23. Зовнішнє середовище як елемент системи „людина – машина – зовнішнє середовище”

Трудова діяльність людини відбувається в певних визначених умовах, які залежать від факторів зовнішнього середовища, тому одним із завдань ергономіки є вивчення їх впливу на функціональний стан і працездатність людини. Фахівці з ергономіки розробляють програми захисту людей від дії шкідливих факторів оточуючого середовища та покращення умов праці, засоби захисту від цих факторів.

Фізолого-гігієнічна класифікація факторів, які можуть впливати на оператора в системі “людина – машина – зовнішнє середовище”, включає наступні групи:

• електричні фактори (електричне поле, контактна різність потенціалів, атмосферний електричний струм – ступінь іонізації повітря);

• радіаційні фактори (іонізуючі, теплові, радіочастотні випромінювання);

• метеорологічні фактори (температура, вологість, швидкість руху повітря);

• бароакустичні фактори (атмосферний тиск і його перепади, шуми звукового діапазону, інфра- і ультразвуки);

• механічні фактори (прискорення, вібрація, аперіодичні коливання, штовхання, тряска).

При проектуванні системи “людина – машина – зовнішнє середовище” орієнтуються лише на оптимальні для життєдіяльності та працездатності параметри фізичних і хімічних факторів. Проте, сьогодні це не кожного разу можливо, тому як мінімум необхідно дотримуватися санітарних норм, що закріплені законодавством.

Проектуючи зовнішнє середовище в системах, особливу увагу приділяють освітленню приміщень, оскільки специфіка роботи операторів пов’язана зі сприйняття та обробкою саме візуальної інформації.

Проектування зовнішнього середовища, здебільшого робочих місць, вимагає вирішення проблеми освітленості як природнім (денним) так і штучним світлом. На практиці, застосовують такі типи освітлення: загальне, місцеве та комбіноване. Також світло може бути спрямованим, розсіяним та віддзеркаленим.

При штучному освітленні встановлюють світильники, різні лампи. Їх встановлення, задля забезпечення оптимальної освітленості, потребує дотримання наступних правил:

• прямі світлові промені не повинні падати на очі під кутом, меншим 30º до горизонту;

• кут падіння не повинен сприяти виникненню осліпляючих віддзеркалених променів;

• тінь від людини не повинна закривати його робочу зону.

Забезпечення сприятливих метеорологічних умов вимагає створення і встановлення системи опалення і кондиціонування таким чином, щоб а ні тепле, а ні холодне повітря не спрямовувалося на людей, які працюють у приміщенні.

На виробництві рекомендується створювати динамічний клімат з визначеними перепадами показників температури, тренуючи терморегуляційний апарат і тонізуючи нервову систему. Встановлено, що “м’який температурний режим” може діяти як монотонний подразник, який викликає реакцію гальмування. Однак, температура повітря у поверхні полу і на рівні голови не повинна змінюватися більше ніж на 5⁰ С.

Значний вплив на умови праці має виробничий шум – один з потужних подразників зовнішнього середовища. Деколи уникнути шуму неможливо, тому засобами, які забезпечать нівелювання шкідливого впливу будуть такі: створення приміщень з використанням шумопоглинальних матеріалів, надання навушників та шоломів, дотримання спеціальних режимів праці та відпочинку, використання глушників. Норми шуму на робочих місцях регламентуються відповідним стандартом.

Серед негативних факторів умов праці є вібрація. Враховуючи антологію її пливу на людину, рекомендують застосовувати амортизаційні матеріали та пристрої (рукавички, килими, м’які сидіння, амортизатори, ін.), проводять тренування працівників (вправи для вестибулярного апарату).

Щоб уникнути впливу такого фактору як прискорення, пропонується:

• проводити тренування працівників для підвищення опірності їх організму до перенавантажень (розвиток сили м’язів і міцності кістково-м’язового апарату);

• моделювати обладнання, меблів таким чином, щоб усунути можливість отримання травми гострими кутами гранями предметів, а також посилити їх амортизаційні властивості навіть через швидку зношуваність;

• мінімізувати енергетичні затрати організму та зменшувати ймовірність зміщення внутрішніх органів, підвищувати потенціал кістково-м’язового апарату шляхом знаходження сприятливої робочої пози;

• створювати спеціальні опори зі збільшеною площею, фіксатори;

• надавати захисний одяг.

Задля захисту людину від шкідливого впливу ультразвуку, краще усунути будь-які можливості стикання працівника із інструментом, виробами, тощо, що випромінює ультразвук. Також використовують звукоізоляцію та матеріали із властивістю щодо звукопоглинання, спеціальний інструмент із віброізолюючою рукояткою та подвійні рукавички.

Безпечність роботи працівників із радіоактивними речовинами забезпечують декількома способами: зменшення тривалості часу знаходження біля джерела іонізації, дотримання норм граничнодопустимих доз опромінення, максимізація відстані між працівниками та радіоактивними речовинами, впровадження інших організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів.

Моделюючи систему „людина – машина – зовнішнє середовище”, створюючи оптимальні умови праці, особливу увагу приділяють засобам техніки безпеки. Розрізняють основні та спеціальні технічні засоби безпеки.

До елементів основних технічних засобів безпеки відносять:

• огороджувальні та охоронні пристрої;

• гальмівні пристрої та блокування;

• сигнали небезпеки;

• попереджувальні позначення та спеціальне маркування;

• дистанційне керування.