- •Предмет і завдання курсу.
- •Видатки державного бюджету, їх класифікація.
- •Співстрахування і перестрахування.
- •Формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
- •Фінансові ресурси підприємства і джерела їх формування.
- •Міжнародний фінансовий ринок.
- •Ознаки фінансів.
- •Важелі впливу фінансового механізму.
- •Економічна сутність податків та їх призначення.
- •Ознаки фінансів.
- •Важелі впливу фінансового механізму.
- •Економічна сутність податків та їх призначення.
- •Принципи організації фінансів.
- •Структура видатків Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
- •Система страхування в Україні.
- •Система державних фінансів.
- •Інфраструктура фінансового ринку.
- •Організація і методи фінансового контролю.
- •Поняття фінансових ресурсів і їх призначення.
- •Місцеві фінанси, функції.
- •Функції та значення фінансових посередників.
- •Валовий внутрішній продукт як основне джерело фінансових ресурсів.
- •Місцеві бюджети, склад доходів та видатків.
- •Ринок кредитних ресурсів.
- •Форми державного кредиту.
- •Ринок цінних паперів.
- •Податковий менеджмент.
- •Баланс фінансових ресурсів і витрат у державі.
- •Структура фінансовоїсистеми.
- •Державний борг України та механізм його обслуговування.
- •Загальна характеристика сфер і ланок фінансової системи.
- •Ринок цінних паперів.
- •Міжнародні фінансові інститути.
- •Склад та структура фінансових ресурсів.
- •Особливості організації і функціонування фінансів різних форм власності та видів діяльності.
- •Ринок кредитних ресурсів.
- •Теоретичні основи побудови фінансової системи.
- •Поняття бюджету та бюджетної системи.
- •Основи формування і використання прибутку підприємств.
- •Сутність, завдання та вимоги до фінансової політики.
- •Структура доходів та видатків Пенсійного фонду України.
- •Сутність і види фінансового контролю.
- •Фінансова криза та її вплив на безпеку держави.
- •Фінансові потоки страхового ринку.
- •Загальні положення управління фінансами.
- •Форми і методи реалізації фінансової політики.
- •Бюджетний дефіцит.
- •Структура фондового ринку України та його суб’єкти.
- •Економічна сутність державного кредиту.
- •Фінансовий аспект формування і використання обігових коштів.
- •Державний фінансовий контроль та його форми.
- •Фінансовий механізм.
- •Бюджет в економічній системі держави.
- •Інфраструктура фінансового ринку.
- •Передумови виникнення і розвитку податків.
- •Джерела та структура фінансів домогосподарств.
- •Центральний апарат Мінфіну в управлінні фінансами.
- •Структура видатків Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
- •Форми організації страхових фондів і види страхування.
- •Економічна природа й призначення міжнародних фінансів.
- •Фінансова політика та її складові.
- •Структура державного боргу і управління ним.
- •Фінансовий менеджмент підприємницьких структур.
- •Призначення і роль державних фінансів.
- •Фінансове забезпечення функціонування та відтворення основних фондів.
- •Аудиторський контроль.
- •Територіальна громада як головний суб’єкт місцевих фінансів.
- •Економічна сутність страхових відносин.
- •Роль місцевих фінансових органів в управлінні фінансами.
- •Характеристика державних цільових фондів.
- •Елементи системи оподаткування.
- •Структура фондового ринку України та його суб’єкти.
- •Бюджет у регулюванні економічних і соціальних процесів держави.
- •Зміст та основні принципи організації фінансів підприємств (установ, організацій).
- •Функції та значення фінансових посередників на фінансовому ринку України.
- •Бюджетна система України та стадії бюджетного процесу.
- •Ризики, що беруться до страхування.
- •Природа та призначення фінансових ринків.
- •Правові й організаційні засади державних фінансів.
- •Учасники страхових відносин.
- •Інструменти фінансового ринку.
Міжнародний фінансовий ринок.
Міжнародний фінансовий ринок - це ринок вільних, придатних для інвестування за межами свого утворення та походження грошових ресурсів, міграція яких знаходиться під дією попиту та пропозиції, існуючих в окремих країнах та регіонах, а також під контролем держав та міжнародних валютно-фінансових центрів. Ця міграція здійснюється вже більше двох століть в формі експорту та імпорту капіталу із країни в країну. Значення міжнародного фінансового ринку важко переоцінити, достатньо лише відмітити, що експорт капіталу із країн „Старого світу" таких як Великобританія, Франція, Німеччина став однією з головних причин економічного розвитку США, Канади, Австралії, Індії, Китаю та інших країн. Учасниками міжнародного фінансового ринку виступають уряди, центральні банки, фінансові інститути, великі промислові корпорації, фізичні особи окремих держав, а також міжнародні організації, міжнародні фінансові інститути, наднаціональні корпорації. Вкладниками на міжнародному ринку є підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, інституційні інвестори, приватні особи, державні фінансові установи. На міжнародному ринку банки залучають кошти переважно на короткий термін і під процентні ставки, розраховані на основі відповідних процентних ставок на національних ринках так, щоб інвестиції на міжнародному ринку були привабливими для інвесторів. Крім вкладів банки залучають на ринку кошти, емітуючи комерційні цінні папери, депозитні сертифікати, векселі тощо. Основними складовими євроринку є ринки єврокредитів, єврооблігацій, євроакцій та ринки похідних інструментів.
Кредити, що надаються банками на євроринку, мають коротко-, середньо- та довгостроковий характер. Середньо- та довгострокові єврокредити надаються переважно в рамках банківських синдикатів чи пулів. Якщо це кредити великого обсягу, що мають довгостроковий характер, вони організуються, як правило, в рамках консорціума, що об'єднує кілька банків під керівництвом банка-менеджера. Для зменшення ризиків кредити надаються під плаваючу процентну ставку, яка переглядається раз на квартал або раз на півроку. Ринок єврооблігацій виник у Лондоні в результаті лібералізації британського валютного контролю. Цьому сприяло також жорстке регулювання ринку облігацій у США, різниця в процентних ставках на американському ринку та євроринку і, як наслідок, переорієнтація емітентів облігацій на євроринок. Дещо пізніше виник ринок коротко- і середньострокових євровекселів, основними учасниками якого стали великі міжнародні банки, здійснюючи емісію євровекселів та забезпечуючи їх обіг на вторинному ринку.
Єврооблігації надають доступ емітентам на міжнародний фінансовий ринок і являють собою боргові зобов'язання позичальника, який отримав довгострокову позику (5 -15 років) у будь-якій з євровалют. Як правило, вони є цінним папером на пред'явника. Єврооблігації деноміновані в євровалюті і придбаваються інвесторами в євровалюті. Обсяг емісії єврооблігацій становить від сотень тисяч до мільярдів доларів. На міжнародному ринку перебувають в обігу також іноземні облігації, що емітуються нерезидентами на національних ринках різних країн згідно із законодавством цих країн і розміщуються серед резидентів за національну валюту.
БІЛЕТ 3