Перша допомога при відмороженнях

1. Зігрівання. Розташувати в тепле приміщення. Дати гарячий чай, кофе, вино, горілку.

2. Роздягти, розтерти спиртом, горілкою чистими руками, краще в гумових рукавичках від периферії до центру (до відновлення крово-обігу ( потепління і почервоніння шкіри).

3. Зігріти кінцівки у ванні або у відрі, поступово підвищувати Т⁰ води від 20-22⁰С до 37-40⁰С, масирувати одночасно кінцівки від периферії до центру.

4. Обробити спиртом. 5. Накласти ас. пов’язку, утеплити ватою.

6. Ввести ППС + АП (проти правця).

7. При відмороженні лиця – обробляють спиртом, масирують чистими руками або ватним тампоном, змоченим у спирті, горілці.

8. Забороняється розтирати снігом,брудними руками.

9. При з’явленні набряку шкіри, пухирів – розтирати не можна.

Лікування відморожень

• Новокаїнові блокади за Вишневським. Опромінення УФО і УВЧ

• Медикаментозне лікування: антибіотики, вітаміни, судиннороз-ширюючи засоби, антикоагулянти, антибіотики, сульфаніламіди.

Місцеве лікування

Зависить від ступеня ураження. Відмороження 1-2 ст лікують як опіки.

При відмороженнях 3 ступеня видаляють пухирі, на 5-6 день – розсі-кають некротичні тканини, мазеві пов’язки. Після виділення змертвілих тканин і з’явлення грануляцій – пересадка шкіри.

При відмороженнях 4 ступеня на 5-6 день після травми розсікають шкіру, підлягаючі нежиттєздатні тканини для відтоку (некротомія).

Через 7-10 днів після розсічення – висікають некротичні тканини – роблять некректомію.

Озноблення

Хронічне відмороження відкритих ділянок тіла. Частіше при Т вище 0⁰С. Шкіра становиться набряклою, холодною, болісною.

З’являється: гіперемія, утворення пухирів, виразок, тріщин.

14

Карта орієнтовної основи дій (оод) роботи студентів з літературою

№		Основні завдання		Вказівки	Відповіді
1.	Електротравма		Самостійно вивчити тему
2.	Перша медична допомога при електротравмі		Скласти алгоритм дії
3.	Загальне замерзання		Вивчити та законспектувати

О П І К И

Опік (combustio) – ураження тканин, яке виникає внаслідок дії екзогенної енергії. В залежності від джерел розрізняють термічні, хімічні, електричні та променеві опікові ураження.

Для оцінювання глибини опікових уражень застосовують чотирьохступеневу класифікацію опіків, прийняту 1960 р. на 27 Всесоюзному з’їзді хірургів.

Класифікація опіків

1 ступінь – виражена гіперемія і набряк шкіри.

11 ступінь – набряк, гіперемія, відшарування епідермісу, утворення пухирів з серозною рідиною (світло-жовтою).

111 А ступінь – змертвіння поверхневих шарів шкіри. Виникає білувато-сірий, світло-коричневий струп. Після загоєння утворюються рубці.

111 Б ступінь – некроз всієї товщини шкіри. Утворюється щільний темно-коричневий струп. Після загоєння – грубі рубці.

Чутливість знижена або відсутня.

1Y ступінь – великий некроз шкіри і глибоко лежачих тканин, аж до обвуглювання навіть кісток.

3

Опіки І-ІІІ А ступеня кваліфікують як поверхневі, тобто такі, унаслідок яких можливе спонтанне загоєння за рахунок збережених мальпігієвого шару і дериватів (придатків) шкіри. Опіки ІІІ Б - ІY ступеня – як глибокі, спонтанне загоєння неможливе через повне ураження мальпігієвого шару і придатків шкіри; у цьому разі необхідне хірургічне пластичне закриття опікової рани.