18. Вимоги до органів управління та оптимізація робочих рухів

При проектуванні технічних засобів особливу увагу приділяють моделюванню органів управління, які призначені для передачі керуючої дії від людини до машини.

Як і будь-які інші елементи робочого місця, органи управління повинні забезпечувати раціональність рухів людини, що вимагає врахування фізіологічних, психологічних та антропометричних особливостей людини. Важливими є правила і положення, що відносяться до швидкості, точності та економії робочих зусиль (рухів).

Фактори, врахування яких забезпечує підвищення швидкості та точності робіт:

• напрямок рухів ;

• просторова координація рухів;

• особливості роботи різних рук;

• кутові характеристики рухів;

• характер рухів;

• навантаження;

На точність рухів впливають такі фактори:

• робоче положення;

• площина, де відбуваються рухи;

• зона роботи;

• амплітуда рухів;

• навантаження;

Перелічені фактори були визначені експериментально в ході дослідження трудової діяльності операторів в системі „людина – машина – зовнішнє середовище”. Певним чином, їх враховують і при проектуванні органів управління.

Хоча органи управління дуже різноманітні, все ж є ряд ергономічних вимог, загальних для всіх видів:

• Органи управління обираються таким чином, щоб напрямок їх руху відповідав напрямку руху пов’язаного з ним індикатору, елементу обладнання або засобу пересування.

• Регулятори клапанів, що обертаються, мають відкривати клапани при обертанні проти годинникової стрілки.

• Якщо дія на органи управління відбувається в певній послідовності, то органи управління мають бути відповідним чином згруповані.

• Органи управління, що застосовуються виключно для технічного обслуговування і регулювання, відносяться до категорії таких, що рідко використовуються, тому вони повинні бути закриті, але разом з тим у межах легкої досяжності.

• Органи управління, що виконують схожі функції, розміщують однаково на різних панелях.

• Форми органів управління повинні легко ідентифікуватися і не мати гострих країв.

• Органи управління повинні бути зручними і при роботі в рукавичках. Для цього розміри органів управління уточнюються.

• Органи управління конструюються і розміщуються таким чином, щоб їх не можна було випадково зрушити.

• Автоматичне гальмо, яке забезпечує автоматичне перемикання системи в некритичне робоче положення у випадку зняття зусиль, застосовується у всіх випадках, коли оператор не може виконати роботу і це може привести до критичного стану системи.

До окремих видів органів управління висуваються і специфічні вимоги, наприклад до селекторних обертаючих перемикачів, торцевих перемикачів, поворотних ручок, маховиків, рукояток, кнопок та клавіш, тумблерів, важелям, педалям тощо.

19. Розробка технологічних процесів

Виготовлення будь-якої продукції пов’язано з процесом виробництва, де в процесі праці поєднується робоча сила і засоби виробництва, тобто утворюється і функціонує система „людина – машина – зовнішнє середовище”.

Сукупність окремих часткових процесів виробництва, в результаті яких сировина, матеріали та напівфабрикати перетворюються на готову продукцію, складає виробничий процес підприємства. Найважливішою частиною виробничого процесу є технологічний процес. Він характеризується тим, що предмети праці якісно змінюються відповідно до заздалегідь встановлених напрямів (за формою, розміром, станом, фізико-хімічним складом, структурою їхніх елементів тощо).

Основними завданнями, які вирішують проектувальники при розробці технологічного процесу є такі:

• удосконалення форм та методів організації праці, в т.ч. щодо обслуговування виробництва;

• повне і раціональне використання виробничих фондів та трудових ресурсів;

• економія трудових та матеріальних витрат, підвищення продуктивності праці;

• скорочення тривалості виробничого циклу;

• підвищення якості продукції, яка виготовляється, виконуваних робіт;

• створення сприятливих умов праці, в т.ч. скорочення частки важкої фізичної та трудомісткої ручної праці, монотонності, некваліфікованих робіт;

• постійне впровадження нових досягнень науки;

• максимальна механізація та автоматизація виробництва;

• знаходження можливості організації безперервного виробничого процесу;

• скорочення строків освоєння нових виробництв;

• підвищення ефективності капітальних вкладень;

• охорона навколишнього середовища від шкідливих факторів виробництва.

