Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)

Й.С.Бах – німецький композитор епохи бароко, органіст, педагог, клавесиніст. За життя він не був знаменитим як композитор. Славу Бах здобув як органіст та клавесиніст-віртуоз. Бах жив в епоху феодальної Німеччини, яка була розділена на мілкі князівства, з повною відсутністю промисловості. Жив серед князівської сваволі, національного приниження. Найбільшу владу мала церква. Майже все своє життя композитор працював церковним музикантом. Він писав в традиційних церковних жанрах, але наповнював їх зовсім новим, гуманістичним змістом. Бах – філософ, лірик, що відображує вічні проблеми людського буття, шукає правди і чистоти в людському серці і розумі. Вражає багатогранність творчості Баха. Ним написані сотні творів для органу, клавесину, скрипки, флейти та інших інструментів. Він залишив поліфонiчні твори в галузі оркестрової музики, у жанрах сонат, концертів, ансамблів.

Він – автор багатьох вокальних творів: кантат, хорів, пісень, арій. Велику вагу мають його твори для церкви: меси, ораторії, монети, духовні кантати та пісні тощо.

Головні риси стилю Й. С. Баха:

• народність. Зв’язки з фольклором у Баха тісні та багатогранні. Це відчувається у народних інтонаціях, у танцювальних ритмах і зворотах. Теми німецьких хоралів пронизують багато сторінок творчості Баха.

• мелодійність. Бах – прекрасний мелодист. Мелодійний стиль Баха пов’язаний з німецькими коріннями. Теми дуже різноманітні: лірико-пісенні, декламаційно-речитативні, танцювальні, героїчні, скерцозні. Велика група тем філософського характеру.

• гармонія. До Баха гомофонно-гармонічна музика була досить молода. В творчості Баха гармонія зробила якісний скачок: альтерована, хроматична гармонія створює складні співзвуччя.

• поліфонія – улюблена область творчості Баха. Всеоб’ємною формою для композитора стає фуга. Всього ним написано більше 400 фуг, включаючи фуги з І та ІІ томів ДТК, клавірну «Хроматичну фантазію та фугу» d-moll фуги з кантат та ораторій.

• «не струмок!» - (слово «бах» в перекладі означає «струмок») – Море повинне бути йому ім’я – так сказав про творчість Й. С. Баха його співвітчизник Людвіг ван Бетховен. Цим він підкреслив багатство ідей, образів, глибину мислення.

Баха можна назвати основоположником німецької класичної музики ХVІІІ ст. В своїй творчості Бах прагнув до гармонії духу, розуму, почуттів.

Біографія та огляд творчості, періодизація творчості

1. Юнацький (роки мандрівки) до 1703 року.

2. Веймарський (робота органістом у церкві) до 1717 року.

3. Кетенський (робота при дворі) до 1723 року.

4. Лейпцігський (кантор школи при церкві св. Фоми) – до кінця життя.

Предки Баха відвіку славилися своєю музикальністю. Відомо, що прапрадід композитора, булочник за професією, грав на цитрі. З роду Бахів виходили флейтисти, сурмачі, органісти, скрипалі. Врешті-решт, кожного музиканта в Німеччині почали називати Бахом і кожного Баха – музикантом.

Йоганн Себастьян Бах народився в 1685 році в невеликому німецькому містечку Ейзенах. Перші навики гри на скрипці він одержав від батька, скрипаля і міського музиканта. Хлопчик мав чудовий голос (сопрано) і співав в хорі міської школи. Ніхто не мав сумніву і його майбутній професії: маленький Бах повинен був стати музикантом. Дев’яти років дитина залишилася сиротою. Його вихователем став старший брат, що служив церковним органістом в місті Ордруф. Брат віддав хлопчика вчитися в гімназію і продовжував навчати музиці. Але то був нечутливий музикант. Одноманітно і нудно йшли заняття. Для допитливого десятирічного хлопчика цього було недостатньо. Тому він прагнув до самоосвіти. Дізнавшись, що у брата в замкнутій шафі зберігається зошит з творами прославлених композиторів, хлопчик таємно ночами діставав цей зошит і переписував ноти при місячному світлі. Шість місяців тривала ця виснажлива робота, вона дуже пошкодила зір майбутньому композитору. І яким було розчарування дитини, коли брат застав його одного разу за цим заняттям і відібрав вже переписані ноти.

