3.2. Аналіз фінансової стійкості ват „Київський еврз” за 2002-2003рр.

Сутність аналізу фінансової стійкості підприємства полягає у виявленні співвідношення вартості матеріальних оборотних засобів і величини власних та позикових джерел формування.

Для оцінки фінансової стійкості ВАТ „Київський ЕВРЗ” слід розрахувати показники, що охоплюють наявність таких видів джерел: власних оборотних засобів, власних і довгострокових позикових засобів, використаних на формування виробничих запасів, власних і довготермінових позикових засобів та короткотермінових кредитів і позикових засобів.

Наявність власних оборотних засобів слід розрахувати шляхом вирахуванням із величини власних засобів (І розділ пасиву балансу) величини основних засобів і вкладень (І розділ активу балансу). Цей розрахунок за 2002 та 2003 роки виглядає наступним чином (використовуємо середньорічні дані за балансом):

2002 р. = 58027,55 – 43893,9 = +14133,65 (тис.грн.)

2003 р. = 58377,5 – 42617,3 = +15760,2 (тис.грн.)

Одержаний позитивний результат (+) свідчить про наявність власних оборотних засобів.

У процесі дослідження фінансової стійкості аналізують відповідність показників забезпеченості запасів джерелами їхнього формування, тобто визначають якими джерелами покривають запаси. Для їх визначення із одержаної суми наявних власних оборотних засобів вираховують суми виробничих запасів.

2002 р. = +14133,65 – 9564,95 = +4 568,7 (тис.грн.)

2003 р. = +15760,25 – 9305,25 = +6 455 (тис.грн.)

Різниця (+) свідчить, що запаси покриваються власними оборотними засобами, а (-) свідчив би про їхню нестачу, або про те, що покриті вони за рахунок зобов’язань перед кредитними установами.

Крім того, для визначення джерел покриття запасів і витрат до лишку (нестачі) власних оборотних засобів додають довготермінові позики, а для загальної величини джерел ще короткотермінові кредити й позикові кошти.

2002 р. = +4 568,7 + 987,6 + 501 = +6 057,3 (тис.грн.)

2003 р. = +6 455 + 1397,6 + 436 = +8 288,6 (тис.грн.)

Одержані дані у результаті проведених розрахунків дають змогу визначити, до якого типу фінансової стійкості віднести стан підприємства. Такий розрахунок характеризує ВАТ „Київський ЕВРЗ” як підприємство з нормальним фінансовим станом, який настає за умови фінансування виробничого процесу за рахунок власних оборотних коштів.

Наступним етапом аналізу фінансової стійкості підприємства є проведення її розрахунків за показниками, наведеними у балансі (ф№1). Щоб повністю оцінити фінансову стійкість, її слід охарактеризувати у розрізі різних статей балансу, таких, як наявність грошових коштів, дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, власний капітал, необоротні активи, запаси, кредити та інше. Для цього використовують розрахункові показники фінансової стійкості, серед яких коефіцієнт автономії, коефіцієнт позикових засобів, коефіцієнт довготемінового залучення позикових коштів, коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт забезпечення підприємства власними засобами, коефіцієнт маневрування та інші.

Аналізуючи фінансову стійкість ВАТ „КЕВРЗ” використовуємо баланси, які складені на дати 31.12.2002 та 31.12.2003, що представлені у додатках. Оцінювання стійкості фінансового стану будемо проводити у наступному порядку.

Розрахунок розпочинаємо з коефіцієнту автономії, що має показати залежність ВАТ „КЕВРЗ” від позикових засобів і розраховується за формулою:

, (3.1)

Розраховуємо цей показник за даними двох останніх років:

, , .

Порівнюючи одержані коефіцієнти із нормативним значенням, яке становить 0,6, бачимо, що на звітні дати коефіцієнт перевищує нормативний показник, а це свідчить, що залежність заводу від позикових засобів незначна і на початок 2003 року була меншою, ніж на початок 2002 року і на кінець 2003 року.

Далі доцільно розрахувати показник, зворотній до коефіцієнта автономії, коефіцієнт власності, який показує, чи покривається за рахунок власних засобів зобов’язання підприємства. Він розраховується за формулою: , і на звітні дати становить: (3.2)

, , .

Бачимо, що частина зобов’язань у валюті балансу на кінець 2002 року зменшилася, проте на кінець 2003 року знов зросла до рівня, що встановився на початок 2002 року.

