|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНТИТУТ |
Михальченко Г.Г.
Яковлєва Ю.В.
ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ
Навчально-методичний посібник
для студентів інженерних та інженерно-педагогічних спеціальностей
всіх форм навчання
Рекомендовано Науково-методичною Радою
Української інженерно -
педагогічної академії
Протокол № _____
від___________ 20__р.
Артемівськ, 2013
УДК 330.8
Михальченко Г.Г., Яковлєва Ю.В.
Економічна теорія: навчально-методичний посібник / Г.Г. Михальченко, Ю.В. Яковлєва – ННППІ УІПА, Артемівськ, 2013. – 140 с.
Анотація. Навчально-методичний посібник складено відповідно робочій програмі з дисципліни «Економічна теорія». Навчально-методичний посібник складається з конспекту лекцій, питань для контролю знань студентів, тем доповідей, завдань для самостійного виконання, переліку рекомендованої літератури до кожної теми, питань та проблемних ситуацій до екзамену, тестових завдань для самоперевірки знань студентів та рекомендованої літератури.
Рецензент: к. е. н., доц. Черняєва О.В.
© Михальченко Г. Г., 2013
© Яковлєва Ю. В., 2013
© ННППІ УІПА, 2013
ЗМІСТ
Вступ 6
Тема № 1. Введення в економічну теорію. 7
1.1. Зародження і розвиток економічної теорії. 7
1.2. Головні напрями розвитку сучасної економічної думки. 10
1.3. Предмет економічної теорії. 11
1.4. Методи вивчення економічних явищ. 12
1.5. Функції економічної теорії. 13
Контрольні запитання 14
Теми доповідей 14
Завдання для самостійного виконання 14
Рекомендована література 16
Тема № 2. Суспільне господарство як об'єкт економічної теорії 17
2.1. Економіка як господарська система. 17
2.2. Потреби - початковий пункт економічної діяльності людей. 18
2.3. Блага. Їх корисність і види. 18
2.4. Виробництво та його структура. 20
Контрольні запитання 21
Теми доповідей 21
Завдання для самостійного виконання 21
Рекомендована література 21
Тема № 3. Економічний кругообіг ресурсів. Проблема вибору 22
3.1. Ресурси і чинники виробництва. 22
3.2. Проблема оптимального використання ресурсів. Альтернативний вибір. Крива виробничих можливостей (КВМ). 26
3.3 Відтворення і його фази. 28
Контрольні запитання 30
Теми доповідей 30
Завдання для самостійного виконання 30
Рекомендована література 32
Тема № 4. Сутність, основні риси і структура суспільного
виробництва. 33
4.1. Сутність суспільного виробництва і його структура. 33
4.2. Продуктивні сили і виробничі відносини. 34
4.3. Ефективність виробництва. 35
Контрольні запитання 42
Теми доповідей 42
Завдання для самостійного виконання 42
Рекомендована література 44
Тема № 5. Власність. 45
5.1. Власність як економічна категорія. 45
5.2. Форми і типи власності. 46
5.3. Правовий зміст власності. 47
5.4. Проблема роздержавлення і приватизації в Україні. 48
Контрольні запитання 49
Теми доповідей 49
Рекомендована література 49
Тема № 6. Економічні системи. 50
6.1. Сутність економічної системи. 50
6.2. Характеристика економічних систем. 51
6.3. Моделі в рамках систем. 53
Контрольні запитання 55
Теми доповідей 55
Рекомендована література 55
Тема № 7. Основи організації ринкового господарства. 56
7.1. Суть і основні риси ринкового господарства. 56
7.2. Система ринків. 57
7.3. Форми і типи ринкових зв'язків. 59
7.4. Типи ринків. 60
7.5. Ринок як соціальний інститут 62
Контрольні запитання 63
Теми доповідей 63
Завдання для самостійного виконання 63
Рекомендована література 64
Тема № 8. Типи організації господарства. 65
8.1. Натуральне і товарне виробництво. 65
8.2. Соціально-економічні форми продуктів. 67
8.3. Теорії вартості (цінності). 69
Контрольні запитання 71
Теми доповідей 71
Рекомендована література 71
Тема № 9. Поведінка споживачів. 72
9.1. Загальна і гранична корисність. 72
9.2. Закон убиваючої граничної корисності. 74
9.3. Правило максимізації корисності. 75
Контрольні запитання 76
Теми доповідей 76
Завдання для самостійного виконання 76
Рекомендована література 77
Тема № 10. Гроші в ринковій економіці. 78
10.1 Необхідність і сутність грошей. 78
10.2. Функції грошей. 80
10.3. Закон грошового обігу. 81
10.4. Види грошей. 83
10.5. Гроші і інфляція. 86
Контрольні запитання 87
Теми доповідей 88
Завдання для самостійного виконання 88
Рекомендована література 89
Тема № 11. Механізм ринкової системи. 90
11.1. Попит і закон попиту 90
11.2. Пропозиція і закон пропозиції 93
11.3. Ринкова рівновага в умовах досконалої конкуренції 95