У п'ятнадцять років Іоганн Себастьян вирішив почати самостійне життя і переїхав в Люнебург. У 1703 році він закінчив гімназію і отримав право вступу до університету. Але йому не довелося використовувати це право, оскільки потрібно було здобувати кошти для існування.

Протягом свого життя Бах кілька разів переїздив з міста в місто, міняючи місце роботи. Майже кожного разу причина виявилася одна і та ж – незадовільні умови роботи, принизливе, залежне положення. Але якими б не були несприятливими умови, його ніколи не залишало прагнення до нових знань, до вдосконалення. З невтомною енергією він постійно вивчав музику не тільки німецьких, але й італійських і французьких композиторів. Не упускав Бах можливості і особисто познайомитися з видатними музикантами, вивчити манеру виконання їх творів. Одного разу, не маючи на поїздку грошей, молодий Бах відправився в інше місто пішки, щоб послухати гру прославленого органіста Букстехуде.

Так само наполегливо відстоював композитор своє рішення до творчості, свої погляди на музику. Всупереч того, що придворне товариство віддавало перевагу іноземній музиці, Бах з особливою любов’ю вивчав і широко використовував в своїх творах народні німецькі пісні і танці. Добре знаючи музику композиторів інших країн, він не став її сліпо наслідувати. Всебічні і глибокі знання допомагали йому вдосконалювати і відшліфовувати свою композиторську майстерність.

Талант Себастьяна Баха не обмежувався цією галуззю. Він був кращим серед своїх сучасників виконавцем на органі і клавесині. І якщо як композитор Бах за життя не одержав визнання, то в імпровізаціях за органом його майстерність була неперевершеною. Це змушені були визнати навіть його суперники.

Розповідають, що Бах був запрошений до Дрездена, щоб брати участь в змаганні зі знаменитим у той час французьким органістом і клавесиністом Луї Маршаном. Напередодні відбулося попереднє знайомство музикантів, обидва вони грали на клавесині. У ту ж ніч Маршан поспішно виїхав, визнавши тим самим незаперечну перевагу Баха. Іншим разом, в місті Касселі, Бах здивував своїх слухачів, виконавши соло на педалі органу. Такий успіх не зробив Баха самовпевненим, він завжди залишався дуже скромною і працелюбною людиною. На питання, як він досяг такої досконалості, композитор відповів: «Мені довелося старанно працювати, хто буде також старанний, досягне того ж».

З 1708 року Бах влаштувався у Веймарі. Тут він служив придворним музикантом і міським органістом. У Веймарський період композитор створив свої кращі твори. Серед них відома Токата і фуга ре мінор, відома Пасакалія до-мінор. Ці твори значні і глибокі за змістом, грандіозні за своїми масштабами.

У 1717 році Бах з сім’єю переїхав в Кетен. При дворі принца Кетенського, куди він був запрошений, не було органа. Бах писав, головним чином, клавірну і оркестрову музику. В обов’язки композитора входило керувати невеликим оркестром, акомпанувати співу принца і розважати його грою на клавесині. Без особливих труднощів справляючись з своїми обов’язками, Бах весь вільний час віддавав творчості. Написані в цей час твори для клавіру являють собою другу після органних творів вершину в його творчості. У Кетені були написані двоголосні і триголосні інвенції (триголосні інвенції Бах називав «симфоніями»). Ці п’єси композитор призначав для занять зі своїм старшим сином Вільгельмом Фрідеманом. Педагогічні цілі керували Бахом і при створенні сюїт – «Французьких» і «Англійським». У Кетені Бах закінчив також 24 прелюдії і фуги, що склали перший том великої праці під назвою «добре темперований клавір». У цей же період була написана і знаменита «Хроматична фантазія і фуга» ре мінор.

У наш час інвенції і сюїти Баха стали обов’язковими п’єси в програмах музичних шкіл, а прелюдії і фуги «Добре темперованого клавіру» - в училищах і консерваторіях. Призначені композитором для педагогічної мети, ці твори цікаві крім того і для зрілого музиканта: Тому п’єси Баха для клавіру, починаючи з порівняно неважких інвенцій і закінчуючи складною «Хроматичною фантазією і фугою», можна почути на концертах у виконанні кращих піаністів світу.

