1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин, їх особливості та передумови їх виникнення

Цивільно-процесуальні відносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами цивільно-процесуального законодавства, які виникають між судом та іншими учасниками процесуальної

Виникнення, розвиток і припинення цивільних процесуальних правовідносин залежать від певних умов, які в юридичній науці називають передумовами виникнення правовідносин.

До них, зокрема, відносяться:

1) норми цивільного процесуального права;

2) правосуб'єктність учасників процесу;

3) юридичні факти.

Для виникнення цивільних процесуальних правовідносин необхідна перш за все наявність норм цивільного процесуального права. Вони є необхідною юридичною базою для виникнення будь-яких цивільних процесуальних правовідносин. Без процесуальних норм не може бути і правовідносин.

Для цивільних процесуальних норм як загальної передумови всіх цивільних процесуальних правовідносин і кожних із них зокрема характерним є те, що вони:

по-перше, встановлюються тільки державою;

по-друге, є загальнообов'язковими;

по-третє, мають загальний характер;

по-четверте, регулюють суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя у цивільних справах;

по-п'яте, забезпечуються можливістю застосування державного примусу чи процесуальних заходів, не пов'язаних з державним примусом;

по-шосте, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ.

Другою передумовою є правосуб'єктність, яка в теорії права розуміється як можливість особи бути учасником будь-яких правовідносин. До змісту правосуб'єктності зазвичай включають правоздатність і дієздатність.

Під цивільною процесуальною правоздатністю розуміють здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи її мають усі фізичні та юридичні особи.

Цивільна процесуальна дієздатність передбачає здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.

Третьою передумовою виникнення цивільних процесуальних правовідносин є юридичні факти. Юридичні факти - певні життєві обставини, з якими пов'язуються виникнення, зміна чи припинення правовідносин, суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

У цивільному процесі їх роль виконують процесуальні дії суду та інших учасників процесу. Ці дії різноманітні і здійснюються у міру розвитку цивільного процесу, утворюючи фактичний динамічний склад цивільних процесуальних правовідносин (подання заяви про порушення цивільної справи, вступ у справу третіх осіб, призначення експертизи, виклик до суду свідків тощо).

2. Складові цивільних процесуальних правовідносин.

Цивільні процесуальні правовідносини, як і будь-які правовід­носини, мають свою внутрішню структуру та складаються з трьох елементів: суб’єкта, об’єкта і змісту.

Суб’єкти - це учасники цивільних процесуальних правовідносин, носії цивільних процесуальних прав та обов’язків. Вони наділені різними процесуальним правами та обов’язками, мають не однаковузаінтересованість у справі, тому їх поділяють на декілька груп:

1) суд;

2) особи, які беруть участь у справі;

3) інші учасники цивільного процесу (спеціалісти, експерти).

За загальним правилом, у процесуальних правовідносинах од­ним із суб’єктів завжди є суд. 

Так, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособове суддею, який є головуючим і діє від імені суду. У деяких встановлених законом випадках такі справи розглядаються колегією у складі одного судді і двох на­родних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. У судах апеляційної інстанції цивільні справи розглядаються колегією у складі трьох суддів, а у суді касаційної інстанції — п’яти суддів тощо.

Другу групу суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин складають особи, які беруть участь у справі,- суб’єкти, які мають юридичну заінтересованість, що визначає їх правовий статус при розгляді та вирішенні цивільної справи. Заінтересованість особи може бути матеріально-правовою та (або) процесуальною.

У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб;

у справах наказного та окремого провадження — заявники, інші заінтересовані особи, їх представники.

Особи, які беруть участь у справі, повинні бути наділені цивіль­ною процесуальною правоздатністю та цивільною процесуальною дієздатністю.

Окреме місце серед суб’єктів цивільних процесуальних право­відносин займають інші учасники цивільного процесу. 

Залежно від характеру участі у справі їх поділяють на дві підгрупи:

особи, які сприяють встановленню обставин справи (свідок, експерт, пере­кладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу)

та особи, які сприяють проведенню судового розгляду справи (секретар су­дового засідання, судовий розпорядник).

Другим елементом цивільних процесуальних правовідносин є об’єкт - це те, з приводу чого вони виникають. Це можуть бути різноманітні матеріальні і нематеріальні блага, що задовольняють потреби суб’єктів.

В юридичній літературі існують різні погляди щодо об’єкта ци­вільних процесуальних правовідносин.

Так, одні автори розуміють під ним дії суб’єктів правовідносин або лише процесуальну діяль­ність суду;

інші — матеріально-правові відносини, які захищаються судом;

треті виділяють загальний (передбачені законом наслідки процесуальних дій) і спеціальний (захист матеріальних прав і за­конних інтересів сторін і третіх осіб) об’єкти.

Найбільш сприйнятливою є позиція, відповідно до якої виді­ляється загальний об’єкт для усіх цивільних процесуальних право­відносин і спеціальний об’єкт для окремих цивільних процесуаль­них правовідносин.

Третім елементом цивільних процесуальних правовідносин є їх зміст. Його складають цивільні процесуальні права та обов’язки учасників таких правовідносин, що можуть реалізуватися у сфері процесуальних дій.