Нагляд за учасниками страхового ринку. Реєстрація

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом – Державною комісією з регулювання фінансових послуг України та його органами на місцях.

Основними функціями Уповноваженого органу є:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестрахувальників) та державного реєстру страхових та перестрахувальних брокерів;

2) видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданим ліцензіям;

3) видача свідоцтв про включення страхових та перестрахувальних брокерів до державного реєстру страхових та перестрахувальних брокерів та проведення перевірки додержання ними законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їх звітності;

4) проведення перевірок щодо правильності дотримання страховиками (перестрахувальниками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

5) розроблення нормативних та методичних документів з питань страхо­вої діяльності, що віднесена названим вище законом до компетенції Уповноваженого органу;

6) узагальнення практики страхової і посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

7) прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

8) проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

9) здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

10) забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

11) встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності;

12) проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які проводять діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

13) участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

14) здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.

Ліцензування страхової діяльності

Уповноважений орган видає страховикам ліцензію (зразок ліцензій наведено в АСН п. 4.1.6. та 4.2.6) на проведення конкретних видів страхування.

Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Керівниками страховика (голова виконавчого органу та головний бух­галтер страховика) мають бути дієздатні фізичні особи. Голова виконавчого органу страховика або його перший заступник повинен мати вищу еконо­мічну або юридичну освіту, а головний бухгалтер страховика повинен мати вищу економічну освіту.

Для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву, до якої додаються:

• копії установчих документів та копія свідоцтва про державну реєстрацію (АСН п. 4.1.1; 4.1.2; 4.2.1; 4.2.2);

• довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

• довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

• правила (умови) страхування ( АСН п. 4.1.5; 4.2.5);

• економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

• інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.

Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.

Про внесення змін у зазначені в цій статті документи страховик зобов'язаний повідомити Уповноважений орган у десятиденний строк з часу реєстрації цих змін у встановленому порядку.

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на здійснення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Про відмову у видачі ліцензії Уповноважений орган повідомляє юри­дичну особу в письмовій формі з зазначенням причини відмови.

Суперечки про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядаються у судовому порядку.

Контрольно-наглядова функція:

• проведення перевірок щодо правильності дотримання страховиками (перестрахувальниками) і страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і вірогідність їхньої звітності;

• проведення аналізу дотримання законодавства об'єднаннями страхо­виків і страхових посередників;

• здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

Уповноважений орган має право:

1) одержувати у встановленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їхнє фінансове становище і необхідні пояснення щодо звітних даних (звітність страхової компанії та пояснювальна записка до звітних даних представлена в АСН п. 4.2.10), а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян – інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

2) проводити перевірку правильності дотримання страховиками законодавства України про страхову діяльність і вірогідності їхньої звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) видавати розпорядження страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у випадку їхнього невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій і виключення з державного реєстру страховиків (перестрахувальників);

4) проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, звертаннях страхувальників, вірогідності показників звітності, виконання вимог раніше виданих розпоряджень, за дорученням правоохоронних органів чи органів державної влади, зустрічні перевірки вірогідності і правильності укладених договорів страхування і перестрахування і при надходженні інформації від страхувальників про порушення;

5) одержувати від страхових і перестрахувальних брокерів звітність установленого зразка про їхню діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних;

6) видавати розпорядження страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у випадку їхнього невиконання приймати рішення про виключення страхового чи перестрахувального брокера з державного реєстру страхових і перестрахувальних брокерів;

7) одержувати у встановленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку і заподіяної шкоди;

8) створювати комісії і робочі групи для проведення перевірок діяльності страховиків і страхових посередників;

9) здійснювати контроль за вірогідністю і повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку;

10) одержувати безоплатно від органів виконавчої влади інформацію і статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

11) звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестрахувальника) чи страхового посередника у випадках, передбачених чинним законодавством;

12) проводити тематичні перевірки страховиків на підставі аналізу наданих декларацій (ст. 12);

13) установлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя і договорів страхування майна громадян (ст. 16);

14) відмовити у видачі ліцензії і реєстрації правил чи змін і (чи) доповнень до них, якщо представлені правила страхування (зміни чи доповнення) до них суперечать чинному законодавству, розширюють чи обмежують права страховика чи не відповідають вимогам цієї статті (ст. 17);

15) затверджувати положення про централізовані страхові резервні фонди, що створюються страховиками для забезпечення виконання ними зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування (ст. 30);

16) установлювати порядок і форми ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми чи страхового відшкодування (ст. 31);

17) здійснювати інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань (ст. 36);

18) створювати комісії і робочі групи для проведення перевірок діяльності страховиків і страхових посередників (ст. 37);

19) звертатися в суд з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестрахувальника) чи страхового посередника у випадках, передбачених законом (ст. 37);

20) призначати проведення примусової санації страховика у випадку:

• невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;

• недосягнення ним визначеного законом розміру статутного фонду;

• настання інших випадків, визначених чинним законодавством України (ст. 43).

