Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
страхування.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
350.18 Кб
Скачать

1.2.3. Класифікація за економічними ознаками

Класифікація за економічними ознаками залежить від цілей її проведення.

Основними економічними ознаками є:

  • спеціалізація страхувальника;

  • об’єкти страхування;

  • рід небезпек;

  • статус страхувальника;

  • статус страховика.

Завдяки класифікації за спеціалізацією страховика виділяють дві сфери діяльності, що є необхідним, оскільки весь спектр страхових послуг у всьому світі поділяється саме на такі сфери:

  • страхування життя;

  • загальне (ризикове) страхування.

Компанії, які займаються страхуванням життя, як правило, не мають права займатися загальними видами страхування і навпаки.

Класифікація за об'єктами страхування передбачає виділення трьох галузей: особисте страхування, майнове страхування та страхування відповідальності (рис. 1.2.1, 1.2.2).

Рисунок 1.2.1 – Класифікація особистого страхування

Рисунок 1.2.2 – Класифікація майнового страхування

Іноді практика проведення страхування потребує комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника. У такому разі за одним страховим полісом приймаються на страхування кілька різних об’єктів на випадок тих самих страхових подій. У цьому випадку доцільніше дотримуватися класифікації не за об’єктами страхування, а за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. З цієї точ­ки зору в загальному страхуванні виділяється, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, косміч­них, кредитних ризиків тощо.

Страхування за родом небезпеки ґрунтується на різниці в обсязі страхової відповідальності страховика і відповідно в обсязі страхового захисту майна та пов’язаних з ним майнових інтересів юридичних і фізичних осіб від надзвичайних обставин. Ця класифікація розповсюджується тільки на майнове страхування, і відповідно до цього виділяють чотири самостійних види страхування:

  • страхування від вогню (вогневе страхування) та інших стихійних лих таких об’єктів, як будівлі, споруди, обладнання, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно;

  • страхування транспортних засобів від аварій, викрадення та ін.;

  • страхування сільськогосподарських культур, кущів і плодових дерев від засухи, заморозків, граду, злив, пожеж та інших стихійних лих;

  • страхування на випадок падежу чи примусового забою сільсько­господарських тварин.

Класифікація за родом небезпеки застосовується для розробки спеціальних методів визначення збитку і страхового відшкодування. В кожній групі застосовують свої первинні дані про предмети страхування для встановлення економічних зобов’язань страховика і страхувальника в договорі страхування, страхових тарифів, для визначення величини збитку від страхового випадку і розміру страхового відшкодування.

За статусом страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Зрозуміло, що страхові інтереси цих двох груп страхувальників, як і підходи страховиків щодо проведення страхування, суттєво різняться. Тому в загальному страхуванні застосовується ще один варіант класифікації: класифікація за статусом страхувальника. Вона передбачає розподіл усього розма­їття страхових послуг на ті, що обслуговують інтереси громадян, і на ті, що обслуговують інтереси юридичних осіб.

Класифікація за статусом страховика використовується з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (надання ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному розумінні:

  • комерційне (акціонерні товариства, товариства взаємного страхування та ін.);

  • державне (спеціалізовані державні страхові організації).