З Кетену в 1723 році Бах переїхав до Лейпціга, де залишився до кінця свого життя. Тут він зайняв посаду кантора (керівника хору) співацької школи при церкві Святого Хоми. Бах був зобов’язаний обслуговувати силами школи головні церкви міста і нести відповідальність за стан і якість церковної музики. Йому довелося прийняти принизливі для себе умови. Разом з обов’язками викладача, вихователя і композитора були і такі розпорядження: «Не виїжджати з міста без дозволу пана бургомістра». Як і раніше, обмежувалися його творчі можливості. Бах повинен був складати для церкви таку музику, яка б «не була дуже тривалою, а також подібною до опери, щоб викликала в слухачів благоговіння». Але Бах, як завжди, жертвуючи багато чим, ніколи не поступався головним – своїми художніми переконаннями. Впродовж всього життя він створював твори, які вражали своїм глибоким змістом і внутрішнім багатством.

Так було і цього разу. У Лейпцігу Бах створив свої кращі вокально-інструментальні композиції: велику частину кантат (всього Бахом написано близько 250 кантат), «Пристрасті за Іоанном», «Пристрасті за Матвієм», Месу сі мінор. «Пристрасті», або «пасіони» за Іоанном і Матвієм – це оповідання про страждання і смерть Ісуса Христа в описі євангелістів Іоанна і Матвія. Меса близька за змістом «Пристрастям». У минулому і меса, і «пристрасті» являли собою хорові співи в католицькій церкві. У Баха ці твори виходять далеко за рамки церковної служби. Меса і «Пристрасті» Баха – це монументальні твори концертного характеру. У їх виконанні беруть участь солісти, хор, оркестр, орган. За своїм художнім значенням кантати, «Пристрасті» і Меса являють собою третю, найвищу вершину творчості композитора.

Церковне начальство було невдоволене музикою Баха. Як і в колишні роки, її знаходили дуже яскравою, барвистою, людяною. І дійсно, музика Баха не відповідала, а швидше суперечила строгій церковній аурі, настрою відчуженості від всього земного.

Разом з великими вокально-інструментальними творами Бах продовжував писати музику для клавіру. Майже в один час з Месою був написаний знаменитий «Італійський концерт». Пізніше Бах закінчив другий том «Добре темперованого клавіру», куди увійшли нові 24 прелюдії і фуги.

Крім величезної творчої роботи і служби в церковній школі, Бах брав активну участь в діяльності «Музичної колегії» міста. Це було товариство любителів музики, яке влаштовувало концерти світської, а не церковної музики для жителів міста. З великим успіхом Баз виступав в концертах «Музичної колегії» як соліст і диригент. Спеціально для концертів товариства він написав багато оркестрових, клавірних і вокальних творів світського характеру.

Але основна робота Баха – керівника школи півчих – приносила йому багато клопоту. Кошти, що відпускалися церквою на школу, були жалюгідні, і півчі хлопчики годували, були погано одягнені. Невисокий був і рівень їх музичних здібностей. Півчих нерідко набирали, не рухаючись з думкою Баха. Оркестр школи був більш ніж скромний: чотири труби і чотири скрипки!

Всі прохання про допомогу школі, подані Бахом міському начальству, залишалися без уваги. Відповідати ж за все доводилося кантору.

Єдиною відрадою були, як і раніше, творчість, сім’я. Сини, що підросли, - Вільгельм Фрідеман, Пилип Еммануїл, Іоганн Християн – виявилися талановитими музикантами. Ще за життя батька вони стали відомими композиторами. Ганна Магдалена Бах, друга дружина композитора теж була музично обдарованою. Вона володіла прекрасним слухом і красивим сопрано. Добре співала і старша дочка Баха. Для своєї сім’ї Бах складав вокальні і інструментальні ансамблі.

Останні роки життя композитора була затьмарені серйозною хворобою очей. Після невдалої операції Бах осліпнув. Але і тоді він продовжував працювати, диктуючи свої твори для запису. Смерть Баха залишилася майже не відміченою музичною громадськістю.