11.4. Реакція ринку на зміну попиту і пропозиції 97
11.5. Еластичність попиту 99
11.6. Еластичність пропозиції 102
Контрольні запитання 102
Теми доповідей 103
Завдання для самостійного виконання 103
Рекомендована література 104
Тема № 12. Конкуренція і монополія. 105
12.1. Конкуренція: її види і економічна роль. 105
12.2. Ринкові структури по формах конкуренції. 108
12.3. Монополія: місце і роль на ринку. 110
12.4. Регулювання монопольного ринку. Антимонопольне
законодавство. 112
Контрольні запитання 113
Теми доповідей 114
Рекомендована література 114
Теоретичні питання до екзамену 115
Проблемні ситуації до екзамену 116
Тестові завдання для самоперевірки знань 119
Рекомендована література 139
ВСТУП
Сучасний інженер-педагог спеціальності повинен мати уявлення про основні закони функціонування економіки як системи. Вміти обґрунтовано приймати господарські рішення в професійній діяльності на підставі раціональних принципів. Такі знання та навички отримуються студентами після вивчення курсу «Економічна теорія». Даний курс є фундаментальною дисципліною в підготовці студентів всіх спеціальностей та форм навчання, оскільки основні положення економічної теорії є передумовою вивчення інших дисциплін економічного напрямку, які вивчатимуться на старших курсах.
Результатом вивчення даної дисципліни має стати підвищення рівня абстрактного аналізу, рівня володіння основними категоріями та законами, методологічним апаратом науки та у кінцевому рахунку - формування професійності та майстерності економічного мислення.
Мати тверді теоретичні знання та практичні навички з курсу економічної теорії:
історичний розвиток економічної теорії як науки, основні школи економічної теорії;
предмет, методи та функції економічної теорії;
види потреб та благ, поняття корисності благ;
класифікацію ресурсів та види факторів виробництва, будування кривої виробничих потужностей, вміти обирати найкращий варіант з альтернативних;
економічні системи та відношення власності;
поняття «гроші» та закони грошового обігу;
ринкові відносини та типи ринків;
конкуренція та монополія.
Структура і навчально-методичного посібника відповідають вимогам стандарту України. Наприкінці кожної теми наведено контрольні запитання, теми доповідей, завдання для самостійного виконання та перелік рекомендованої літератури з посиланням на сторінки, де ця тема розкривається з точок зору різних авторів.
Тема № 1 введення в економічну теорію
Ключові питання
1.1 Зародження і розвиток економічної теорії
1.2 Головні напрями розвитку сучасній економічній думці
1.3 Предмет економічної теорії
1.4 Методи вивчення економічних явищ
1.5 Функції економічної теорії
1.1. Зародження і розвиток економічної теорії
Витоки економічної науки слід шукати в ученнях міркувальників стародавнього світу, перш за все країн Стародавнього Сходу.
Узагальнено основні положення розвитку економічної думки представлені в таблиці 1.1
Таблиця 1.1
Основні положення розвитку економічної думки
Стародавній Китай Конфуцій (Кун - Цзи) (551-479 рр. до н. е.) Мін - Цзи (372 - 289 рр. до н. е.) Сюнь - Цзи (ІІІ ст. до н. э.) |
|
Індія «Закони Ману» (IV - III ст|. до н. е.) Трактат «Артхашастра», що містить збори повчань по управлінню державою. |
|
Стародавня Греція Ксенофонт (430 - 354 рр. до н.е) Платон (427 - 347 рр. до н. е.) Арістотель (384 - 322 рр. до н. е.) |
|
Стародавній Рим Марк Порцій Катон старший (Цензор) (234 - 149 рр. до н.е.) Марк Теренций Варрон (Реатінський) (116 - 27 рр. до н. е.) Лукреций Кари (99 - 55 рр. до н.е.) Калумелла (І ст. до н. е.) Сенека (4 - 65 рр. н. е.) |
|
Християнство Апостол Павло (І у до. н. э.) |
|
Як наука, тобто систематизоване знання про суть, цілі і завдання економічної системи, економічна теорія виникла в XVI-| XVII| століттях|.
У цю епоху виник і отримав розвиток меркантилізм.
Меркантилізм - це економічне учення, згідно якому добробут держави залежить від можливо більшого накопичення грошей в країні і переважання експорту над імпортом.
Суть учення меркантилістів зводиться до визначення джерел походження багатств.
На думку меркантилістів економічна діяльність зводилася до торгівлі. Економічна теорія повинна була дати відповідь на питання: Що таке багатство? Звідки воно береться? Які його джерела?
Меркантилісти дали на ці питання відносно прості відповіді|: багатство втілене в грошах, роль яких у той час виконувало золото, його джерелом є торгівля.
