3. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства за z- моделлю американського економіста е. Альтмана на основі п'яти факторів: сутність та розрахунок

Рекомендується здійснювати оцінку ймовірності банкрутства підприємства за запропонованою американським економістом Е. Альтманом Z-модель на основі п'яти факторів:

Z = 1,2 К_об+ 1,4 К_нп + 3,3 К_р + 0,6 К_п+ 1,0 К_в,

де К_об – частка оборотних засобів у активах, тобто відношення поточних активів до загальної суми активів підприємства;

К_нп – рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком, тобто як відношення нерозподіленого прибутку звіт­ного року й минулих років до загальної суми активів;

К_р – рентабельність активів, обчислена за прибутком від реа­лізації продукції (товарів, робіт, послуг);

К_п – коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного ка­піталу, тобто відношення ринкової вартості акціонерного капіта­лу (вся ринкова вартість акцій підприємства) до короткостроко­вих зобов'язань (для підприємств, що не емітують акції, цей коефіцієнт розраховується, виходячи з величини статутного фонду і додаткового капіталу з урахуванням ставки дисконтування вартості акцій аналогічних підприємств);

К_в – віддача всіх активів, тобто відношення виручки від реа­лізації до загальної суми активів.

Коефіцієнти 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 1,0 – встановлено емпірично в ре­зультаті аналізу великої кількості підприємств.

Залежно від значення 2 прогнозується можливість банкрутства:

• до 1,8 — дуже висока;

• від 1,81 до 2,7 — висока;

• від 2,8 до 2,9 — можлива;

• понад 3,0 — дуже низька.

Точність прогнозу в цій моделі протягом одного року ста­новить 95 %, двох років – 83 %. Це досить висока точність, але недолік моделі полягає в тому, що її, по суті, доцільно ви­користовувати тільки щодо великих компаній, які котирують свої акції на біржах [3].

4. Показники, що вказують на можливість банкрутства за "слабкими сигналами".

Критичні показники, що вказують на можливість банкрутства за "слабкими сигналами", можуть бути поділені на дві групи. До першої відне­сені показники і критерії, несприятливі поточні значення яких чи динаміка, що складається, свідчать про можливі в недалекому майбутньому значні фінансові труднощі, разом з тим і про деяку ймовірність банкрутства. До них віднесені:

• повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності;

• перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

• низькі значення коефіцієнтів ліквідності;

• невиконання зобов'язань перед кредиторами й акціонерами у відношенні своєчасності повернення позичок, виплати відсотків і дивідендів;

• наявність простроченої дебіторської заборгованості;

• наявність наднормативних і залежаних товарів і виробничих запасів;

• погіршення відносин з підприємствами банківської системи;

• використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

• застосування у виробничому процесі застарілого устаткування;

• потенційні втрати довгострокових контактів;

• несприятливі зміни в портфелі замовлень.

В другу групу можуть бути включені критерії і показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточ­ний фінансовий стан як критичний, разом з тим вони вказують, що за певних умов, обставин чи неприйнятті дійових заходів ситуація може різко погіршитися.

До них відносяться:

• втрата ключових співробітників апарату управління;

• втрата ключових контрагентів;

• вимушені перерви, а також порушення рівномірності і ритмічності виробничо-технічного процесу;

• надмірна залежність фірми від якогось одного замовника, виду робіт, виду активу;

• зайва ставка на успішність і прибутковість якогось одного нового проекту;

• участь підприємства в арбітражних розглядах з непередбаченим результатом;

• недооцінка постійного і перманентного технічного і технологічного розвитку підприємства, розширення ринків збуту продукції і послуг, диверсифікованості продукції і діяльності, інтенсифікації реклами;

• неефективні довгострокові угоди [1].

Ступінь нестабільності зовнішнього середовища повинен оцінюватися для того, щоб при виборі способу управління чітко усвідомлювати, якого виду зміни очікують підприємство в майбутньому.