3. Методичні рекомендації по виконанню завданнь з психології для студентів, які навчаються для здобуття освітньо–кваліфікаційного рівня «бакалавр».

Під час педагогічної практики студент повинен відвідати уроки учителя – предметника і дати психолого-педагогічний аналіз одного з них, використовуючи для цього знання з загальної, вікової та педагогічної психології, отримані під час занять в університеті.

Оцінюючи урок, необхідно звернути увагу насамперед, чи досягнута мета, на якій ґрунтувалося його планування та за якими психологічними показниками можна визначити рівень його ефективності. При цьому слід враховувати рівень засвоєння знань та навичок, загальну активність школярів в організованій вчителем діяльності, особливості пізнавальної діяльності (сприймання, пам'ять, мислення), характер уваги (мимовільна та довільна увага, яка при цьому переважала). У висновках необхідно вказати, які мотиви учення переважали у школярів (страх покарання, прагнення виділитися і самоствердитись, бажання отримати заохочення, пізнавальні інтереси, широкі соціальні мотиви: усвідомлення ролі знань у майбутній діяльності, почуття обов'язку, тощо).

Необхідно проаналізувати рівень розвитку пізнавальних інтересів, ступінь залученості учнів до розв'язання проблемних завдань.

У висновках слід дати загальну оцінку ефективності уроку з точки зору його впливу на психічний розвиток учнів.

Слід акцентувати увагу на перевазі одних мотивів вчинків над іншим, та дати якісну характеристику, на чому ґрунтується існуюча перевага, спираючись на важливість впливу провідної діяльності на формування характеру особистості, ступінь активності та результативність навчання. Оцінюючи урок загалом, слід відмітити, який емоційний фон переважає на уроці, наскільки він контролюється і спонукається педагогом та чи відповідає він встановленим навчальним задачам.

Схема психолого-педагогічного аналізу уроку

1. Психологічна оцінка структури уроку в зв'язку з поставленою метою та завданнями.

а) тема, мета, та задачі уроку.

б) структура уроку і його психологічна доцільність.

2. Психологічна оцінка змісту уроку.

а) активізації яких сторін пізнавальної діяльності учнів потребує сприймання цієї навчальної інформації (образної чи словесно-логічної пам'яті, абстрактного мислення, уяви)? Які емоції він може викликати?

б) чи відповідає даний матеріал віковим особливостям пізнавальної діяльності учнів, їх життєвому досвіду та рівню знань?

в) чи вдається педагогу перетворити складну наукову інформацію в посильну для сприйняття школярів даного віку, цікавою та зрозумілою?

г) чи мав матеріал, що вивчається, виховну дію на школярів? Настільки оптимально вчитель реалізує виховні можливості?

3. Прояви пізнавальної діяльності учнів на уроці та керування нею.

а) організація уваги.

Шляхи організації уваги на всіх етапах заняття (звернення до учнів бути уважними, підкреслення значення проведеної роботи, встановлення конкретної задачі, використання принципу наочності та апелювання до мимовільної уваги, тощо). Види уваги, які мали місце на уроці, та форма їх прояву у окремих школярів.

Засоби переключення уваги учнів з одного виду роботи на інший. В яких складних видах діяльності, запропонованих вчителем, була потреба в розподілі уваги учнів і як вони з цим впорались?

б) організація сприймання учбової інформації і його характер.

Що є об'єктом сприйняття учнів на різних етапах уроку (мова вчителя, текст підручника, різноманітні наочні засоби). Якість сприйняття.

Використання наочних засобів на у році.(Осмислення сприймання учбової інформації, з якою метою це зроблено вчителем, та інші цілі).

в) активізація пам'яті та її розвиток.

Чи звертався учитель до пам'яті школярів, з якою метою та на яких етапах зайняття?

Які види пам'яті мали місце на уроці (наочно-образна, словесно-логічна, емоційна, мимовільна, механічна, логічна)? Які прийоми для покрашеного запам'ятання використаної інформації обрав вчитель (встановлення мети на запам'ятовування, логічна обробка матеріалу, оперування різноманітними асоціаціями, залучення до активної діяльності, повторення, емоційне навантаження)? Як проявляються у окремих учнів на уроці процеси пам'яті (відтворення забування, впізнавання, тощо).

г) активізація розумової діяльності школярів.

Як вчитель формував наукові поняття в учнів? Як використовував наочні засоби? Які зв'язки між поняттями він встановлював та які судження відпрацьовував? Яким шляхом (індуктивним чи дедуктивним) йшло засвоєння тих чи інших понять, учнями?

Чи сприяв учитель виникненню у школярів потреби у засвоєнні даних понять? Дати характеристику рівням засвоєння понять, проаналізувати помилки при визначенні понять.

Як вчитель, активізував самостійне творче мислення школярів? Чи мав урокпроблемну структуру? Наскільки логічно, послідовно був побудований урок? Чи були відповіді учнів логічними, опрацьовувались помилки відповідей?

д) проаналізувати чи активізувалась на уроці фантазія у дітей (репродуктивна та творча уява учнів);

є) як учитель враховував індивідуальні особливості учнів під час уроку (характер, як сукупність індивідуальних стійких особливостей дитини; темперамент, що характеризує динамічну і емоційну сторони особистості; психічний стан учня, настрій, загальне фізичне самопочуття, стомлюваність тощо; ціннісні орієнтації)?

4. Організація вчителем зворотного зв'язку.

а) які рівні засвоєння знань учнями можна виявити на уроці?

б) чи носив зворотний зв'язок не тільки контролюючу, а навчаючу функцію?

в) впливав характер відповідей школярів на подальші дії та слово вчителя?