- •Місія організації.
- •Автоматизація документаційних процесів
- •Автоматизовані системи контролю за виконанням документів.
- •Взаємодія в діловому спілкуванні.
- •Види організаційних комунікацій.
- •5. Види управлінських впливів
- •6.Вимоги до іміджу організації
- •7. Виступи із промовами
- •8. Входження людини в організацію
- •9. Етапи презентації. Схема та місце проведення презентації.
- •10. Етика ділових відносин.
- •11. Етика керівної діяльності.
- •12. Застосування технічних засобів у комунікаціях.
- •13.Значення і види контролю виконання документів
- •14. Імідж організації: поняття, структура, типологія.
- •15. Комунікаційний процес, його елементи та етапи
- •17. Комунікаційні мережі
- •18. Комунікаційні перешкоди і засоби їх подолання.
- •19. Конфліктні ситуації та основні причини їх виникнення в управлінні. Класифікація конфліктів.
- •20. Методи вдосконалення комунікацій
- •Механізм формування іміджу організації.
- •Місія організації.
- •Норми і обмеження функціонування організації.
- •25. Організація контролю за строками виконання документів
- •26. Основні етапи формування іміджу організації.
- •27…Основні правила організації документообігу в установі
- •28. Основні правила попередження конфліктів. Методи управління конфліктними ситуаціями.
- •29. Поняття документообігу та його основні етапи.
- •30. Поняття професійної етики. Специфіка професійної моралі і етики.
- •31. Поняття та елементи культури організації.
- •32. Поняття та сутність взаємодії.
- •33. Послідовність етапів розробки та реалізації цілей організації
- •34. Постановка цілей організації. Орієнтація цілі
- •3. Структуризація генеральної мети за напрямами та видами діяльності, термінами й іншими ознаками.
- •4. Розробка цілей структурних підрозділів організації.
- •35. Призначення, функції та види переговорів
- •36. Принципи та методи подолання конфліктів в управлінні
- •37.Програма пабліситі: структура та особливості окремих розділів.
- •38.Рівні культури організації.
- •39.Розвиток почуття відповідальності перед організацією.
- •40.Система управління діловодством.
- •41 Способи комунікацій.
- •42. Стадії ведення переговорів.
- •Власне переговорний процес
- •Завершення переговорів та аналіз їх результатів
- •Сутність комунікацій та їх роль у системі управління.
- •Сутність та типологія прес-релізів.
- •Сутність, значення та класифікація цілей. Основні вимоги до цілей.
- •46. Тактичні прийоми та методи підготовки й ведення переговорів.
- •47. Управління корпоративним іміджем і репутацією
- •48. Фактори стимулювання і мотивації персоналу.
- •49. Фактори, що впливають на корпоративний імідж.
- •50. Феномен ідентифікації.
- •51. Форми контролю.
- •52. Форми управлінських впливів.
- •Визначення:
47. Управління корпоративним іміджем і репутацією
Імідж – це засіб, інструмент управління, а й об'єкт управління.
Корпоративний імідж - це образ організації, сформований у суспільній свідомості, цілісне сприйняття організації різними групами людей.
Позитивний імідж, як і, як і паблісіті, створюється основний діяльністю компанії, і навіть цілеспрямованої інформаційною роботою, яка орієнтована цільові групи громадськості. Ця робота ввозяться значною мірою у вигляді маркетингових комунікацій (паблік рілейшнз, реклама, особисті продажу, стимулювання продажів). Робота зі створення іміджу ведеться цілеспрямовано кожної групи і різними засобами.
Створення іміджу організації ведеться з урахуванням стратегічного підходу, з допомогою інтегрованих маркетингових комунікацій.
Процес управління корпоративним іміджем розпочинається задовго до розробки візуальних атрибутів організації (логотип, фірмових бланків, інтер'єру, зовнішнього вигляду і манер співробітників). Воно починається з формулювання бачення, та був місії як социально-значимого статусу організації . Потім визначається корпоративна індивідуальність, чи “особистість” організації.
Конкретні характеристики, відбивають корпоративну культуру – цінності, судження і норми. Корпоративна індивідуальність переломлюється в організаційному “життєвому стилі”. Організаційний стиль – це спосіб життя компанії, те, як вона “проводить” час, використовує матеріальні, фінансові, інформаційні, людські та інші ресурси.
Після визначення “характеру” компанії приймають рішення у тому, як донести цей який вигідно вирізнявся з інших “характер” до цільових груп. Корпоративна ідентичність – це система комунікативних коштів, – назв, символів, знаків, логотип, квітів, міфів, ритуалів, – проецирующих, чи що відбивають індивідуальність компанії. Корпоративна ідентичність повинна відбивати місію, структуру, бізнес, і претензії компанії.
І лише результаті роботи над корпоративної ідентичністю – й порядку використання корпоративних комунікацій (маркетингових, зокрема), виникає корпоративний імідж.
Характеристиками іміджу є: група сприйняття, набір які сприймаються і вимірюваних властивостей організації, значення оцінок властивостей та його ваги. Тривалість існування, чіткість і стійкість іміджу, рівень позитивности/негативности, оптимальність, напрями роботи і витрати з створенню й підтримці іміджу також є характеристиками іміджу.
Оцінка корпоративного іміджу проводилася у вигляді експертного опитування представників відповідних груп сприйняття й працівників підприємства. Методи експертного оцінювання у разі, як й у кола інші проблеми у різноманітних галузях людської діяльності, видаються ефективним та єдиним способом розв'язання. Слід звернути увагу до кількість параметрів, виділених для аналізу іміджу організації
Фахівець у галузі зв’язків із громадськістю.
Такий фахівець виконує функції управління репутацією організації, моніторингу середовища організації, виявлення репутаційних ризиків та ліквідації загроз репутації. Управління репутацією вимагає від фахівця у галузі зв’язків із
громадськістю розвинених навичок планування та менеджменту у сполученні з креативністю, знаннями щодо технологій створення довіри стейкхолдерів до
організації, стратегій забезпечення позитивної репутації та тактики антикризового репутаційного менеджменту.
Водночас фахівець у галузі зв’язків із громадськістю виконує представницькі функції щодо взаємодії із засобами масової інформації, суспільними і комерційними організаціями, а також фізичними особами, коментує й роз'ясняє дії та значущі аспекти
діяльності організації.
При цьому на перший план виступають такі
професійні якості, як високий рівень мовленнєвої культури, володіння мистецтвом
переконання, практичні аспекти використання жанрових критеріїв для написання інформаційно-аналітичних матеріалів, знання специфіки різних видів ЗМІ та вміння одночасно працювати з різними цільовими аудиторіями.
