12.3. Монополія: місце і роль на ринку

Монополія (від греч|. monos| - один, poleo| - продаю) - крупний власник, який захоплює переважну частину ринкового простору в цілях свого збагачення.

У економічній літературі дається наступна классифика­ция| видів монополій.

1. З урахуванням ступеня обхвату економіки виділяються такі види монополістичних організацій.

У масштабі певної галузі - абсолютна (повна) монополія. В цьому випадку діє один продавець, доступ на ринок для можливих конкурентів закритий, продавець має повний контроль над кількістю товарів, призначених для продажу, і їх ціною.

У масштабі національного господарства також утворюється абсо­лютна| монополія. Вона знаходиться в руках держави або його господарських органів (наприклад, державна монополія зовнішньої торгівлі і тому подібне).

Монопсонія (абсолютна) - один покупець ресурсів, товарів.

2. Залежно від характеру і причин виникнення виділяють наступні види монополій.

Природна монополія. Нею володіють власники і організації, що мають в своєму розпорядженні рідкісні і вільно не відтворні елементи виробництва (наприклад, рідкісні метали, особливі земельні ділянки під віноградни­ки|). Сюди також відносяться цілі галузі інфраструктури, які мають особливо важливе і стратегічне значення для всього суспільства (залізничний транспорт, військово-промисловий комплекс тощо). Існування природних монополій виправдовується тим, що вони дають величезний економічний виграш від великих масштабів виробництва. Тут створюють товари з меншими витратами в порівнянні з витратами ресурсів, які були б на безлічі аналогічних фірм.

Легальні (від латів. legalis| - законний) монополії утворюються на законній підставі. До них можна зарахувати такі форми монополістичних організацій:

1. патентна система. Під патентом мається на увазі свідоцтво|, видане урядом країни громадянинові на право виняткового користування зробленим винаходом. Патен­том також іменується документ, що дає право на заняття про­мислом|, торгівлею;

2. авторські права, згідно яким інтелектуальні власники отримують виняткове право продавати або раз­множувати| свої твори протягом всього життя або якогось періоду;

3. торгові знаки - спеціальні малюнки, назви, симво­ли|, які дозволяють ідентифікувати (ототожнити) товар, послугу або фірму (конкурентам забороняється використовувати зареєстровані торгові знаки).

Штучні монополії. Під цим умовною назвою (яке відокремлює ці організації від природних монополій) маються на увазі об'єднання підприємств, що створюються ради по­лучения| монополістичних вигод. Ці монополії спеціально міняють структуру ринку:

• створюють бар'єри для входження на галузевий ринок нових фірм;

• обмежують аутсайдерам (підприємствам, які не ввійшли в монополістичне об'єднання) доступ до джерел сировини і енергоносіям;

• створюють дуже високий (в порівнянні з новими фірмами) рівень технології;

• застосовують крупніший капітал (що дає більший ефект від зростання масштабу виробництва);

• «забивають» нові фірми добре поставленою рекламою.

Штучні монополії утворюють ряд конкретних форм, серед яких:

Картель - союз декількох підприємств однієї галузі промисловості, в якому його учасники зберігають свою власність і продук­ти| виробництва, а створені вироби самі продають на ринку, домовляючись про квоту - довше кожного в загальному випуску продук­ції|, продажних цінах, розподілі ринків і ін.

Синдикат - об'єднання ряду підприємств, що виготовляють однорідну продукцію; тут власність на матеріальні умови господарювання зберігається за учасниками об'єднання, а готова продукція збувається як загальне надбання через створену для цього контору.

Трест - монополія, в якій створюється сумісна власність даної групи підприємців на засоби виробництва і готову продукцію.

Концерн - союз формально незалежних підприємств (зазвичай з різних галузей промисловості|, торгівлі, транспорту і банків), в рамках якого го­ловна| фірма організовує фінансовий (грошовий) контроль за всі­ма| учасниками.

Консорціум - тимчасова угода між декількома банками або підприємствами про сумісне проведе­ння| фінансових або комерційних операцій великого масштабу.

Суть і особливості всіх видів монополістичних об'єднань яскраво виявляються в цілях і характері їх поведінки.

Серед методів боротьби з конкурентами, в монополії застосовуються такі прийоми:

1. Господарський бойкот - часткова або повна відмова від економічних зв'язків з аутсайдерами (підприємствами, які не входять в монополістичне об'єднання). Монополії пропонують залежним від них покупцям не купувати товарів інших фірм, оскільки вони нібито гіршої якості.

2. Демпінг - навмисний продаж товарів по «бросо­вим|» цінах з метою розорення конкурента.

3. Обмеження продажу товарів самостійним (незалежним від монополій) фірмам (наприклад, зменшення постачань нафті нафтопереробним заводам).

4. Маневрування цінами: монополія підвищує ціни на про­дукти|, які збуваються дрібним власникам, і одночасно використовують таємні знижки і поступки в цьому відношенні для крупних покупців.

5. Використання фінансових коштів боротьби з конкурентами (наприклад, спекуляція цінними паперами на фондовій біржі).

6. Розорення конкурентів за допомогою дозволених законом і недозволених засобів з метою їх «поглинання» і «приєднання|» до монополії. Останні застосовують широкий арсенал жорстких прийомів: підроблюють продукцію конкурентів, порушують патенти, копіюють товарні і фірмові знаки, одурюють споживачів. Проти своїх ринкових супротивників багато фірм застосовують «промислове шпигунство» (таємно вивідують виробничі секрети, використовуючи для цього електронні засоби, послуги «перебіжчиків» з підприємств-конкурентів тощо). Деякі монополії не гидуватимуть кримінально караними методами аж до підпалів приміщень, терористичних ак­тів| і замовлених вбивств.

Таким чином, узагальнюючи сказане вище, форми конкуренції зведені в таблицю 12.1

Таблиця 12.1