3.Структура стада великої рогатої худоби в господарствах різного типу.

Система відтворення стада певною мірою визначає його структуру. Із зміною рівня щорічної заміни (вибракування) корів, віку першого запліднення телиць, темпів приросту поголів’я корів, виходу приплоду, сезонності отелень змінюється і співвідношення вікових та статевих груп тварин у стаді.

Структура стада – це співвідношення статевих і вікових груп худоби в стаді, виражене у відсотках до загальної чисельності поголів’я.

В господарствах структуру стада спрямовують на збільшення виробництва продукції.

Основними факторами, що визначають структуру стада є напрям галузі скотарства, вік молодняку, призначеного для реалізації, темпи зростання поголів’я, строки виробничого використання тварин, вік першого парування, вихід молодняку тощо.

В господарствах структуру стада спрямовують на збільшення виробництва продукції.

Виділяють такі статево-вікові групи тварин:

бугаї-плідники; корови; нетелі; телиці старше одного року; телиці до року; бички старше одного року, бички до року. Може ще бути група худоби на відгодівлі.

Співвідношення статевих і вікових груп тварин у стаді змінюється протягом року внаслідок одержання приплоду, переведення тварин із однієї групи в іншу, а також вибракування тварин на забій.

Структуру стада визначають на початку року з врахуванням напряму скотарства (молочне, м’ясне), призначення господарства (племінне, товарне, фермерське), економічних і природних особливостей зони розведення, конкретних умов господарства. Від визначеної у господарстві структури стада залежать темпи відтворення поголів’я, а також кількість одержаної молочної та м’ясної продукції.

У молочному скотарстві від частки корів у стаді залежить кількість приплоду та валовий надій молока. Залежно від типу господарства чисельність корів в структурі стада може бути різною.

1. У племінних господарствах, особливо в регіонах по виробництву і збуту незбираного молока, в стаді може бути до 50% корів, якщо ремонтних телиць вирощують безпосередньо в господарстві.

2. При поглибленій спеціалізації молочного скотарства та вирощуванні ремонтних телиць в інших господарствах частка корів може досягати 80-85% і виробництво молока значно зростає.

3. У господарствах, що віддалені від промислових центрів, де, крім виробництва молока є умови для вирощування молодняку до 15-18-місячного віку на м’ясо, у стаді може бути 40-50% корів.

При розширеному структура оборота стада може бути такою: корів дійних – 50-55; нетелей – 15-18; телиць до року – 20-25%; процент ремонтного молодняку збільшується.

У господарствах молочно-м’ясного напрямку, які займаються виробництвом молока, питома вага корів становить 46-52%, нетелей – 12-15%, телиць старше року – 13-16 і телиць до року – 14-18%.

У м’ясному скотарстві значну роль в структурі стада займає надремонтний молодняк. При інтенсивному кормовиробництві та наявності зрошуваних пасовищ, молодняк на м’ясо можна вирощувати до 15-18-місячного віку, використовуючи літній період для нагулу. При цьому корови в стаді становлять 35-40%, а нетелі – до 20% від кількості корів, надремонтний молодняк 40%.

Вважається, що найкращим співвідношенням статево-вікових груп худоби в стаді є таке, яке забезпечує в даних господарських умовах виробництво найбільшої кількості молока чи м’яса при мінімальних затратах праці та витратах коштів.

Визначена структура стада може залишатися постійною, тобто незмінними будуть статеві й вікові групи та їх співвідношення.

При стабільній структурі стада ріст виробництва продукції скотарства відбувається в основному в результаті якісного поліпшення тварин, а також підвищення рівня, повноцінності раціону та умов утримання худоби. Виходячи із структури, складають рух поголів’я стада, визначають строки, переведення тварин із однієї вікової групи в іншу і реалізації на м’ясо, а також продаж та інші надходження й вибуття худоби на фермі. На підставі руху стада планують валове виробництво продукції та потребу тварин в кормах. Тому рух планують так, щоб поголів’я худоби в господарстві на кінець року відповідало структурі стада.