1.2.4. Класифікація за юридичними ознаками

Міжнародна класифікація.

Ця класифікація, як і за економічними ознаками, передбачає виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. Всього існує сім класів довгострокового страхування (страхування життя і пенсій):

1-й клас – страхування життя і щорічної ренти (ануїтетів);

2-й клас – страхування до шлюбу і народження дитини;

3-й клас – зв'язане чи змішане страхування;

4-й клас – безперервне страхування здоров'я;

5-й клас – тон тіни;

6-й клас – страхування виплати капіталу;

7-й клас – страхування пенсій.

Існує 18 класів загальних видів страхування:

1-й клас – страхування від нещасних випадків;

2-й клас – страхування на випадок хвороби;

3-й клас – страхування наземних транспортних засобів;

4-й клас – страхування залізничного транспорту;

5-й клас – страхування авіаційної техніки;

6-й клас – страхування суден;

7-й клас – страхування вантажів (товарів у дорозі);

8-й клас – страхування від пожеж і стихійного лиха;

9-й клас – страхування власності;

10-й клас – страхування відповідальності власників моторизованих транспортних засобів;

11-й клас – страхування відповідальності власників авіаційної техніки;

12-й клас – страхування відповідальності власників суден;

13-й клас – страхування загальної відповідальності;

14-й клас – страхування кредитів;

15-й клас – страхування поручительств (застави);

16-й клас – страхування фінансових втрат;

17-й клас – страхування судових витрат;

18-й клас – страхування фінансової допомоги.

Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України класифікація передбачає такі види страхування:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського, внутрішнього водного та інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу;

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, включаючи відповідальність перевізника;

12) страхування відповідальності власників повітряного транспорту, включаючи відповідальність перевізника;

13) страхування відповідальності власників водного транспорту, включаючи відповідальність перевізника;

14) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена видами 11, 12, 13);

15) страхування кредитів;

16) страхування інвестицій;

17) страхування фінансових ризиків;

18) страхування судових витрат;

19) страхування виданих гарантій (поручництв) та прийнятих гарантій;

20) страхування майна (відмінного від того, що передбачене видами 5–10).

1.2.5. Обов’язкове і добровільне страхування

Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні – форма проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне та обов'язкове.

Рисунок 1.2.3 – Класифікація страхувань за формою здійснення

Взаємовідносини між страхувальником і страховиком здебільшого буду­ються на добровільних засадах і оформляються договором страхування. Згід­но із Законом України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі вони затверджуються Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. (Зраз­ки правил страхування подані в АСН п. 4.1.5; 4.2.5).

Правила страхування визначають загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком того чи іншого виду добровільного страхування. Правила проведення одного й того самого виду страхування різними стра­ховиками можуть істотно різнитися. Тому страхувальник може обирати най­більш прийнятний для себе варіант страхування і відповідно – страховика. Страховик, у свою чергу, не є пасивною стороною, він також має право вибо­ру: прийняти ризик даного страхувальника, чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попередньої згоди, вони укладають договір, у якому бу­дуть конкретизовані загальні умови страхування, викладені у правилах.

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін.

В обов'язковому страхуванні страхові відносини виникають згідно з законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено:

• перелік об'єктів, що підлягають страхуванню;

• перелік страхових подій, винятки з них;

• максимальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми;

• рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти.

Згідно з законом України «Про страхування» форми типового договору і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, при укладанні договору обов'язкового страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається свободи маневру, адже всі суттєві моменти будь-якого виду обов'язкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законодавчими актами.

Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший повинен обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а другий не має права відмовити йому в цьому.

За часів державної монополії, коли потреби страхувальників задовольняв єдиний страховик – «Держстрах», обов'язкове страхування не супроводжувалося укладанням договорів. Нині оформлення договорів страхування є обов'язковим при страхуванні у будь-якій із форм.

Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію. Ці види, згідно з чинним законодавством, здійснює Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», правонаступниця «Держстраху». У законі України «Про страхування» наведено перелік 33 видів обов'язкового страхування, яке здійснюються (або має здійснюватися) в нашій країні. Згідно з законодавством, усі нові види обов'язкового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей закон.

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування.

1. Медичне страхування.

2. Особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків.

3. Особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин чи команд (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету України).

4. Страхування спортсменів вищих категорій.

5. Страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини.

6. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

7. Авіаційне страхування цивільної авіації.

8. Страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу та ін., а також третім особам.

9. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

10. Страхування засобів водного транспорту.

11. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

12. Страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України).

13. Страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади.

14. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку можуть заподіяти пожежі та аварії на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи вогненебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічно­го характеру.

15. Страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою.

16. Страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених законом України «Про угоди про розподіл продукції» (1039-14).

17. Страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи.

18. Страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених законом України «Про нафту і газ» (2665-14).

19. Страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб.

20. Страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів.

21. Страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;

22. Страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України.

23. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності.

24. Страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструкту­ра), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до за­пуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в кос­мічному просторі.

25. Страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в космічному просторі.

26. Страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних ван­тажів на випадок появи негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

27. Страхування професійної відповідальності осіб, внесених у перелік, встановлений Кабінетом Міністрів України, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам.

28. Страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам.

29. Страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння зброєю, зберігання чи використання її.

30. Страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійного лиха та нещасних випадків згідно з переліком тварин, встановленим Кабінетом Міністрів України.

31. Страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну.

32. Страхування відповідальності морського судновласника.

33. Страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.

34. Страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам.

35. Страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.

35. Страхування фінансової відповідальності управителя майном за збитки при здійсненні управління цим майном.

36. Страхування від ризиків загибелі або пошкодження нерухомості, набутої в результаті управління майном.

37. Страхування фінансових ризиків неотримання, невчасного отримання та отримання не у повній сумі платежів за договорами про іпотечні кредити та платежів за іпотечними сертифікатами.

38. Страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

39. Страхування відповідальності забудовника перед третіми особами відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

40. Страхування майна, переданого у концесію.

41. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Усі види страхування, що не ввійшли до цього переліку, здійснюються в добровільній формі. Більш як половину перелічених видів страхування стано­влять державні види. По своїй суті вони тяжіють до страхування відпові­дальності роботодавця, але здійснюються як види особистого страхування.

Добровільна форма страхування побудована на таких принципах.

1. Добровільне страхування діє законодавчо і на добровільних засадах. Закон визначає об'єкти, які підлягають добровільному страхуванню і найбільш загальні умови страхування. Конкретні умови регулюються правилами страхування, що розробляються страховиком.

2. Добровільна участь у страхуванні повною мірою характерна тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовитися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує висновок договору страхування на першу (навіть усну) вимогу страхувальника.

3. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням викликане тим, що не всі страхувальники виявляють бажання брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування, діють обмеження для укладання договорів.

4. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому про початок і закінчення терміну домовляються особливо, оскільки страхове відшкодування чи страхова сума підлягає виплаті, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договорів на новий строк.

5. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового чи періодичних страхових внесків. Договір добровільного страхування вступає в силу піс­ля сплати разового чи першого страхового внеску. Несплата чергового внес­ку по довгостроковому страхуванню спричиняє припинення дії договору.

6) Страхове забезпечення добровільного страхування залежить від бажання страхувальника. При майновому страхуванні страхувальник визначає розмір страхової суми відповідно до розміру страхової оцінки майна. При особистому страхуванні сума за договором встановлюється за угодою сторін.

Згідно з законом добровільне страхування може бути наступних видів.

1) Страхування життя.

2) Страхування від нещасних випадків.

3) Медичне страхування (безперервне страхування здоров'я).

4) Страхування здоров'я на випадок хвороби.

5) Страхування залізничного транспорту.

6) Страхування наземного транспорту (крім залізничного).

7) Страхування повітряного транспорту.

8) Страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту).

9) Страхування вантажів та багажу (вантажобагажу).

10) Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

11) Страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5–9).

12) Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

13) Страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

14) Страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

15) Страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12 – 14).

16) Страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту).

17) Страхування інвестицій.

18) Страхування фінансових ризиків.

19) Страхування судових витрат.

20) Страхування виданих гарантій (поручництв) та прийнятих гарантій.

21) Страхування медичних витрат.

22) Інші види добровільного страхування.

Міжнародне право і право більшості держав світу під обов’язковим стра­хуванням розуміє необхідність захисту інтересів третіх осіб у випадку, коли їм завдано шкоди. Тому, як правило, обов'язкова форма страхування най­більш поширена у страхуванні відповідальності, а конкретніше – у страху­ванні відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте й майнове страхування здійснюється виключно в добровільній формі.

Ефективність державного регулювання у сфері страхування багато в чому залежить від створення оптимальної системи страхового захисту на основі раціонального використання можливостей і переваг як обов'язкового, так і добровільного страхування.

Страхові компанії можна класифікувати за географічною ознакою. Подана далі табл. 1.2.1. характеризує розміщення страховиків за регіонами України станом на 1.01.1998 р.

Таблиця 1.2.1 – Розподіл страховиків за регіонами

Регіон	Кількість страховиків	У % до загальної кількості по Україні
Західний	29	12,9
Східний	58	25,9
Південний	47	21,0
Центральний	90	40,2
У тому числі м. Київ	78	34,8
Разом	224	100,0

За територією обслуговування компанії можна поділити на місцеві, регіональні, національні та транснаціональні. На жаль, нині практично відсутня статистика укладених договорів кожною компанією в межах області. Ліцензії майже всім компаніям видані з правом здійснення діяльності на території всієї країни. Тому важко виділити страховиків, які діють лише в межах певного регіону.