Проводить:

• експертизу методики розрахунку викупної суми страховика з страхування життя чи встановлює вимоги до неї (ст. 28);

• перевірки правильності дотримання страховиками (перестрахувальниками) і страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і вірогідності їхньої звітності (ст. 36);

• аналіз дотримання законодавства об'єднаннями страховиків і страхо­вих посередників (ст. 36);

• проводить і координує у визначеному законодавством порядку навчання, підготовку і перепідготовку кадрів і встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, що проводять діяльність на страховому ринку, організацію нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності (ст. 36);

• комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності страхови­ка, у тому числі обов'язкову аудиторську перевірку (ст. 43);

• перевірку правильності дотримання страховиками законодавства України про страхову діяльність і вірогідності їхньої звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік призначає проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора (ст. 37);

• тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, звертаннях страхувальників, вірогідності показників звітності, виконання вимог раніше наданих розпоряджень, за дорученням правоохоронних органів чи органів державної влади, зустрічні перевірки вірогідності і правильності укладених договорів страхування і перестрахування й у випадку надходження інформації від страхувальників про порушення (ст. 37);

• перевірки діяльності страховиків на відповідність виданій ліцензії (ст. 38).

Здійснює:

• державний нагляд за страховою діяльністю на території України (ст. 35);

• контроль за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками (ст. 36);

• організаційно-методичне забезпечення проведення актуарних розра­хунків (ст. 36);

• ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестрахувальни­ків) і державного реєстру страхових і перестрахувальних брокерів (ст. 36);

• контроль за вірогідністю і повнотою інформації, що надається учас­никами страхового ринку (ст. 37).

Приймає:

• у рамках своєї компетенції нормативно-правові акти з питань стра­хової і посередницької діяльності в страхуванні і перестрахуванні (ст. 36);

• участь у міжнародному співробітництві в сфері страхування і посе­редницької діяльності в страхуванні і перестрахуванні, вивчає, узагальнює, поширює світовий досвід, організовує виконання міжнародних договорів України з цих питань (ст. 36);

• рішення про ліквідацію чи реорганізацію страховика у порядку, пе­редбаченому чинним законодавством України (ст. 43);

• рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестрахувальників) при ліквідації страховика у випадку, якщо учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками (ст. 43).

Одержує:

• у встановленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їхнє фінансове положення і необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян – інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань (ст. 37);

• від страхових і перестрахувальних брокерів звітність установленого зразка про їхню діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних (ст. 37);

• у встановленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необ­хідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку і заподіяної шкоди (ст. 37);

• безоплатно від органів виконавчої влади інформацію і статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на нього завдань (ст. 37).

Інші функції:

• забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з пи­тань страхової і посередницької діяльності в страхуванні і перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

• проведення й координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів і встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, що проводять діяльність на страховому ринку, організація на­рад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

• участь у міжнародному співробітництві в сфері страхування і посеред­ницької діяльності в страхуванні і перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

• здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення акту­арних розрахунків;

• надає дозвіл Моторному (транспортному) страховому бюро на вста­новлення страхових свідчень єдиного зразка (полісів, сертифікатів), що є формою договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (ст. 13);

• розробляє нормативно-правові акти з питань страхової діяльності, що належать за законом України «Про страхування» до компетенції Уповноваженого органу (ст. 36);

• узагальнює практику страхової і посередницької діяльності на страховому ринку, проводить розробку і подає у встановленому порядку пропозиції щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні і перестрахуванні (ст. 36);

• забезпечує проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності в страхуванні і перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю (ст. 36);

• розглядає заяви страховика про видачу йому ліцензії в термін, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів (ст. 38);

• повідомляє юридичні особи в письмовій формі з указівкою причини відмови у видачі ліцензії (ст. 39);

• відкликає ліцензії на право здійснення страхової діяльності і виключає з державного реєстру страховиків (перестрахувальників) тих страховиків, що не виконали вимоги ст. 30 закону України «Про страхування», з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 3 ст. 4 Заключних положень.

Посадові особи Уповноваженого органу у випадку розголошення в будь-якій формі інформації, що є таємницею страхування, несуть відповідальність, передбачену законом (ст. 40).

Обмеження в одержанні інформації, що містить таємницю страхування, не поширюються на службовців Уповноваженого органу, що у рамках повноважень, наданих законом, здійснюють державний нагляд за страховою діяльністю (ст. 40).