Крім того, при проектуванні технологічних процесів особливу увагу приділяють таким аспектам, як:

• технологічна регламентація основних процесів та процесів обслуговування – що дозволяє чітко обумовити можливі затрати часу, ресурсів, визначити раціональні шляхи й маршрути просування напівфабрикатів, тощо;

• синхронізація в часі основних та робіт з обслуговуванням – даний напрямок робіт пов’язаний із розподілом функцій між різними підрозділами та раціоналізацією їх взаємодії;

• безперервність виробничого процесу - така умова є бажаною, але не обов’язковою при розробці того чи іншого технологічного процесу.

Врахування вищезгаданих аспектів свідчить про формування комплексної технології, яка обов’язково представляється у формі технологічної документації на основні види робіт та всі види допоміжних робіт, які безпосередньо пов’язані з виготовленням основної продукції (робіт), розробленої для всіх стадій виробничого процесу від отримання вихідних матеріалів до виходу готової продукції. В ергономіці процес перекладання реальних процесів на „папір” є кодифікацією інформації, тобто кожен процес, кожна операція розписується на папері, спеціалісти через креслення передають структуру, послідовність виконання робіт, ін. Основними інструментами - документами, що використовують при проектуванні (кодифікації інформації) технологічних процесів є операційні маршрутні карти, схеми технологічних процесів, схеми складання, схеми креслення. Згадані інструменти є широко вживаними й зрозумілими для фахівців, вони дозволяють не лише проектувати процеси, але й в подальшому їх аналізувати, вдосконалювати.

В операційних маршрутних картах позначають маршрути руху заготовок по операціям технологічного процесу, зазначається тип обладнання, містяться дані про інструменти, оснащення та операції, що необхідно виконати при виготовленні даної деталі.

В схемах технологічного процесу за допомогою стандартних символів Американського товариства інженерів – механіків зображують всі процеси, що відбуваються із продукцією в тій послідовності, що передбачена із зазначенням устаткування, що необхідно для роботи.

Таким чином, розроблення комплексної технології обов’язково має включати такі роботи:

- розроблення технології на основні роботи;

- розроблення технології обслуговування;

- розроблення регламенту обслуговування на основі поєднання процесів обслуговування з основним процесом;

- розроблення маршрутних карт технологічних потоків і схем механізації;

- вибір технічних засобів, обладнання тощо;

- визначення проектної трудомісткості виробів чи робіт;

- визначення матеріалоємності виробів чи робіт;

- розроблення завдань на архітектурно-будівничі, саненерготехнічне проектування, проектування засобів захисту працівників та оточуючого середовища від впливу шкідливих факторів виробництва, ін.;

- розробка рекомендацій з використання відходів виробництва чи щодо побудови процесу по замкнутій технологічній схемі.

Розроблення технологічних процесів також передбачає заходи, які забезпечать:

1. використання заготовок з мінімально можливою матеріалоємністю, а також заготовок за розмірами та формою максимально наближеною розмірам та формі готового виробу;

2. застосування сировини по можливості з більшим вмістом корисних речовин та компонентів;

3. використовувати, там, де це технологічно можливо, найбільш дешеві та менш дефіцитні види матеріалів та заготовок без шкоди для якості продукції, що виготовляється;

4. застосування та доставку на робоче місце матеріалів, заготовок, комплектуючих виробів, сировини у вигляді, що дозволяє використовувати прогресивні методи обробки, збирання, переробки;

5. застосування матеріалів та заготовок, які визначають якість продукції, яка виготовляється, чи виконуваних робіт, що легко піддаються обробці та зручні у використанні;

6. заміну токсичних речовин нешкідливими або менш токсичними, а також заміну матеріалів, при обробці яких утворюються несприятливі випаровування на матеріали з кращими властивостями відносно впливу на здоров’я;

7. використання у виробництві пильних матеріалів, як правило, в гранулах, брикетах або у змоченому вигляді.