2. Ситуаційні фактори моделі Врума–Йеттона–Джаго.

Щоб визначити, який з цих п'яти стилів підходить до кон­кретної ситуації, керівник використовує "дерево рішень".

Кожен критерій перетворюється в питання, які керівник ставить собі при оцінці ситуації. Ці питання наведені у верхній частині малюнка. Перші три питання відносяться до якості рішення, а останні чотири до факторів, що обмежують згоду підлеглих.

Починаючи з лівої сторони моделі, керівник відповідає на кожне питання, знаходить, в такий спосіб ступінь важливості критерію проблеми (важливо/не важливо) і, в кінцевому рахунку, підбирає відповідний стиль керівництва (АІ, АІІ, КІ, КІІ або ГІІ).

Рис.9.1. „Дерево рішень” моделі Врума–Йеттона–Джаго

Критерії проблеми за моделлю Врума-Йеттона-Джаго представлені на рис.9.2.

ВЯ		Вимоги до якості		Наскільки важлива якість даного рішення з технічної точки зору?
ВЗ		Вимоги до зобов’язань		Наскільки важливо устремління підлеглих виконати дане рішення?
ІК		Інформованість керівника		Чи володієте ви достатньою інформацією, щоб прийняти правильне рішення одноосібно?
СЗ		Структура задачі		Наскільки структурована дана задача?
ВГ		Вірогідність готовності		Якщо всім потрібно прийняти рішення самостійно, наскільки висока ваша впевненість в готовності ваших підлеглих прийняти його?
УЦ		Узгодженість з ціллю		Чи прийняті підлеглими цілі організації, які будуть досягнені в результаті вирішення даної проблеми?
ПП		Протидія підлеглих		Чи можлива протидія зі сторони підлеглих, на думку яких ви прийняли неправильне рішення?
ІП		Інформованість підлеглих		Чи мають підлеглі достатньо інформації для того, щоб прийняти правильне рішення?

Рис. 9.2. Характеристика критеріїв проблеми за моделлю Врума-Йеттона-Джаго

Отже для описання ситуації важливими є значення якості рішення, наявність достатньої інформації чи досвіду в керівника для ухвалення якісного рішення, ступінь структурованості проблеми, значення узгодженості підлеглих з цілями організації і їхньої причетності до ефективного виконання рішення; визначена на підставі минулого досвіду ймовірність, що автократичне рішення керівника отримає підтримку в підлеглих; ступінь мотивації підлеглих досягти цілей організації, якщо вони виконають завдання, сформульовані при викладенні проблеми; ступінь ймовірності конфлікту між підлеглими при виборі альтернативи.