1.3.5. Теорія керування ризиком (ризик-менеджмент)

Ризик означає непевність у можливому результаті. Ми зустрічаємося з ризиком щодня. Для всіх видів ризику характерним є фактор невизначеності. Шляхом усвідомлення ситуації ризику в людини виникають рішення, спрямовані на усунення чи максимальне обмеження ситуації ризику. Особливого значення ці питання набувають у вирішенні економічних проблем. Виробнича діяльність людини часто пов'язана з можливістю виникнення негативних наслідків і несприятливих ситуацій. Виходячи з цієї об'єктивної реальності, в суспільній свідомості виникає потреба розробки методів і засобів, що зменшують імовірність прояву негативних явищ чи локалізують їх шкідливі негативні наслідки.

Ризик-менеджмент, або керування ризиком – це цілеспрямовані дії для обмеження чи мінімізації ризику в системі економічних відносин. Концептуальний підхід використання ризик-менеджменту в страхуванні містить три основні позиції: виявлення наслідків діяльності економічних суб'єктів у ситуації ризику; уміння реагувати на можливі негативні наслідки цієї діяльності; розробка і здійснення заходів, завдяки яким можуть бути нейтралізовані чи компенсовані ймовірні негативні результати дій, що починаються.

Змістовна сторона ризик-менеджменту в страхуванні містить такі основні елементи.

а) Підготовчий етап ризик-менеджменту, що передбачає порівняння характеристик і ймовірностей ризику, отриманих у результаті аналізу й оцінки ризику. На підготовчому етапі виявляються альтернативи, за яких величина ризику залишається соціально прийнятною. Встановлюються пріоритети, тобто виділяється коло проблем і питань, що вимагають першочергової уваги. Таким чином, об'єктивно виникає можливість ранжирувати наявні аль­тернативи за принципом прийнятності ризику, що міститься в них:

• ризик прийнятний цілком;

• прийнятний частково;

• не прийнятний взагалі.

б) Вибір конкретних заходів, що сприяють усуненню чи мінімізації можливих негативних наслідків ризику. Даний етап містить розробку організаційних та операційних процедур попереджувального характеру. З боку страховика даний етап може складатися з конкретних рекомендацій для осіб, що приймають чи реалізують ризикові рішення.

Одним з варіантів, що дозволяє вчасно реагувати на негативні наслідки діяльності в ситуації ризику, є спеціально розроблений ситуаційний план. У ситуаційному плані містяться розпорядження, які повинна виконувати кожна людина в тій чи іншій ситуації, і дані, яких наслідків варто очікувати. Перевага ситуаційного плану в рамках ризик-менеджменту полягає в тому, що особи, які реалізують ризиковані рішення, одержують можливість швидко діяти в несприятливих умовах. Спираючись на ситуаційний план, люди стають більш підготовленими до дій у непередбачених ситуаціях. Ситуаційні плани є способом зменшення невизначеності і впливають на діяльність суб'єктів в умовах ризику.

Здійснюючи ризик-менеджмент, страховик звертає увагу на правовий аспект керування ризиком. Це досягається розробкою і прийняттям законів і підзаконних актів, які мінімізують чи обмежують ризик. Разом з тим, у нормативних актах повинно бути відображено питання, коли і за яких умов ризик є виправданим, правомірним і доцільним.

Ефективність ризик-менеджменту в рамках страхової сукупності багато в чому залежить від ступеня участі колективу у виробленні і прийнятті рішень. Загальна закономірність, що відбиває суть цього процесу, зводиться до такого: чим менше людина залучена до подій і чим менше вона знає про наслідки своїх рішень, тим більше вона схильна приймати рішення з ризиком негативного результату.

Неоднорідна оцінка людьми фактичного ризику в рамках страхової сукупності виявляється в багатьох дослідженнях. У них відзначається, що ймовірність одних явищ і подій явно переоцінюється, інших, навпаки, недооцінюється. Виникає запитання: чому люди неоднаково сприймають об'єктивно існуючі величини ризику?

Можна виділити такі основні причини, що впливають на сприйняття ризику людьми.

1) Розбіжність між об'єктивно існуючою величиною ризику (вона може, наприклад, обчислюватися на основі аналізу офіційних статистичних даних) і її суб'єктивним сприйняттям залежить від ступеня доступу до інформації з даного питання. Люди, як правило, переоцінюють небезпеку тих подій, про які частіше повідомляється в засобах масової інформації, і, навпаки, відсутність широкої інформації призводить до недооцінки ймовірності як негативних, так і позитивних наслідків реалізованих ризикованих рішень.

2) Сприйняття ризику залежить від методів подачі інформації. Людина може недооцінювати небезпеку, пов'язану з автомобільними катастрофами, якщо дані про них викладені складною статистичною мовою. У той же час вона може переоцінити величину цього ризику, якщо наводяться приклади окремих транспортних подій.

