28. Основні правила попередження конфліктів. Методи управління конфліктними ситуаціями.

Попередження конфлікту – це діяльність спрямована на недопущення його виникнення і руйнівного впливу на ту або іншу сторону, той або інший елемент суспільної системи.

Попередження конфлікту передбачає його прогнозування. Без обгрунтованого прогнозу можливої конфліктної ситуації не можна і попередити її появу. У числі основних методів прогнозування: екстраполяція даної ситуації на майбутній стан системи; моделювання можливої конфліктної ситуації, статичний метод, опитування експертів.

На основі викладеного складаються передумови для розробки можливих сценаріїв прогнозу конфліктної ситуації.

Стратегія  запобігання  конфліктів включає систему діяльності, сукупність етапів і методів управління конкретним процесом суперечливих взаємовідносин суспільних суб'єктів. Розрізняються етапи часткового та повного запобігання конфліктів, раннього попередження та попереджувального дозволу. Часткове запобігання стає можливим за умови блокування дії однієї з причин даного конфлікту і обмеження його негативного впливу на інтереси протиборчих сторін. Стратегія повного запобігання припускає нейтралізацію дії всього комплексу детермінують конфлікт факторів, що і дозволяє направити взаємодію суб'єктів у русло їх співробітництва в ім'я реалізації співпадаючих інтересів. Попереджуюче вирішення конфлікту, так само як і раніше його попередження, означає не що інше, як здійснення узгодження позицій та інтересів суперечливих суб'єктів у просторі їх соціальної єдності, згоди з більш важливих питань суспільного життя.

Стратегія попередження конфлікту передбачає здійснення таких принципів, як своєчасність дій щодо попередження можливих колізій, оперативність, гласність. Що стосується останнього, то слід відзначити тільки одна обставина: чим раніше можливий конфлікт стане відомий громадськості, тим менше ймовірність його реального появи.

Залежно від можливих моделей вирішення конфліктів, інтересів і цілей конфліктуючих суб'єктів застосовуються п'ять основних стилів вирішення конфлікту, описаних і використовуваних у закордонних програмах навчання керуванню. Це:

1) Стиль конкуренції  використовується, коли суб'єкт досить активний і має намір йти до вирішення конфлікту, прагнучи задовольнити, насамперед, власні інтереси на шкоду інтересам інших, змушуючи інших людей приймати його рішення проблеми.

2) Стиль ухилення  застосовується в ситуації, коли суб'єкт невпевнений у позитивному для нього рішенні конфлікту, або коли він не хоче витрачати сили на його рішення, або в тих випадках, коли відчуває себе неправим.

3)Стиль пристосування  характеризується тим, що суб'єкт діє разом з іншими, не прагнучи відстоювати свої інтереси

4) Стиль співробітництва.  Реалізуючи його, суб'єкт активно бере участь у вирішенні конфлікту, відстоюючи при цьому свої інтереси, але намагаючись разом з іншим суб'єктом шукати шляхи досягнення взаємовигідного результату.

5) Стиль компромісу.  Він означає, що обидві сторони конфлікту шукають рішення проблеми, засноване на взаємних поступках.

 Всю сукупність методів залежно від типів моделей вирішення конфліктів, доцільно розділити на дві групи. Першу умовно назвемо групою негативних методів, що включає всі види боротьби, що переслідує мету досягнення перемоги однієї сторони над іншою. Термін «негативні» методи в даному контексті обгрунтований очікуваним кінцевим результатом завершення конфлікту: руйнуванням єдності конфліктуючих сторін як базового ставлення. Другу групу назвемо позитивними методами, оскільки при використанні їх передбачається збереження основи взаємозв'язку (єдності) між суб'єктами конфлікту. Різниця негативних і позитивних методів щодо, умовно. У практичній діяльності з управління конфліктами ці методи нерідко доповнюють один одного. 

Також можна виділити методи вирішення конфлікту:

1) адміністративні (звільнення, перевід на іншу посаду тощо)

2) інформаційні (бесіди, пояснення тощо)

3) економічні (позбавлення премій, надбавок тощо) 4) соц.-психологічні (впливна особу її психіку, зміну поведінки, умов праці).

Основні методи управління і попередження конфліктів:

1) Внутрішньоособистісні – методи впливу на окрему особу

2) Структурні – методи профілактики та ліквідації організаційних конфліктів

3) Міжособистісні методи

4) Персональні методи

5) Переговори

6) Методи управління поведінкою особистості

7) Методи які передбачають агресивні дії.