Клавірна творчість

Клавір в творчості Баха займає одне з головних місць. Бах розумів клавір як світський інструмент, який був популярним в любительських колах та в домашньому музикуванні. Бах збагатив образний світ клавірної музики: розкрив теми страждань та радості, мрій та меланхолії, героїки та лірики. Бах став творцем німецької клавірної сюїти, сольного концерну («Італійський концерт»), клавірних творів мішаного гомофонно-поліфонічного складу – токат, фантазій. Музичні образи Баха народженні стихією поліфонії. Поліфонія в перекладі з грецької мови означає багатоголосся. Причому таке багатоголосся, в якому кожен голос однаково важливим і веде свою виразну мелодію.

Треба сказати, що поліфонічна музика з’явилася за багато десятиліть до Баха. Він своїм мистецтвом, що досягло досконалості, ніби підводив підсумки розвитку поліфонії.

За багато сторіч існування в поліфонічній музиці виникли свої особливі форми і жанри, свої засоби розвитку. Однією з найважливіших сере них є імітація. Це латинське слово (imitatio) означає наслідування. Імітувати – означає наслідувати. У музиці цим словом називають повторення мелодії, що прозвучала в іншому голосі або у іншого інструменту. Точніше, цей почерговий вступ голосів, в якому кожен голос, трохи спізнюючись, повторює одну і ту ж мелодію. На цьому прийомі засновані майже всі поліфонічні жанри. Саме завдяки імітації досягається безперервність мелодичного руху.

Цей прийом Баха використовував вже в невеликих п’єсах, які він писав для своїх синів – Маленьких прелюдіях і фугах, інвенціях і симфоніях. Дуже чітко він виявився в п’ятнадцяти двоголосних інвенціях Баха.

Слово «інвенція» означає вигадка, винахід. У цих творах дійсно виявилися вигадка і винахідливість Баха. Важко навчитися вести одночасно декілька співаків. Це важко зробити навіть на сучасному фортепіано з довшим і співучим звуком, ніж у старовинних клавесинів. Бах завжди прагнув до того, щоб його учні грали плавною і м’яко.

За часів Баха прийнято було грати витягнутими, а не закругленими пальцями. Крім того, перший палець тоді в грі не брав участь. Бах же створив свою власну техніку гри. Він вимагав від своїх учнів, щоб вони трохи закругляли пальці, а також використовував і перший палець, «підкладаючи» його у разі потреби, як це тепер робите ви.

Бах написав свої інвенції для того, щоб навчити своїх учнів «красивому і співучому методу виконання». Але його інвенції – це не просто вправи. Це високохудожні п’єси. У основі кожної з них – коротка, але виразна тема. У імітаційних творах ця тема на початку звучить одноголосно, а потім її імітує інший голос. Причому перший при цьому не замовкає, він продовжує рух, відтіняючи тему. Таке продовження мелодії називається протискладнення. Взагалі, в інвенціях є розділи, в яких тема не проводиться. У них можуть розвиватися елементи основної мелодії. Такі розділи називаються інтермедіями (у перекладі з латинської мови inter означає між), тому що знаходиться між проведенням теми. Такий принцип будови лежить в основі інтенції №1 до - мажор.

Але не завжди Бах використовував тільки цей принцип. У поліфонічній музиці поширений інший тип імітації. У ньому наступний голос повторює не тільки саму тему, але й протискладнення. Тобто, всі голоси виконують одну і ту ж мелодію, але не разом, а вступаючи по черзі, іноді від одного і того ж звуку, іноді – від різних. Така імітація називається канонічною, або просто каноном. По суті, це імітація, що безперервно продовжується. Такий розвиток характерний інвенції №8 фа мажор.