1.4. Карнавал як складова туристичної анімації

Однією з основних функцій туризму є гедоністична функція. Вона передбачає створення позитивної, життєрадісної, святкової атмосфери подорожі чи відпочинку, яка дозволяє туристу відчути себе щасливим хоча б на час мандрівки. Важко знайти подію, яка більше ніж карнавал відповідала б цій функції.

Карнавал – це святкове дійство, спрямоване на отримання насолоди від неформального спілкування в умовах гри, театралізації, більшої, ніж у повсякденному житті, свободи дій. Бажання отримати насолоду обумовлено одним з основних безумовних рефлексів людини. Якщо людина хоч раз відчула справжню насолоду від фізіологічного чи психологічного (духовного) процесу чи дії, то вона обов’язково намагатиметься повернути ці відчуття ще і ще.

Ці знання психофізіологічної сутності індивіда використовують організатори дозвілля в шоу-бізнесі, індустрії розваг, ресторанному та туристичному бізнесі. Практика показує, що саме професійно організовані розважально-видовищні заходи приносять їх організаторам найвищі прибутки, оскільки вони приваблюють велику кількість глядачів або учасників. Число учасників великих шоу інколи сягає кількох мільйонів. Це можуть бути спортивні, митецькі, фольклорні акції, технічні шоу.

Наймасовішими розважальними заходами у світі є карнавали. Сотні мільйонів туристів щорічно мандрують по світу з метою взяти участь в одному з таких карнавалів, що відбуваються на всіх (крім Антарктиди) континентах.

В Європі найбільше туристів збирають карнавали Лондона (до 2 млн.), Кьольна (1,5 млн.), Берліна (Карнавал культур світу – 1,5 млн.), Ніцци (1 млн.) та ін.

Найбільшими карнавалами Північної Америки є "Вест-індійський карнавал" у Нью-Йорку (3 млн.), "Карібана-карнавал" у Торонто (1,5 млн.), зимовий карнавал у Сент-Полі (США).

Найпопулярнішим Південноамериканським карнавалом є карнавал в Ріо-де-Жанейро, де лише репетиції шкіл самбо перед початком карнавалу відвідує близько 150 тис. туристів, а трибуни спеціально збудованого самбодрому вміщують 850 тис. глядачів.

У Латинській Америці кожне місто намагається організувати свій карнавал. Відомі карнавали на Кубі (Гавана), в Аргентині (Буенос-Айрес), на Ямайці (Кінгстоун) та багато ін.

Є великі карнавали в Африці (ПАР, Ангола), Південно-Східній Азії, Австралії.

Переважна більшість карнавалів входить у програми перебування туристів у тій чи іншій країні-організаторі цього дійства.

Україна поки що не належить до числа країн, що приваблюють туристів на свій ринок за рахунок організації карнавалів.

Щоб осягнути феномен популярності карнавалу у світі, треба звернутися до його витоків.

Карнавал ( сarnevale, від лат. сarno – м’ясо, vale – вітаю) народився в Європі. Більшість дослідників сходиться на думці, що прообразом карнавалу стало давньоримське свято Сатурналії. Це свято було своєрідною реставрацією золотого Сатурнового віку, коли всі люди були щасливими і рівними між собою. На час свята рабам давали "вільну", вони могли відпочивати, веселитись, обмінюватись подарунками. Пригощали рабів, дарували їм подарунки і їх господарі. Раби могли кепкувати з господарів, але щоб уникнути небажаних наслідків, вони ховали своє обличчя під маскою. Крім того у програмі свята була весела хода до храму Сатурна.

Щоправда і раніше – у Стародавній Греції були подібні процесії, хоча б під час Великих, або Міських Діонісій.

У Середні віки, борючись з утисками з боку інквізиції, анімаційно-карнавальні форми розваг виявлялися у народно-сміхових святах "Віслюка", "Дурня", "свята Невинних", "свята Короля бобів" і навіть у храмових святах чи релігійних на кшталт "свята Тіла Господня" .

Перші згадки про карнавали зустрічаються на межі ІХ-Х ст. Але найвищого розквіту вони досягають у XIV-XV ст., в епоху Ренесансу, коли церковно-королівська влада зрозуміла, що боротися з масовими проявами карнавального життя вона вже не в змозі. Інколи карнавали тривали упродовж трьох місяців на рік.

Причин популярності карнавалів було декілька.

По-перше, будь-яке святкове дійство – це ефективний відпочинок людини, і люди користувалися можливістю відпочити після важких трудових буднів.

По-друге, карнавал пізнього середньовіччя і епохи Ренесансу був своєрідним протестом проти церковно-королівської влади та її офіційної культури.

По-третє, карнавал – це свято вседозволеності, коли людина відходила від обмежень і заборон повсякденного життя і могла задовольнити більшість своїх фізіологічних і духовних потреб.

По-четверте, карнавал – це свято проводів Зими і зустрічі Весни, свято оновлення і надій.

У період проведення карнавалу діяв "принцип колеса": ієрархічна драбина переверталась, усі ставали рівними, ролі змінювались, багатство і бідність ховалися під масками.