Контрольні запитання

1. В чому полягає необхідність страхування?

2. Які фактори впливають на розвиток страхування в сучасних умовах?

3. Що таке страхування, яка його економічна природа, суть та функції?

4. Страхування – це самостійна економічна категорія чи елемент фінансових або кредитних відносин?

5. У чому полягає подібність та відмінність страхування і самострахування?

6. Що таке страхова франшиза?

7. Що означає термін «маркетинг» на ринку страхових послуг та які його основні функції?

8. Назвіть основні принципи маркетингу страховика.

9. Назвіть етапи маркетингового аналізу страхової компанії.

1.2. Класифікація страхування

1.2.1. Поняття про класифікацію

Класифікація – система підпорядкованих понять на основі певних спільних ознак, які притаманні цим поняттям.

Страхування – поняття, що потребує дослідження з різних точок зору. Це стає можливим завдяки існуванню різних підходів до класифікації страхування.

В основу класифікації страхування покладені два критерії:

відмінність в об’єктах страхування;

відмінність в обсягах страхової відповідальності.

Перший критерій являється загальним, другий – відноситься тільки до майнового страхування.

Розрізняють класифікацію страхування:

а) за історичними ознаками;

б) за економічними ознаками:

• спеціалізація;

• об'єкти страхування;

• рід небезпек;

• статус страхувальника;

• статус страховика;

в) за юридичними ознаками:

• вимоги міжнародних угод і внутрішнього законодавства;

• форма проведення.

1.2.2. Класифікація за історичною ознакою

Ця класифікація пов'язана з етапами розвитку страхової справи залежно від часу виникнення тих чи інших видів страхування. Така класифікація має скоріш теоретичне, аніж практичне значення, однак варто наголосити, що теоретичні знання історії страхової справи допомагають практикам розуміти процеси, що мають місце на страховому ринку, прогнозувати тенденції його розвитку, будувати відносини між собою з урахуванням досвіду, накопиченого за багатолітню історію зарубіжного й вітчизняного страхування.

1.2.3. Класифікація за економічними ознаками

Класифікація за економічними ознаками залежить від цілей її проведення.

Основними економічними ознаками є:

• спеціалізація страхувальника;

• об’єкти страхування;

• рід небезпек;

• статус страхувальника;

• статус страховика.

Завдяки класифікації за спеціалізацією страховика виділяють дві сфери діяльності, що є необхідним, оскільки весь спектр страхових послуг у всьому світі поділяється саме на такі сфери:

• страхування життя;

• загальне (ризикове) страхування.

Компанії, які займаються страхуванням життя, як правило, не мають права займатися загальними видами страхування і навпаки.

Класифікація за об'єктами страхування передбачає виділення трьох галузей: особисте страхування, майнове страхування та страхування відповідальності (рис. 1.2.1, 1.2.2).

Рисунок 1.2.1 – Класифікація особистого страхування

Рисунок 1.2.2 – Класифікація майнового страхування

Іноді практика проведення страхування потребує комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника. У такому разі за одним страховим полісом приймаються на страхування кілька різних об’єктів на випадок тих самих страхових подій. У цьому випадку доцільніше дотримуватися класифікації не за об’єктами страхування, а за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. З цієї точ­ки зору в загальному страхуванні виділяється, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, косміч­них, кредитних ризиків тощо.

Страхування за родом небезпеки ґрунтується на різниці в обсязі страхової відповідальності страховика і відповідно в обсязі страхового захисту майна та пов’язаних з ним майнових інтересів юридичних і фізичних осіб від надзвичайних обставин. Ця класифікація розповсюджується тільки на майнове страхування, і відповідно до цього виділяють чотири самостійних види страхування:

• страхування від вогню (вогневе страхування) та інших стихійних лих таких об’єктів, як будівлі, споруди, обладнання, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно;

• страхування транспортних засобів від аварій, викрадення та ін.;

• страхування сільськогосподарських культур, кущів і плодових дерев від засухи, заморозків, граду, злив, пожеж та інших стихійних лих;

• страхування на випадок падежу чи примусового забою сільсько­господарських тварин.

Класифікація за родом небезпеки застосовується для розробки спеціальних методів визначення збитку і страхового відшкодування. В кожній групі застосовують свої первинні дані про предмети страхування для встановлення економічних зобов’язань страховика і страхувальника в договорі страхування, страхових тарифів, для визначення величини збитку від страхового випадку і розміру страхового відшкодування.

За статусом страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Зрозуміло, що страхові інтереси цих двох груп страхувальників, як і підходи страховиків щодо проведення страхування, суттєво різняться. Тому в загальному страхуванні застосовується ще один варіант класифікації: класифікація за статусом страхувальника. Вона передбачає розподіл усього розма­їття страхових послуг на ті, що обслуговують інтереси громадян, і на ті, що обслуговують інтереси юридичних осіб.

Класифікація за статусом страховика використовується з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (надання ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному розумінні:

• комерційне (акціонерні товариства, товариства взаємного страхування та ін.);

• державне (спеціалізовані державні страхові організації).