Класицизм

XVІІІ ст. було часом, коли конфлікт старого і нового (феодалізму і капіталізму) досяг кульмінації. Це століття увійшло в історію європейської культури як епоха Просвітництва. Це був час схилення перед філософією, розумом, наукою. Люди тієї епохи вважали, що людину можна навчити всьому. А якщо перемогти неуцтво, тоді розповсюдження культури і торжество розуму приведуть до викорінення зла на землі. Цим питанням присвячували свої філософські твори вчені-мислителі Вольтер, Дідро, Руссо. Вони малювали нове суспільство як «державу розуму», де править закон, чинність, справедливість, рівність, свобода, братерство. На просторі Великої Французької революції 1789 року будуть написані саме ці слова.

Художня культура епохи Просвітництва відрізнялася поєднанням різних стилів і багатством тем, жанрів, образів, фарб.

Ще дуже сильним в І половині століття був стиль бароко з його пишністю, величчю масштабів, перенасиченістю прикрасами, перевагою контрастів.

Але все більше поширення дістав класицизм. Цей напрямок стартує ще у XVІІ ст. у Франції. Назва походить від латинського classicus, що означає зразковий. Це слово було відоме з античних часів, коли класиками називали вищі прошарки суспільства. В XVІІ ст. античне мистецтво розглядалося як зразок ідеальних форм, ліній, краси та закономірностей, які треба наслідувати.

Принципи класицизму знайшли яскравий вираз у художників XVІІ ст. в архітектурі, драматургії. Саме в театрі склалися основні правила, канони класицизму. Головний: єдність місця, часу, дії. В інших мистецтвах: панування чіткості, строгості, логічності, симетрії, розумності.

Франц Йозеф Гайдн (1732-1809)

Австрійський композитор Йозеф Гайдн увійшов у історію музики, як засновник класичної сонати, квартету та симфонії. Гайдн прожив довге життя: був сучасником і другом В. А. Моцарта, вчителем Л. ван Бетховена, знав перші музичні твори молодого Франца Шуберта. Творча спадщина Гайдна дуже велика. Він писав музику в усіх жанрах, але найбільш вагомими являються симфонії (104), квартети, 52 сонати для клавесини. В області вокально-хорової творчості великим досягненням стали дві ораторії «Пори року» та «Створення світу». В своїх творах Гайдн органічно втілював австрійський музичний фольклор.

Творчість композитора можна поділити на 3 періоди:

• 1 – ранній – до 1761 року.

• 2 – центральний – до 1791 року (служба у князя Естергазі).

• 3 – пізній – поїздка до Англії (до кінця життя).

1 період.

Гайдн народився в селі Рорау в сім’ї каретного майстра. Батьки мали вроджену музикальність, батько грав на різних музичних інструментах. Маленький Гайдн змалечку привчався до народної пісні та танцю, мав чудові вокальні данні. Завдяки цьому, Гайдн багато років співав в хорі при соборі св. Стефана у Відні. Відень – столиця імперії – дав Гайдну великі можливості для розвитку. Він відвідував концерти, оперу. Коли у хлопчика почалася мутація голосу, його вигнали з хору. Щоб прогодуватися, він влаштовується на різні роботи, що приводить його до композитора і теоретика Ніколо Порпора. Працюючи фактично лакеєм, Гайдн уважно слухав, як музикант займається з іншими. Ще декілька років Гайдн працює у різних аристократів в їх оркестрах. Серед його перших творів – комічна опера – зінгшпиль «Асмодей або новий хромий біс», 20 квартетів, перші симфонії.

2 період.

1761 року Гайдну вдалося влаштуватись на роботу до князя Естергазі. Тридцять років композитор працює при дворі князя капельмейстером. В оркестровій капелі було 14 музикантів. Підписуючи договір, Гайдн був зобов’язаний: писати музику за проханням князя, проводити репетиції, разом з лакеями чекати розпоряджень князя.

Цей договір характеризує соціальне становище музиканта в суспільстві. Більшість творів Гайдна цього періоду мають життєрадісний характер. Але були обставини, які викликали інші емоції. Яскравий приклад цьому – «Прощальна симфонія». Задум композитора тут пов’язують з натяком Гайдна князю, який довгий час не давав музикантам відпусток і не виплачував гроші. В симфонії фактично 5 частин замість 4. в 5 частині музиканти починають почергово закінчувати свої партії, гасити свічки біля пюпітрів і виходити зі сцени. Залишається тільки два скрипаля, які завершують симфонію. Кажуть, князь зрозумів симфонію Гайдна.

Дуже важливо для Гайдна стає дружба з молодим В. А. Моцартом. Ця дружба взаємо-збагатила творчість обох композиторів.

3 період.

Після смерті князя Гайдн звільняється з роботи і працює вільним музикантом. На деякий час він виїжджає до Англії. Там йому заказали 12 симфоній. Концерти Гайдна пройшли з великим успіхом. В Лондоні композитор створив свої кращі симфонії, які отримали назву як «Лондонські симфонії». Після знайомства з ораторіями Генделя Гайдн створює дві свої: «Створення світу», «Пори року». Цікаво, що зрілим композитором, Гайдн в творах пізнього періоду якісно обновляє свій стиль, досягаючи ще більшої майстерності.

Останні роки життя пройшли тихо. Гайдну було важко усвідомити всі історичні зміни – революцію 1789 року, Наполеонівські війни.

Він помер 1809 року у Відні.