МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ПУЛЮЯ

ЦИКЛОВА КОМІСІЯ ТУРИЗМУ І ТУРИСТИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

ЗАТВЕРДЖУЮ Заступник директора з навчальної роботи _________ Я.Д.Шевчук “___” _________ 2014 р.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

“ОРГАНІЗАЦІЯ ДОДАТКОВИХ ПОСЛУГВ ТУРИЗМІ”

(АНІМАЦІЙНІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ПОСЛУГИ)

напрям підготовки 6.140103 «Туризм»

спеціальність 5.14010301 «Туристичне обслуговування»

відділення інформаційних технологій, менеджменту та туризму

Форма навчання	Курс	Семестр	Лекції (год)	Практичні (год)	Самостійна робота (год)	Разом (год)	Залік (сем.)
Денна	4	7	20	8	26	54	7

Тернопіль, тк тнту, 2014р.

Опорний конспект лекцій з навчальної дисципліни «Організація додаткових послуг в туризмі (анімаційні, індивідуальні послуги)» розроблений для студентів, які навчаються за спеціальністю 5.14010301 «Туристичне обслуговування», напряму підготовки 6.140103 «Туризм».

Розробник конспекту - Щербанюк І.М., викладач туризму та туристичного обслуговування, спеціаліст.

Тема 1.1. Теоретичні основи організації анімаційних послуг в туризмі

1.Зміст поняття «дозвілля»

У вітчизняних і зарубіжних енциклопедіях та довідниках дозвілля визначається як: "Вільний, незайнятий час, прогулянка, звільненість від справ" (Даль В. ''Словарь живого великорусского языка"); "Вільний від роботи час, на дозвіллі - вільний від справ" (Ожегов С. "Толковый словарь русского языка"); "Частина позаробочого часу, що залишається у людини після виконання усых необхідних невиробничих обов'язків (переміщення на роботу і з роботи, сон, харчування, інші види побутового самообслуговування" ("Велика радянська енциклопедія"). Дозвілля як науковий термін походить від латинського слова "lісеrе", що у перекладі означає "бути дозволеним", французького слова "loisir" ("вільний час") та англійського слова "leisure"' ("свобода вибору дій").

Отже, дозвілля - це сукупність занять у вільний час, за допомогою яких задовольняються безпосередні фізичні, психічні і духовні потреби, в основному відновлювального характеру. На відміну від природної основи відновлення сил людини, дозвілля є специфічним, соціальним способом регенерації цих сил.

Починаючи з II половини XX століття, сформувалися концепції, що розглядають дозвілля: як складову часового простору, як вид людської життєдіяльності, як психологічний стан людини, як ознаку цілісного способу життя.

Дозвілля як складова часового простору (кількісна концепція дозвілля) передбачає розподіл «бюджету часу» людини на робочий та неробочий. Відповідно до цієї концепції, дозвілля ототожнюється з позаробочим часом, вивчається як вільний час людини і набуває характерних ознак вільного часу людини в цілому, а також розглядається як істотна складова вільного часу, що звільняє людину від усіх побутових, робочих та сімейних обов'язків, та таке яке має рекреаційне та розважальне наповнення.

Відповідно до кількісної концепції, дозвіллєвий час використовується людиною за її власним бажанням.

Як окремий вид життєдіяльності людини дозвілля розглядається як різновид діяльність що передбачає реалізацію її творчого потенціалу.

Дозвіллєва діяльність відрізняється від інших видів життєдіяльності людини тим, що здійснюється відповідно до потреб індивіда, з метою отримання задоволення. З точки зору прибічників діяльнісної концепції, роль дозвілля полягає у відновленні психічних та фізичних сил людини, підвищенні її освітнього та духовного рівня, здійсненні дише тих занять у вільний час, що відповідають потребам та бажанням людини і приносять їй задоволення у процесі самої діяльності (Рис. 1.).

Завдання дозвілля

Формування і розвиток особистості

Виховання

Розвиток культури людини

Формування оптимістичного настрою

Відновлення духовних і фізичних сил

Рис. 1.1 Завдання дозвілля.

Структура дозвілля складається з декількох рівнів, що відрізняються один від одного своєю психологічною і культурною значимістю, емоційною вагомістю, ступенем духовної активності.

Найпростіший вид дозвілля - відпочинок. Він призначений для відновлення витрачених під час роботи сил і поділяється на активний і пасивний. Пасивний відпочинок характеризується станом спокою, що знімає стомлення і відновлює сили. Чим ти зайнятий - не має значення, аби можна було звільнитися від напруження, одержати емоційну розрядку. Звична, проста діяльність спричинює настрій спокою. Такий відпочинок - невід'ємний елемент життя людини. Він є підготовчим ступенем до більш складної і творчої діяльності.

Активний відпочинок, навпаки, відтворює сили людини з перевищенням вихідного рівня. Він надає роботу м'язам і психічним функціям, яка не знайшла застосування в праці. Людина насолоджується рухом, швидкою зміною емоційних впливів, спілкуванням із друзями. Активний відпочинок, на відміну від пасивного, потребує деякого мінімуму свіжих сил, вольових зусиль і підготовки. До нього відносять фізкультуру, спорт, фізичні й психічні вправи, туризм, ігри, перегляд кінофільмів, відвідування виставок, театрів, музеїв, прослуховування музики, читання, дружнє спілкування.

Дозвілля можна поділити на такі групи:

• дозвілля як рекреація - коли воно сприймається виключно як діяльність, що допомагає людини врівноважувати організм;

• дозвілля як задоволення - коли основною мотивацією дозвіллєвої діяльності

• отримання щастя і радості;

  • дозвілля як відновлення сил - коли дозвілля вважається засобом відновлення здоров'я людини, її духовних та фізичних сил; засіб лікування та реабілітації;

  • дозвілля як стан буття - сфера життєдіяльності людини, в якій вона може само реалізуватися та розвинути свої здібності;

  • дозвілля як соціальна стратифікація - дозвілля залежить від того, виразником якого соціального класу є дана особа;

  • дозвілля як вільний час - час, що залишається для людини після виконання нею робочих обов'язків.