6.3. Моделі в рамках систем

Для кожної системи характерні свої національні моделі організації господарства, оскільки країни розрізняються своєрідністю історії, рівнем економічного розвитку, соціальними і національними умовами. Так, для адміністративно-командної системи характерні радянська модель, китайська модель і ін. Сучасній ринковій системі також властиві різні моделі.

Вивчення цих моделей має практичне значення для розробки моделі розвитку України. При цьому мова йде не про копіювання чужого досвіду, а про творче його використання з урахуванням конкретних умов, що склалися в наший країні.

Розглянемо найбільш відомі національні моделі.

Американська модель побудована на системі всемірного заохочення підприємницької активності, збагачення найбільш активної частини населення. Малозабезпеченим групам створюється прийнятний рівень життя за рахунок різних пільг і допомоги. Завдання соціальної рівності тут взагалі не ставляться. Ця модель заснована на високому рівні продуктивності праці і масової орієнтації на досягнення особистого успіху. В цілому для американської моделі характерна державна дія, направлена на підтримці стабільної кон'юнктури і економічної рівноваги.

Шведська модель відрізняється сильною соціальною політикою, орієнтованою на скорочення майнової нерівності за рахунок перерозподілу національного доходу на користь найменш забезпечених верств населення. Тут в руках держави знаходиться всього 4 % основних фондів, зате частка державних витрат складає понад 50 % від ВВП, причому більше половини цих витрат прямує на соціальні потреби. Природно, це можливо тільки в умовах високого оподаткування, особливо фізичних осіб. Така модель отримала назву «Функціональна соціалізація», що означає, що функція виробництва лягає на приватні підприємства, що діють на конкурентній ринковій підставі, а функція забезпечення високого рівня життя (включаючи зайнятість, освіту, соціальне страхування) і багатьох елементів інфраструктури (транспорт, НІОКР) - на державу.

Соціальне ринкове господарство Німеччини. Ця модель формувалася на основі ліквідації концернів гітлерівських часів і надання всім формам господарства (великим, середнім, дрібним) можливості стійкого розвитку. При цьому особливим заступництвом користуються так звані міттельштанд|, тобто дрібні і середні підприємства, фермерські господарства. Держава активно впливає на ціни, мита, технічні норми. Лежачий в основі цієї системи ринок виявив свою перевагу у використанні спонукальних стимулів до високоефективної господарської діяльності.

Японська модель характеризується певним відставанням рівня життя населення (зокрема рівня заробітної плати) від зростання продуктивності праці. За рахунок цього досягається зниження собівартості продукції і різке підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку. Така модель можлива тільки при виключно високому розвитку національної самосвідомості, пріоритеті інтересів нації над інтересами конкретної людини, готовності населення йти на певні жертви ради процвітання країни. Ще одна особливість японської моделі розвитку пов'язана з активною роллю держави в модернізації економіки, особливо на її початковій стадії.

Південнокорейська модель має багато загального з японською. Це, зокрема, відноситься до особливостей психологічного складу населення країни, його високої працьовитості і відповідального відношення до своїх обов'язків, що базуються на етичних нормах конфуціанства. Загальною для обох моделей є і активна участь державних органів в перебудові економіки. В цілях її прискореної модернізації широко використовуються податкова, тарифна і валютна політика. Тривалий час існував контроль над цінами на ресурси і широкий круг товарів виробничого і споживчого призначення. Система державного регулювання економіки, що склалася в Південній Кореї, сприяє підвищенню конкурентоспроможності південнокорейських товарів на світовому ринку.

Унаслідок щодо меншого, ніж в Японії, розвитку ринкових відносин південнокорейська держава цілеспрямовано сприяла створенню могутніх плацдармів ринкової економіки в особі крупних корпорацій, так званих чеболь|, перерісших потім у фінансово-промислові групи.

І нарешті, ще один елемент південнокорейської моделі, що представляє безперечний інтерес для України, - це надання державними органами всесторонньої підтримки дрібному і середньому підприємництву, що сприяло створенню в стислі терміни середнього класу. В той же час, як показав кінець 90-х рр., у південнокорейської і японської моделей з їх особливо сильним державним втручанням в ринковий механізм виникає знижена пристосовність останнього до світових фінансових криз.

 Контрольні запитання

1. Що таке економічна система?

2. Які існують підходи до визначення сутності економічної системи?

3. Чи існує в сучасному світі традиційна економіка?

4. Чим відрізняється чистий капіталізм від сучасного капіталізму?

5. Назвіть позитивні та негативні сторони ринкової економіки.

6. Згідно якого принципу приймаються рішення при адміністративно-командному механізму управління економікою?

7. Назвіть позитивні та негативні сторони адміністративно-планової економіки.

8. Які існують моделі в рамках економічних систем?

 Теми доповідей

1. Порівняльна характеристика відомих економічних систем.

2. Традиційна економіка в наш час.

3. Адміністративно-командна економіка: переваги та недоліки.

4. Ринкова економіка розвинутих держав.

5. Моделі ринкової економіки в різних країнах.

 Рекомендована література

1. Экономическая теория: Учебник / Под. общ. ред. акад. В.И. Видяпина, А.И. Добрынина, Г.П. Журавлевой, Л.С. Тарасевича. - М.: ИНФРА-М, 2003. С. 51-56

2. Экономическим теория: Пособие для прсподават., аспиран­тов и стажеров /Н.И. Базылев, СП. Гурко. М.Н. Базылева и др.; Под ред. Н.И. Базылева, СП. Гурко. — 4-е изд., стереотип. — Мн.: Книжный Дом; Экоперспектива, 2005. С. 21-29