4. Особливості музично-пісенної анімації

Музика (з грец. – мистецтво муз) – вид мистецтва, що відображає дійсність у звукових художніх образах.

Музичне мистецтво одне з найдавніших в історії людства. Воно формується за рахунок поєднання двох складових: мелодії і ритму, які в свою чергу базуються на звуковій палітрі оточуючого світу.

Отже, музика – це мистецтво, що базується на звуках. Вона безпосередньо передає звуковий бік дійсності, а інші її прояви – опосередковано, асоціюючи звукові враження з зоровими, смаковими тощо.

Оточуючий нас світ порівняно небагатий на звуки. Зорові враження від дійсності значно ширші. Людина бачить величезну кількість предметів, а чує лише деякі з них. Музика "змушена" ніби збирати частки своїх образів, тоді як, наприклад, живопис скрізь має безперервний ряд зорових об'єктів.

Для аніматора-режисера театралізованих програм значущою є емоційна виразність музики. За її допомогою він може досягати високого емоційного накалу вистави, а може знизити його до мінімуму.

За рахунок емоційного накалу, мелодії і ритму музики досвідчений аніматор може впливати на емоційний стан як окремої людини, так і всієї аудиторії заходу. Крім того, вірно обраний мелодіко-ритмічний малюнок музичного твору задовольняє естетичні потреби людини.

Зрозуміло, що аніматор, який сподівається на успіх музичного заходу у аудиторії, повинен розумітися на особливостях сприйняття музики.

Процес осягнення різноманітного змісту музики складний. Він обумовлений специфікою природи музичного мистецтва, психофізичними особливостями людини, умовами, що створені для сприйняття музики. Саме аніматори дозвілля повинні подбати про найсприятливіші умови спілкування з музикою.

Нині музика звучить скрізь: у програмах радіо і телебачення, в кінозалах і клубах, у квартирах і на стадіонах. Під час вечірнього променаду по курортній алеї Ялти чи Ніцци, Акапулько чи Санта Барбари турист почує багато різноманітних мелодій з приміщень ресторанів і кафе, ігрових майданчиків і парків атракціонів. Така музична експансія призводить до звикання слухачів, а значить нерідко до втрати відчуття унікальності сприйняття, хвилювання при зустрічі з творами музичного мистецтва.

Вибір виду прослуховування залежить від індивідуальних якостей людини, від особливостей сприйняття нею музики.

Сприйняття музики – це ряд психологічних процесів, які відбуваються у свідомості слухача: фіксація музики, слідкування за її розвитком, співставлення й оцінка, емоційна реакція на звучання. Сприйняття музики має декілька стадій і якісних рівнів. Попередній етап – прослуховування як фізіологічний процес. До вищих стадій можна віднести розуміння і переживання музики, її оцінку.

На фізичний стан людини активно впливає ритм. Його відчуття закладене в людині від природи. Биття серця, пульс – головні ритмічні параметри організму.

Крім ритмічного існують й інші фізіологічні варіанти впливу музики. Слухові нейрони своїми закінченнями зв’язані з мозком, тому музика дістається нашої підсвідомості і поза нашим бажанням викликає сильні емоції. Нарешті, сама варіація звучання голосу чи інструменту теж сприяє психофізіологічному впливу. В результаті людина, що слухає музику, піддається під її впливом різноманітним органічним процесам.

Тепер анімаційно-розважальні комплекси туристично-рекреаційних закладів мають звукотехнічні засоби, що дозволяють досягти високоякісного звучання музики при значній потужності відтворення. У цих умовах поняття “фізичний вплив” робиться майже матеріальним. Слухач знаходиться у насиченому звуковому середовищі (що не означає надмірну гучність). Виникає незвичне відчуття “пружності повітря”, звукової щільності.

Саме такий психофізіологічний вплив активно використовується аніматорами для активізації моторно-рухового апарату та варіювання емоційним станом. Короткочасні зміни позитивних емоцій підвищують ефективність рекреаційного процесу.