14. Принципи податкового права.

1. Основним принципом податкового законодавства є забезпечення загальності та рівності оподаткування. Заборонено встановлювати податки та збори, що порушують єдиний економічний простір держави, зокрема, безпосередньо або опосередковано обмежують вільне переміщення в межах території України товарів, послуг та капіталів, або в інший спосіб обмежують право на провадження підприємницької діяльності. Кожна особа зобов'язана сплачувати законно встановлені податки, платником яких вона визнається.

2. Податки, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

3. Забороняється встановлювати будь-які дискримінаційні ставки, пільги та умови оподаткування залежно від расових, національних, релігійних особливостей платників. Правила оподаткування не можна встановлювати залежно від соціальних критеріїв, виду власності, громадянства або країни походження капіталу платника податків.

4. Податки та їх запровадження мають бути економічно обґрунтованими та соціально справедливими. Законодавче закріплення і забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

5. Податки і їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року.

6. Податкові періоди та строки сплати податків і зборів встановлюються виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів.

7. Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами, в межах їх компетенції.

8. Перелік прав платників податків, який є складовою податкового законодавства, не є винятковим і не може обмежувати платників податків у інших їхніх правах, що їх ґарантують Конституція України й чинне законодавство України, а також міжнародні договори України й міжнародні нормативні акти, які є частиною законодавства України;

9. Держава вживає всіх потрібних заходів для забезпечення своєчасного інформування суб'єктів податкових відносин України про зміст, зміни та скасування норм податкового законодавства України, а також вживає можливих заходів для забезпечення розуміння та усвідомлення суб'єктами податкових відносин змісту й неухильності дотримання норм податкового законодавства України;

10. Держава ґарантує доступність податкового законодавства - кожна особа в державі має вільний доступ до податкового законодавства через друковані засоби масової інформації, відповідні публікації, мережу Інтернет. Зміни в податковому законодавстві оприлюднювати згідно з порядком, який встановлює закон; консультації з приводу застосування податкового законодавства надають відповідні органи державної податкової адміністрації України безоплатно;

11. Заборонено примусове стягнення платежів, що мають ознаки податку, збору в будь-якій формі і в будь-який спосіб, відмінних від тих, які передбачає цей Кодекс, зокрема у вигляді цільових надбавок до цін (тарифів) на товари (роботи, послуги), окрім податків і зборів, що їх додають до ціни товарів (робіт, послуг) у випадках, які передбачає цей Кодекс;

12. Заборонено встановлювати правила стягнення, нарахування податків і зборів чи будь-які інші неподаткові обмеження, пов'язані з переміщенням товарів (робіт, послуг) з території однієї адміністративно-територіальної одиниці на територію іншої адміністративно-територіальної одиниці України, а також із самостійним вибором громадянином місця постійного проживання або роботи на території України;

13. Сплата платежів, що мають ознаки податку, збору, не може бути передумовою реалізації інших правовідносин, за винятками, які передбачають цей Кодекс і закони України;

14. Зміни податкових ставок і механізму стягнення податків і зборів не можна запроваджувати Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік;

15. Заборонено погашати податкові зобов'язання в негрошовій формі, зокрема шляхом взаємозаліку, застосовувати векселі, бартерні операції та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятками, які передбачають цей Кодекс і Закон України "Про розподіл продукції".