10. Соціальна ефективність як сучасна вимога до системи „людина –машина – зовнішнє середовище”

Зважаючи на вагомість соціального фактору в функціонуванні системи, питання визначення соціальної ефективності системи постає з більшою актуальністю. В загальному розумінні соціальна ефективність – відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам та цілям суспільства. Для системи „людина – машина – зовнішнє середовище” соціальна ефективність – відповідність результатів функціонування системи потребам користувачів та цілям, визначеним при її проектуванні.

В масштабі всього суспільства показником соціальної ефективності можуть виступати соціальний ефект, рівень соціальної якості (їх визначення запропоновано Мініним Б.)¹.

Сутність соціального ефекту полягає у тому, що він показує кількість людей, задоволених результатами діяльності системи. Формула визначення соціального ефекту має вигляд:

Е_с = М_с * (К_с – Д) (1.20.)

де М_с – масштаб соціального розвитку;

К_с – рівень соціальної якості;

Д – подорожчання вартості результатів діяльності та самої системи для користувачів.

Масштаб соціального розвитку в загальному випадку розраховується за формулою:

М_с = М_розр * К_л * Т_с , (1.21.)

де К_л - кількість людей, що користуються системою, її результатами;

Т_с – час впливу результатів діяльності системи та самої системи протягом року на людину.

М_розр – величина приведення, яка розраховується як середня заробітна плата або середня частка національного доходу на душу населення.

Величину рівня соціальної якості характеризує зміна ступеню впливу на людину факторів зовнішнього середовища до і після нововведень, які визначають санітарно-гігієнічні, психофізіологічні умови праці. Тобто рівень соціальної якості – величина зміни рівня комфортності роботи в системі.

Отже, рівень соціальної якості розраховується за формулою:

(1.22.)

де ΔК_с – відносний приріст рівня соціальної якості від нововведень, який розраховується:

ΔК_с = γ*Δά, (1.23.)

де γ – коефіцієнт приведення, який визначається за діючими методиками розрахунку важкості праці;

Δά – зміна величини фактору.

Рівень задоволеності системою, її функціональними можливостями, як показник соціальної ефективності, визначається

Rw_j = Σr_іj (1.24.)

де Σr_іj – сума балів – результатів попарного порівняння всіх реальних потреб - вимог і функцій системи.

Виходячи з цього, соціально ефективною j- досліджуваною системою вважатиметься та, чим більш наближеним буде показник r (експертна оцінка в балах) до максимального значення між т та п.

Не менш важливими показниками, що визначають соціальну ефективність функціонування системи „людина – машина – зовнішнє середовище” є рівень творчості роботи оператора, частота конфліктів в колективі, рівень довіри між членами колективу, рівень престижності роботи в даній системі, рівень комфортності праці та інші.

11. Оцінка якості елементів системи

В загальному розумінні рівень якості технічного засобу визначають як співвідношення корисності нового (оцінюваного) об’єкту до корисності базового об’єкту. В залежності від того, який існує функціональний зв’язок між зміною параметрів машини та її якістю, існує декілька методів визначення рівня якості техніки.

У разі, коли є лінійний зв’язок між зміною параметрів та економічних показників, що визначають рівень якості нового об’єкту, застосовують метод прямого рахунку. Даний метод є суто економічним, тому якість носить дещо змінений характер – як економічний ефект.

Тож, рівень якості системи, залежно від зміни якісних параметрів машини, визначатиметься за формулою:

Для урахування багатьох параметрів машини, що визначатимуть її якість пропонують користуватися методом зважування. Сутність методу полягає у тому, що порівнюються окремо параметри машини нового і базового зразків, які потім зважуються на відповідний коефіцієнт „вагомості” параметру. В загальному вигляді формула визначення якості матиме вигляд:

N

К

п=1

= Σ (q*К_в)

а

N

бо

К

п=1

= П (q^γ)

де q = ά / А – співвідношення значень N параметрів нового (ά) та базового (А) об’єктів техніки; К_в та γ – коефіцієнти вагомості (сума коефіцієнтів вагомості має дорівнювати одиниці в будь-якому випадку, інакше результати обчислення будуть недостовірними).

Визначення коефіцієнтів вагомості для згаданих формул потребує проведення попарного порівняння всіх критеріїв.

Метод соціально-економічного аналізу.

Для цього методу характерно те, що коефіцієнт вагомості – це співвідношення відносної частки приросту ефекту у споживача до відносної частки приросту параметру, тобто:

γ=(Е/(2*Ц_б))/(ΔА/А),

де Е – приріст соціально-економічного ефекту, Ц_б – базова ціна, А – значення параметру, ΔА – зміна параметру.

Даний метод передбачає введення деяких припущень: 1) якщо певна річ продається за визначену ціну, продається стабільно, тобто немає збільшення випуску чи його зниження, немає ні дефіциту ні перевиробництва, то абсолютний ефект від неї (корисність) буде дорівнювати роздрібній ціні на цю річ; 2) повний ефект – все, що отримує споживач від експлуатації товару (визначається не лише конкурентними особливостями, але й функціональними).

Метод цінових кореляцій.

Зауважимо, що даний метод дозволяє проводити розрахунки коефіцієнту вагомості для основного чи більшої (2-3) кількості параметрів. При цьому, оцінюють не менш як 3-5 об’єктів – аналогів. За базовий об’єкт приймають той, значення параметрів та ціни якого найменші.

Якщо обрано єдиний параметр, то вирахування величини коефіцієнту проводять за формулою:

γ= В/Г

де В= Σ lg(Ц/Ц_б), Г= Σ lg(А/А_б) (Σ-сума, яка визначається для всіх об’єктів – аналогів; Ц_б, А_б – відповідно ціна та значення параметру базового об’єкту).

У разі, якщо параметрів два, формула визначення коефіцієнтів вагомості перетвориться на систему рівнянь:

де х=lg(А₁/А_б), у= lg(А₂/А_б), а=γ_ц1 , b= γ_ц2

Система вирішується методом виключення, тобто наприклад, з першого рівняння визначають спочатку

Потім шляхом підстановки у друге рівняння визначають b.

Коефіцієнти вагомості також можна обчислити за формулами:

Якщо параметрів, що впливають на ціну три, то вагомість кожного визначається шляхом розв’язання системи рівнянь з трьома невідомими а, b, с, які відповідають коефіцієнтам вагомості γ_ц1, γ_ц2, γ_ц3:

Відповідно х, у, u, z – значення десятинних логарифмів першого, другого, третього параметрів та ціни.