Комунальний заклад

«Бердянський медичний коледж»

Запорізької обласної ради

Навчально – методичний

комплекс студента з хірургії

Тема: «Термічні ушкодження»

Спеціальність: 5.12010101 «Лікувальна справа»

Курс: ІІІ

Кількість навчальних годин: 4

Розроблено: Приходько О. О., спеціалістом

вищої категорії, викладачем хірургії.

2010 р.

• При клінічної смерті – ШВЛ + масаж серця.

• Проводять лікувальні міри, які застосовують в реанімації + ІТ.

Е л е к т р о т р а в м а

Ураження електричним током, блискавкою.

Загальні ознаки – зміни зі сторони ЦНС, ССС, дихальної системи.

В тяжких випадках:

• затемнення свідомості, моторне збудження, головний біль, слабкість,

• підвищена збуджуваність, світло боязливість, почуття страху,

• пульс сповільнюється, напружений, тони серця глухі, аритмія, відхилення від норми ЕКГ (до фібриляції шлуночків серця) і ЕЕГ.

В більш легких випадках:

• підвищена стомленість, слабкість, пригнічений настрій,

• зниження пам’яті, слуху, зору, нюху.

Причини смерті: первинний параліч серця, дихання, мозку.

Може розвитися стан мнимої смерті, який характеризується різким порушенням і послабленням функцій життєво важливих органів і пош-ти повною відсутністю ознак життя у постраждалого.

Місцеві зміни:

«Знаки току» - на місці входу і виходу току - опікові рани – кратеро-подібне поглиблення, краї сіро-жовтого кольору, іноді проникають до кісток, трохи болісні, пошти не мають вираженої реакції навколо. Опік може порушити не тільки шкіру, або і підлягаючи тканини адже до обвуглювання кісток – «ходи току».

Перша допомога при електротравмі

1.Зупинити дію електричного току на постраждалого, додержуючись правил безпеки. (Відключити тік, перервати або відвести провід від постраждалого та інш.).

1.Відведення току проводити швидко, обережно за допомогою предметів, які не проводять тік (палкою, сухою мотузкою), якщо можливо, надівають гумові черевики, калоші, рукавички або встають на кипу газет, дошку, відтягують за одяг, ремінь.

3.При зупинці дихання, серця – ШВЛ + масаж серця. Перед масажем вдарити кулаком по нижньої третини грудини 1-2 рази.

4.На опікову рану – асептичну пов’язку.

5. Обов’язкове транспортування в лікувальний заклад.

Науково-методичне обґрунтування теми. Опіки є не тільки части-ми, або має явну тенденцію до збільшення побутової і виробничої травми. Подання допомоги опіковим має особливе значення для воєнне – медичної служби і гражданської оборони в зв’язку з можливістю застосування під час війни термоядерної зброї і запальних засобів.

Значна частота опіків була поводом до відкриття спеціалізованих відділень. Наука, яка займається опіками, називається комбустіологією.

Головним стимулом до розробки системи спеціалізованого лікування опікових є вибухи атомних бомб в Хіросімі і Нагасакі на при кінці дру-гої світової війни, під час якої було поранено більше 200 тисяч людей. Незважаючи на те, що лікувальну допомогу частіше подає лікар, роль середньої медичної ланки в питаннях подання долі карської допомоги залишається дуже важливою. Особливо відповідальна роль медичного робітника, який працює самостійно на ФАПі, в дільничної лікарні, від кваліфікації і опиту якого залежить життя хворого.

Тому проблема збереження життя , відновлення здоров’я величезного числа опечених і повернення їх у стрій в самі короткі строки є однією з самих важливих і важких задач воєнне – польової хірургії.

Успішне виконання цієї задачі можливо лише при глибокому вивчен-ню медичною службою патології, клінічної картини і лікування терміч-них опіків.

В останні десятиріччя актуальність опікової проблеми надзвичайно зросла. Це обумовлене високою частотою опіків, які становлять від 6 до 12 % всіх нещасних випадків, які виникають у биту і на виробницт-ві. Коло третини опікових становлять діти, останні – дорослі, серед яких кількість постраждалих у биту і на виробництві – однаково.

Актуальність теми визначається також важкістю і довгістю лікування постраждалих з опіковою травмою, частим розвитком деформацій і контрактур з виходом на інвалідність і все ще високою летальністю при тяжких формах опікової хвороби. Важкість лікування хворих з дуже великими і глибокими опіками обумовлена формуванням в них тяжких функціональних і морфологічних порушень зі сторони всіх важливих органів і систем організму.

Експериментальні дослідження і клінічні спостерігання показують, що патологічні зміни в організмі наступають в перші хвилини і години після опіку. Із практиці добре відомо, що лікування тяжко опечених тим ефективніше, чим раніше воно почалося, тому повноцінна кваліфікована допомога опеченим повинна починатися зразу після

1

опіку – на місці події і на етапах евакуації.

В теперішній час актуальність теми «Відмороження» остається, особливо в ургентній хірургії і реанімації. Від того, як своєчасно і правильно буде подана перша медична допомога постраждалим, зависить вихід травми. Правильно і своєчасно проведені дії забезпе-чують сприятливу течію захворювання від охолодження і спасають життя постраждалому від електричного току.