3) На сприйняття ризику впливає відстрочка можливих негативних наслідків. Наприклад, при оцінці ризику шкоди паління всі можливі небезпеки віддалені в часі. Тому, незважаючи на те, що на Землі щорічно вмирають 1,5 млн. чоловік від хвороб, спровокованих палінням, об'єктивно існуюча небезпека багатьма людьми недооцінюється і не викликає істотних змін у їхній поведінці. І навпаки, якщо мова йде про прийняття рішень, реалізація яких відразу спричинить негативні зміни, людина здатна переоцінювати негативні наслідки.

Впливаючи на формування суспільної думки з приводу ризику, важливо враховувати, що помилкові дані, занадто обмежена чи надмірно перебільше­на інформація ведуть до неправильної оцінки дійсного ризику. Усебічне ви­вчення закономірностей, що відбивають своєрідність сприйняття ризику ок­ремими людьми і групами населення, допомагає вірогідно прогнозувати ймо­вірну поведінку людей, їх реакцію на прийняття і здійснення рішень, по­в’язаних з ризиком.

Система управління в ситуаціях ризику містить такі основні елементи, корисні для практичного використання:

• виявлення альтернатив ризику, допущення його тільки в межах соці­ально прийнятного рівня;

• розробка конкретних рекомендацій, орієнтованих на усунення чи мінімізацію можливих негативних наслідків ризику;

• створення спеціальних планів, що дозволяють оптимально діяти в критичній ситуації людям, що реалізують рішення з ризиком чи контролюють цей процес;

• підготовка й прийняття нормативних актів, що допомагають запровадити в життя обрану альтернативу;

• облік психологічного сприйняття ризикованих рішень і програм.

Спираючись на положення викладеної теорії, суспільна практика виробила чотири методи управління ризиком: скасування, запобігання втратам і контроль, страхування, поглинання.

Скасування. Перший метод керування ризиком полягає в спробі скасування ризику. Для особи це означає, що не варто палити, літати літаком і т.д.; для фірми це означає, що, випускаючи в продаж продукцію, треба ретельно продумати, як зробити її застосування безпечним. Скасування – це ефективний засіб уникнути втрат. Проблема полягає в тому, що скасування ризику скасовує і прибуток.

Запобігання втратам і контроль. Запобігти втратам – означає вберегти себе від випадків. Контролювати їх – означає обмежити розмір втрат у випад­ку, якщо збиток має місце.

Страхування. З позицій ризик-менеджменту страхування означає процес, в якому група фізичних і юридичних осіб, що піддаються однотипному ризику, вкладає кошти в компанію, члени якої у випадку втрат одержують компенсацію. Головна ідея страхування полягає в розподілі втрат серед великої групи фізичних і юридичних осіб (страхової сукупності), що піддаються однотипному ризику.

Поглинання. Зміст цього методу керування ризиком полягає в поглинанні (у визнанні) збитку ризику без розподілу його за допомогою страхування. Управлінське рішення про поглинання може бути прийняте з двох причин. По-перше, є випадки, коли не можуть бути використані інші методи керування ризиком. Найчастіше – це ризик, імовірність якого досить мала (наприклад, падіння метеорита). По-друге, поглинання досягається самострахуванням.

Процес керування ризиком може бути розбитий на шість етапів: визначення мети, з'ясування ризику, оцінка ризику, вибір методів керування ризиком, їхнє здійснення й оцінка результатів.

Визначення мети. Для людини ця мета може включати турботу про гарний стан здоров'я, підтримку рівня життя родини у випадку смерті чи втрати джерел доходу, страховий захист домашнього майна, приватних транспортних засобів та ін. Для підприємницької структури головною метою є забезпечення існування фірми в непередбачених обставинах (пожежа, пограбування).

З'ясування ризику – виражається в усвідомленні ризику господарюючим суб'єктом чи індивідом. Усвідомлення ризику завжди протікає в суспільному середовищі і спирається на суспільну практику.

Оцінка ризику – визначення його серйозності з позицій імовірності й величини можливого збитку.

Вибір методу керування ризиком: скасування, запобігання втратам і контроль, страхування, поглинання. Конкретний з перерахованих методів вибирається залежно від виду ризику. На практиці зустрічається одночасне використання декількох методів керування ризиком.

Застосування обраного методу. Якщо, наприклад, обраним методом керування ризиком є страхування, то наступний крок – оформлення договору страхування (купівля страхового поліса). Крім страхування, стратегія керування будь-яким ризиком включає програму запобігання збиткам і їх кон­тролю.

Оцінка результатів. Проводиться на базі добре налагодженої системи точної інформації, що дає можливість розглянути наявні збитки і самі дії, здійснювані для їхнього запобігання.