- •1.1. Суть, принципи і роль страхування
- •1.1.1. Суть страхування
- •Призначення страхування
- •Основні способи здійснення страхування
- •1.1.2. Роль страхування в ринковій економіці
- •1.1.3. Зародження страхування в Україні
- •1.1.4. Страхування в Україні в 1921–1991 роках
- •1.1.5. Функції страхування
- •1.1.6. Принципи страхування
- •1.1.7. Системи страхування (страхової відповідальності)
- •1.1.8. Поняття і суть маркетингу страховика
- •Система організації маркетингу
- •Служба маркетингу страховика
- •Контрольні запитання
- •1.2. Класифікація страхування
- •1.2.1. Поняття про класифікацію
- •1.2.2. Класифікація за історичною ознакою
- •1.2.3. Класифікація за економічними ознаками
- •1.2.3. Класифікація за економічними ознаками
- •1.2.4. Класифікація за юридичними ознаками
- •1.2.5. Обов’язкове і добровільне страхування
- •Контрольні запитання
- •1.3. Страхові ризики та їх оцінювання
- •1.3.1. Поняття, характеристики й визначення ризику
- •1.3.2. Види ризику та їх оцінка
- •1.3.2. Види ризику та їх оцінка
- •1.3.3. Ризикові обставини і страховий випадок
- •1.3.4. Загальна характеристика стихійних лих, великих виробничих аварій і катастроф
- •1.3.5. Теорія керування ризиком (ризик-менеджмент)
- •Контрольні запитання
- •1.4. Страховий ринок
- •1.4.1. Визначення і суть страхового ринку
- •Структура страхового ринку
- •Інфраструктура страхового ринку
- •Тенденції розвитку міжнародного страхового ринку
- •1.4.2. Розвиток страхового ринку в Україні до 1991 року
- •1.4.3. Страховий ринок в Україні в 1991–2004 роках
- •1.4.4. Діяльність страхових компаній в Україні
- •1.4.5. Маркетинг страхування
- •Контрольні запитання
- •1.5. Страхова організація
- •1.5.1. Форми організації страхових компаній в Україні
- •1.5.2. Порядок створення страхової компанії, діяльність та ліквідація
- •Ліквідація, реорганізація та санація страховика. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг має право призначити проведення примусової санації страховика у разі:
- •1.5.3. Стратегія страхової компанії
- •1.5.4. Організаційна структура страхової компанії
- •1.5.5. Органи управління страховою компанією та їх функції
- •Напрями діяльності страхових компаній
- •Об'єднання страховиків
- •Контрольні запитання
- •1.6. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні
- •1.6.1. Поняття про правове регулювання на страховому ринку
- •1.6.2. Спеціальний Уповноважений орган виконавчої влади в сфері регулювання ринків фінансових послуг
- •Нагляд за учасниками страхового ринку. Реєстрація
- •Ліцензування страхової діяльності
- •Контрольні запитання
1.2.3. Класифікація за економічними ознаками
Класифікація за економічними ознаками залежить від цілей її проведення.
Основними економічними ознаками є:
спеціалізація страхувальника;
об’єкти страхування;
рід небезпек;
статус страхувальника;
статус страховика.
Завдяки класифікації за спеціалізацією страховика виділяють дві сфери діяльності, що є необхідним, оскільки весь спектр страхових послуг у всьому світі поділяється саме на такі сфери:
страхування життя;
загальне (ризикове) страхування.
Компанії, які займаються страхуванням життя, як правило, не мають права займатися загальними видами страхування і навпаки.
Класифікація за об'єктами страхування передбачає виділення трьох галузей: особисте страхування, майнове страхування та страхування відповідальності (рис. 1.2.1, 1.2.2).
Рисунок 1.2.1 – Класифікація особистого страхування
Рисунок 1.2.2 – Класифікація майнового страхування
Іноді практика проведення страхування потребує комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника. У такому разі за одним страховим полісом приймаються на страхування кілька різних об’єктів на випадок тих самих страхових подій. У цьому випадку доцільніше дотримуватися класифікації не за об’єктами страхування, а за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. З цієї точки зору в загальному страхуванні виділяється, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.
Страхування за родом небезпеки ґрунтується на різниці в обсязі страхової відповідальності страховика і відповідно в обсязі страхового захисту майна та пов’язаних з ним майнових інтересів юридичних і фізичних осіб від надзвичайних обставин. Ця класифікація розповсюджується тільки на майнове страхування, і відповідно до цього виділяють чотири самостійних види страхування:
страхування від вогню (вогневе страхування) та інших стихійних лих таких об’єктів, як будівлі, споруди, обладнання, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно;
страхування транспортних засобів від аварій, викрадення та ін.;
страхування сільськогосподарських культур, кущів і плодових дерев від засухи, заморозків, граду, злив, пожеж та інших стихійних лих;
страхування на випадок падежу чи примусового забою сільськогосподарських тварин.
Класифікація за родом небезпеки застосовується для розробки спеціальних методів визначення збитку і страхового відшкодування. В кожній групі застосовують свої первинні дані про предмети страхування для встановлення економічних зобов’язань страховика і страхувальника в договорі страхування, страхових тарифів, для визначення величини збитку від страхового випадку і розміру страхового відшкодування.
За статусом страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Зрозуміло, що страхові інтереси цих двох груп страхувальників, як і підходи страховиків щодо проведення страхування, суттєво різняться. Тому в загальному страхуванні застосовується ще один варіант класифікації: класифікація за статусом страхувальника. Вона передбачає розподіл усього розмаїття страхових послуг на ті, що обслуговують інтереси громадян, і на ті, що обслуговують інтереси юридичних осіб.
Класифікація за статусом страховика використовується з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (надання ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному розумінні:
комерційне (акціонерні товариства, товариства взаємного страхування та ін.);
державне (спеціалізовані державні страхові організації).