Програмні засоби:

• операційна система з графічним інтерфейсом;

• тренажери мишки та клавіатури;

• текcтовий і графічний редактори;

• педагогічні програмні засоби;

• розвиваючі комп’ютерні ігри.

• та інші.

Крім перерахованих засобів повинні бути і загальнопедагогічні – тобто зошити, ручки, підручники і т.д. (повторіть засоби з педагогіки).

Форми навчання інформатики

Форма (лат. forma – зовнішній вигляд, обрис) організації навчання (організаційна форми) – це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя та учнів, яка здійснюється в певному порядку і режимі.

На уроках Інформатики комп’ютер є предметом вивчення, і засобом навчально-пізнавальної діяльності, що відповідним чином впливає на організацію навчального процесу.

"Інформатика та ІКТ" один з "молодих" предметів у шкільному курсі. Але за рахунок стрімкого розвитку та перспектив даного напрямку також швидко змінювалися вимоги до призначення, змісту і підходам у його викладанні.

На сьогоднішній день діти мають досить великі можливості роботи на комп'ютері, крім шкільних уроків інформатики та ІКТ: додаткові заняття в гуртках, присвячених окремим технологіям; робота в комп'ютерних клубах; наявність комп'ютера вдома. Якщо така робота не має певної організації, то це може призвести до небажаних наслідків:

- У деяких дітей формується помилкова впевненість, що вони добре розбираються в інформатиці, а з комп'ютером взагалі на "ти". Практичний досвід показує, що навіть при сьогоднішньому рівні розвитку даної сфери, учні часто плутають призначення предметів "Інформатика" і "ІКТ". Реальний рівень знань з інформатики та культура оформлення результатів комп'ютерних робіт залишають бажати кращого;

- Якщо призначення знань і вмінь, отримані на уроках ІКТ очевидно, то практичне застосування знанням, отриманим на уроках інформатики, за межами даного предмета учні не завжди бачать.Немає достатньої впевненості в тому, що "Інформатика та ІКТ" - це "інструмент", який можна використовувати в будь-якій предметній сфері;

- Учні однієї вікової категорії мають різний рівень психологічної готовності і впевненості при роботі на комп'ютері.

Вимоги сучасного суспільства такі, що одним з факторів успішної соціальної адаптації в ньому є володіння інформаційною культурою. Для того щоб встигнути за темпами розвитку технологій, необхідно постійно працювати "над собою", самовдосконалюватися. Людина повинна відчувати довіру до комп'ютера і володіти психологічною готовністю до активної роботи з ним. Тільки при такому підході спілкування з комп'ютером збільшує потребу в придбанні знань, сприяє розвитку творчих здібностей кожної особистості, формуванню вмінь і навичок вільно орієнтуватися у світі стрімко розвиваються інформаційних технологій.

Метою вчителя інформатики та ІКТ, є сприяння формуванню особистості, здатної жити в умовах інформаційного суспільства.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- Створення умов для формування елементів інформаційної культури учнів;

- Створення умов для оволодіння навичками самоосвіти і саморозвитку;

- Інтеграція викладання інформатики та ІКТ з іншими предметними областями;

- Створення умов для виявлення обдарованості учнів.

З кожним роком система освіти надає все більше можливості для побудови особистої траєкторії навчання кожного учня. У класно-урочної системи є можливості для застосування окремих форм і методів.

Форми навчання - цілеспрямована, чітко організована, змістовно насичена й методично оснащена система пізнавального та виховного спілкування, взаємодії, відносин вчителя і учнів. Форма навчання реалізується як єдність цілеспрямованої організації змісту, навчальних засобів і методів.

Форми навчання можна поділити на: навчально-планові (урок, лекція, семінар, домашня робота, іспит тощо), позапланові (консультації, конференції, гуртки, екскурсії, заняття з просунутим і додатковим програмам) і допоміжні (групові та індивідуальні заняття, групи вирівнювання, репетиторство).

У більшості сучасних публікацій розрізняють загальні форми навчання та форми організації навчально-виховного процесу.

У навчанні інформатики має місце ще одна підстава класифікації: наявність або відсутність комп'ютера в процесі навчання. Відповідно, розглядаються комп'ютерні та безкомп’ютерні форми навчання у застосуванні до загальноприйнятої класифікації форм навчання. При цьому діючі санітарно-гігієнічні норми не дозволяють перейти тільки до комп'ютерних формами навчання, обмежуючи їх тривалість до 15-30 хвилин (залежно від віку учнів).

