1.6.2. Спеціальний Уповноважений орган виконавчої влади в сфері регулювання ринків фінансових послуг

Спеціальним Уповноваженим органом виконавчої влади в сфері регулювання ринку фінансових послуг є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. Однією з найважливіших функцій комісії є нормативно-правове регулювання:

• розробка нормативно-правових актів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Уповноваженого органу;

• узагальнення практики страхової і посередницької діяльності на страховому ринку, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову діяльність і посередницьку діяльність у страхуванні і перестрахуванні;

• прийняття в рамках своєї компетенції нормативно-правових актів з пи­тань страхової і посередницької діяльності в страхуванні і перестрахуванні;

• установлення правил формування, обліку й розміщення страхових резервів і показників звітності.

Визначає:

• порядок формування статутного фонду страховика цінними папера­ми, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю, але вони мають складати не більше 25 % загального розміру статутного фонду (ст. 2);

• характеристику і класифікаційні ознаки видів добровільного страху­вання (ст. 6);

• порядок реєстрації страхових і перестрахувальних брокерів (ст. 14);

• випадки необхідності відповідних сертифікатів в учасників страху­вальника (ст. 38);

• керуючу особу, без згоди якої не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове керування страховиком, що знаходиться в стані примусової санації (ст. 43).

Установлює:

• за погодженням з Національним банком України порядок, умови видачі і розміри кредитів, що надаються страхувальникам при страхуванні життя, порядок формування резервів страховиків при страхуванні життя для покриття можливих утрат (ст. 2);

• вимоги до осіб, що бажають займатися актуарними розрахунками, і підтверджує кваліфікацію відповідним посвідченням (ст.10);

• перелік видів посередницької діяльності страхових і перестрахуваль­них брокерів у страхуванні і перестрахуванні (ст. 14);

• порядок і умови персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування життя страховиками, що здійснюють страхування життя (ст. 16);

• методику формування і ведення обліку технічних резервів за видами страхування, інших, ніж страхування життя: резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, що виникли, але не були заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості;

• методику формування резервів по страхуванню життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя (ст. 31);

• форму щоквартальної фінансової звітності й інших звітних даних страховика, а також подання на запити Уповноваженого органу необхідних пояснень щодо звітних даних (ст. 33);

• форму річного балансу і порядок його публікації (ст. 34);

• правила формування, обліку й розміщення страхових резервів і показників звітності (ст. 36);

• заборону на вільне користування майном страховика і прийняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу (ст. 43);

• обов'язковий для виконання графік здійснення розрахунків зі страхувальниками (ст. 43);

• вимоги по забезпеченню правонаступництва до укладання договорів страхування при реорганізації страховика (злиття, приєднання, розподіл, виділення, перетворення) (ст. 43);

• методику формування і ведення обліку технічних резервів за видами страхування, інших, ніж страхування життя, відповідно до частини 9 ст. 31 закону України «Про страхування», починаючи з 2003 року (ст. 6 Заключних положень).