Особливу популярність серед меркантилістів мали Т. Ман і А. Монкретьен де| Ваттевіль.
Перехідним містком від меркантилістів до класичної науки політекономії стали учення англійця Уїльям Петті (1623 - 1686) і француза Пьер Буагильбера (1646-1714).
Заслуга У. Петті полягає в тому, що він вперше оголосив джерелом багатства працю і землю.
Новий напрям в розвитку політичної економії представлено| фізіократами|, які були виразниками інтересів крупних землевласників. Європа того часу була аграрною і, тому більшість економістів ототожнювало виробництво з сільським господарством. Джерела багатства вони бачили в землеробській праці, в чому і полягає обмеженість теорії
Засновник цього напряму Франсуа Кене (1694 - 1774).
Поява і розвиток наступної школи - школи класичної політичної економії, пов'язане з іменами англійських економістів Адамом Смітом (1723-1790 рр.) і Давидом Рікардо (1772-1823 рр.), дозволила вивести виробництво як джерело багатства за рамки сільського господарства.
А. Сміт увійшов до історії економічної думки як початківець класичної політичної економії.
Головна праця: «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1777), в якому він систематизував всі накопичені на той час економічні знання.
Основна ідея політекономії - ідея лібералізму (свободи), тобто мінімального втручання держави в економіку, ринкове саморегулювання на основі вільних цін, що складаються залежно від попиту і пропозиції. Основні заслуги класичної школи:
головним об'єктом вивчення вона зробила сферу виробництва, а не звернення (торгівля);
розкрила значення праці, як основи і заходи цінності всіх товарів;
виявила джерела доходів всіх шарів суспільства;
довела, що економіка має свої об'єктивні закони і повинна регулюватися ринком;
заклала основи вчення про додаткову вартість
Д. Рікардо продовжив розробку теорії А. Сміта.
Ідею створення нового суспільства, висунули соціалісти-утописти| Анрі Клон Сен-Симон (1760 - 1825), Шарль Фурье (1772-1837) - Франція, Томас Мор (1478-1535), Роберт Оуен (1771 - 1858) - Великобританія, Томмазо Кампанелла (1568 - 1639) - Італія.
Вони виступали з критикою існуючого ладу і вимагали реорганізації виробництва, розподілу і споживання, відміни приватної власності, зняття протилежностей між розумовою і фізичною працею, встановлення справедливої соціальної системи. Вони були за еволюційний розвиток суспільства.
Подальший розвиток економічної науки йшов складними шляхами, і на початку другої половини 19 століття вона розпалася на 2 гілці: марксизм і маржинализм|.
Марксизм, або політична економія праці, представляє собою| всебічне дослідження законів розвитку капіталістичного суспільства з позиції пролетаріату і концепцію соціалізму (комунізму) як нової економічної системи. Комунізм представлено| сукупністю соціалістичних принципів: суспільна власність на засоби виробництва, відсутність експлуатації найманої праці, рівна плата за рівну працю, загальна та повна зайнятість, господарювання по єдиному плану.
Представники: Карл Маркс (1818 - 1883) і Фрідріх Енгельс (1820 - 1895). Їх ідеї в були доповнені і декілька перероблені В І. Леніним (1870 - 1924), а також російськими і радянськими економістами аж до 80-х років XX ст.
З ім'ям К. Маркса зв'язана спроба людей побудувати суспільство без приватної власності на засоби виробництва, спираючись на економіку державного типу, регульовану з центру.
Головна праця К.Маркса - «Капітал» (1867).
У другій половині XIX ст. була сформульована теорія маржинализма|.
Маржіналізм (від англ|. Marginal| - граничний) - це теорія, що представляє економіку як систему взаємозв'язаних господарчих| суб'єктів і що пояснює економічні процеси і явища, виходячи з нової ідеї - використання граничних (max| або min|), крайніх величин або станів, що характеризують не суть явищ, а їх зміну у зв'язку із зміною інших явищ.
Класиками цієї теорії стали економісти австрійської школи Карл Менгер (1840-1921), Фрідріх фон Візер (1851-1926), Ейген фон Бем-Баверк (1851 - 1914), а також англійський економіст Уїльям Стенлі Джевонс (1835-1882).
Головні категорії маржинализма|: гранична корисність, гранична продуктивність, граничні витрати і ін. На базі суб'єктивних оцінок теорія пояснює витрати виробництва, попит, пропозицію, ціни. Маржіналізм спирається на кількісний аналіз і використовує економіко-математичні методи і моделі.
Представником математичної школи| є Леон Вальрас (1834 - 1910), швейцарський економіст.
Він розробив модель загальної економічної рівноваги, в основі якої - аналіз попиту і пропозиції і ряд систем рівнянь. Послідовники цієї економічної школи розглядали ринкову економіку як систему, потенційно здатну досягати рівноваги на основі попиту і пропозиції.