Для визначення фінансової незалежності розраховуємо коефіцієнт фінансової стійкості, який характеризує співвідношення власних та позикових коштів, і розраховується за формулою:

, (3.3)

Розрахунок має вигляд:

, ,

.

Норматив за цим коефіцієнтом становить 1. Тобто підприємство знаходиться у відносній фінансовій незалежності і позикові кошти суттєво менші, від розміру власних коштів. Завод навіть не використовує (не залучає) довготермінові позики для фінансування активів.

Важливим при аналізі фінансової стійкості є коефіцієнт забезпечення підприємства власними засобами. Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягом джерел власних та прирівняних до них коштів (розділ І пасиву балансу) і фактичної вартості основних засобів та інших позаоборотних активів (розділ І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів (розділ ІІ і розділ ІІІ активу балансу)

, (3.4)

, ,

Нормативне значення К _ЗК= 0,1. У порівнянні з нормативом коефіцієнт забезпечення власними коштами підприємства свідчить про те, що оборотні активи завод фінансує за рахунок власних засобів.

Фінансову стійкість підприємства характеризує питома вага дебіторської заборгованості у вартості майна. Дебіторська заборгованість ВАТ „КЕВРЗ” складає:

, (3.5)

, , .

Частка дебіторської заборгованості зменшилася несуттєво і є дуже нестійкою щодо збільшення. Для заводу дуже важливим є підтримувати її на низькому рівні, бо порушення платіжної дисципліни з боку замовників може призвести до утримання коштів у процесі виробництва і блокування цього процесу з причини відсутності вільних оборотних коштів.

Важливою характеристикою стійкості фінансового стану є коефіцієнт маневрування власних коштів підприємства, який свідчить про їхню мобільність і розраховується як відношення оборотних засобів (запаси і грошові кошти, розрахунки та інші активи) підприємства до загальної величини власних засобів (розділ І пасиву балансу або „Статутного капіталу”). Розрахунок його виглядає наступним чином:

, (3.6)

, , .

Отже аналіз фінансової стійкості за відносними показними дає змогу оцінити, чи забезпечене підприємство власними коштами для здійснення своєї господарської діяльності, чи воно вимушене постійно звертатися за позиковими коштами до установ банку та інших кредиторів.

Для розрахунку відносних показників оцінки фінансової стійкості використовувалися дані балансів „Київського електровагоноремонтного заводу” на 31.12.2002 року та на 31.12.2003 року. Розрахунок вказаних показників можна представити у вигляді таблиці 3.3. та графічно на рис. 3.1., також показникі наведені у Додатку 2.

Таблиця 3.3 – Коефіцієнти фінансової стійкості ВАТ „КЕВРЗ” за 2001-2003 рр.

Розрахункові коефіцієнти	на кінець
	2001	2002	2003
1. Коефіцієнт автономії	0,79	0,84	0,79
2. Коефіцієнт позикових засобів	0,2	0,15	0,2
3. Коефіцієнт фінансової стійкості	9,7	17,1	7,5
4. Коефіцієнт забезпечення власними засобами	0,47	0,59	0,52
5. Питома вага дебіторської заборгованості	0,19	0,15	0,16
6. Коефіцієнт маневрування	0,22	0,26	0,28

Рис. 3.1 - Діаграма показників фінансової стійкості ВАТ „КЕВРЗ” за 2001-2003 рр.

На основі наведених даних можна зробити наступні висновки.

Київський електровагоноремонтний завод здійснює виробничо-господарську діяльність за рахунок фінансування її власними оборотними коштами. Несуттєві короткострокові кредити банків залучаються при зв’язуванні коштів замовниками, тобто дебіторська заборгованість з боку доріг є основною причиною збільшення кредиторської заборгованості заводу та використання банківських кредитів.

Світовий досвід ведення господарської діяльності в умовах ринкового середовища стверджує, що існування та функціонування за рахунок власних коштів підприємствами не є найвигіднішим методом управління активами. Тим паче не виведе підприємство на рівень абсолютної фінансової стійкості і використання головним чином позикових коштів для здійснення планових завдань. Головним завданням для підприємств є пошук оптимального співвідношення власних та залучених коштів, яке не зробить господарюючий суб’єкт повністю фінансово залежним від кредитних установ, та дозволить не блокувати виробничий процес у зв’язку із виникненням непередбачених обставин, таких наприклад, як збільшення заборгованості замовників.