Загальні форми навчання діляться на: фронтальні, колективні, групові, парні, індивідуальні, а також зі змінним складом учнів. В основу поділу загальних форм навчання покладено характеристики особливостей комунікативної взаємодії між учителем і учнями, між самими учнями.

Фронтальне навчання застосовується, як і до появи інформатики, при роботі всіх учнів над одним і тим же змістом або при засвоєнні одного й того ж виду діяльності та передбачає роботу вчителя з усім класом в єдиному темпі, із загальними завданнями. Ця традиційна організаційна форма не втрачає свого значення на уроках інформатики і використовується при реалізації словесного, наочного і практичних методів, а також у процесі контролю знань.

Як зазначає А.І. Бочкін, вплив комп'ютера проявляється в можливості негайного відтворення учням діяльності, яка демонструється вчителем. При цьому вчитель повинен мати можливість не тільки організаційно і програмно керувати фронтальної та індивідуальної діяльністю учнів, а й перемикати комп'ютери учнів у відповідні режими (фронтальної або індивідуальної діяльності), а також встановити єдиний стан комп'ютерного середовища на всіх РМУ (Робоче Місце Учня) .

Колективна форма навчання відрізняється від фронтальної тим, що учні класу розглядаються як цілісний колектив зі своїми лідерами і особливостями взаємодії.

У групових формах навчання учні працюють в групах, створюваних на різній основі і на різний термін. Це досить типова форма навчання при використанні комп'ютерної техніки, наприклад, при освоєнні нових програмних засобів, при роботі над проектами, при недостатній кількості комп'ютерів і т.д. Ця форма може відображати реальний поділ праці в колективі програмістів, які працюють над одним завданням.

При навчанні в складі групи всередині неї виникає інтенсивний обмін інформацією, тому групові форми ефективні в групах з учасниками різного рівня підготовки й мотивації. Засвоєння знань і умінь відбувається результативніше при спілкуванні учнів з більш підготовленими товаришами. (Приватні дидактики) ...

У парному навчанні основна взаємодія відбувається між двома учнями, які можуть обговорювати задачу, здійснювати взаємонавчання або взаємоконтроль. Зауважимо, що часто для учня допомога товариша виявляється корисніше, ніж допомога вчителя. Е.Н. Челак і Н.К. Конопатова парну форму навчання розуміють як епізодичне парне спілкування в процесі уроку "вчитель-учень" і "учень-учень".

Парна робота на ЕОМ сформувалася через брак комп'ютерів, а по суті була стихійно знайдена студентами та учнями. Пізніше було відмічено, що навіть при достатньому числі РМУ вона буває корисна на початку навчання або при освоєнні нової складної теми. Проте в даний час діючими СанПіН парні методи роботи за одним комп'ютером не рекомендуються. Тому в сучасних умовах робота в парах повинна припускати чергування: один учень за комп'ютером, другий виконує некомп'ютерних частину роботи і навпаки.

Розроблено форми навчання, коли пари учнів змінюються в певній послідовності, що дозволяє інтегрувати парну форму навчання з колективною.

Індивідуальна форма навчання передбачає взаємодію вчителя з одним учнем (репетиторство, тьюторства, консультації тощо).

В умовах комп'ютерного уроку інформатики керувати індивідуальною діяльністю учнів досить складно: ситуація за кожним комп'ютером практично унікальна. Вихід для вчителя полягає в тому, щоб залучити до навчання сильних учнів (у тому числі в рамках парної роботи), "автоформалізовать власний педагогічний досвід" (А.П. Єршов) у вигляді навчальних програм, використовувати наявні програмні засоби та інформаційні ресурси.

Інформатика сформувала новий вид індивідуальної форми навчання: один на один з комп'ютером. Як відзначають Є.М. Челак і Н.К. Конопатова, у викладанні інформатики можна говорити про індивідуальне навчання при контакті з колективним знанням, яке реалізується у формі "учень і комп'ютер". Працюючи один на один з комп'ютером (а точніше, із навчальною програмою), учень у своєму темпі оволодіває знаннями, сам вибирає індивідуальний маршрут вивчення навчального матеріалу в рамках заданої теми уроку. Радикальна відмінність цієї форми від класичної самостійної форми роботи в тому, що програма є інтерактивним "зліпком" інтелекту і досвіду її автора.