1.2. Головні напрями розвитку сучасній економічній думці

До сучасних прийнято відносити економічні теорії, що сформувалися в кінці XIX і на початку XX століття|. Вони характеризуються широкою різноманітністю позицій, поглядів, концепцій.

До них відносяться:

• неокласичне;

• кейнсианське|;

• інституціонально-соціологічне|.

Неокласичний напрям політекономії, виник в 70-х рр. 19 ст.

Неокласичний напрям досліджує поведінку так званої економічної людини (споживача, підприємця, найнятого робітника), яка прагне максимізувати дохід і мінімізувати витрати. Основні категорії аналізу - граничні величини.

Представники: Альфред Маршалл і Артур Пігу.

Економісти неокласичного напряму розробили теорію граничної корисності і теорію граничної продуктивності, теорію загальної економічної рівноваги, згідно якої механізм вільної конкуренції і ринкового ціноутворення забезпечує справедливий розподіл доходів і повне використання економічних ресурсів, економічну теорію добробуту, принципи якої покладені в основу сучасної теорії державних фінансів.

Неокласичний напрям економічної науки представ­лено| сучасними теоріями монетаризму і неолібералізму|.

Монетаризм - теорія стабілізації економіки, в якій основну роль грають грошові чинники. Монетарісти зводять управління економікою перш за все до контролю держави над грошовою масою, емісією грошей, кількістю грошей, що знаходяться в обігу і запасах, досягненню збалансованості державного бюджету і встановленню високого кредитного банківського відсотка.

Головний представник, американський вчений-економіст Мілтон Фрідмен (1912 – 2006 рр.) вважав, що всі найбільші економічні потрясіння пояснюються наслідками грошової політики, а не нестабільністю ринкової економіки, тому держава винна якомога менше і обережніше втручатися в ринкові відносини.

Неолібералізм - це теорія, згідно якої необхідно зменшувати (звести до мінімуму) втручання держави в економіку оскільки тільки приватне підприємництво здатне вивести економіку з кризи і забезпечити її підйом і добробут населення|.

Представник даного напряму Людвіг Ерхард (1897 - 1977) створив власну теорію соціально-орієнтованого| ринкового господарства, утілив її на практиці.

Основні положення| цієї теорії: необхідність вільних цін, вільною кон­куренції|, рівновага попиту і пропозиції, рівновага економіки|. Держава покликана гарантувати ці умови в ринковому господарстві і забезпечити соціальну спрямованість його розвитку.

Ця теорія викладена в книзі «Добробут для всіх», виданої в 1956 р.

Кейнсианський напрям економічної теорії, засновником якого є лорд Джон Мейнард Кейнс (1883 – 1946 рр.), служить обґрунтуванням державного регулювання розвиненої ринкової економіки шляхом збільшення або скорочення попиту через зміну наявної і безготівкової грошової маси.

За допомогою такого регулювання можна впливати на інфляцію, зайнятість|, усувати нерівномірність попиту і пропозиції това­рів|, пригнічувати економічні кризи.

Головна праця Дж. М. Кейнса: «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936), в якій викладені його теорія і програма державного регулювання економіки.

Третім напрямом сучасної економічної теорії є інституціонально-соціологічний напрям, згідно якому економіка розглядається як система, де відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом економічних і позаекономічних чинників, серед яких виключну роль грають техніко-економічні чинники.

Предсттавники: Торстейн Веблен, Джон Коммонс, Уеслі Мітчелл, Джон Гелбрейт.