25. Збудники харчових токсикоінфекцій .

Харчові токсикоінфекції - гострі захворювання, які виникають внаслідок уживання в їжу продуктів, що містять патогенні або умовно-патогенні мікроби та їхні токсини; характеризуються короткочасним перебігом із симптомами загальної інтоксикації та гострого гастроентериту.

Найчастіше їх зумовлюють ентеротоксичні штами кишкової палички, стафілокока, стрептокока, протея, спорові анаероби (СІ. perfringens ) і аероби (Вас. cereus ), галофільні вібріони ( Vibrio parahaemolyticus ). При потраплянні в організм з їжею тільки токсинів СІ. botuIinum і ентеропатогенних штамів St . aureus виникають харчові токсикози.

Епідеміологія. Джерелом інфекції найчастіше є люди, які займаються приготуванням їжі, інколи тварини - хворі або здорові бактеріоносії. Збудники харчових токсикоінфекцій дуже поширені в природі, тому джерело інфекції встановити часто не вдається. За деяких обставин ним можуть бути особи, які мають гноячкові захворювання шкіри, ангіну, бактерійний ринофарингіт, пневмонію. З тварин джерелом інфекції найчастіше бувають корови, кози і вівці, хворі на гнійний мастит. Харчові продукти забруднюються внаслідок порушення санітарних умов їх приготування і зберігання. Особливо небезпечне обсіменіння продуктів, які не піддаються термічній обробці безпосередньо перед вживанням (холодець, салат, заливне, сметана тощо). Для харчових токсикоінфекцій характерні раптовість і масовість захворювання серед осіб, які вживали ту саму їжу. Можуть виникати у різні пори року, але частіше літом і восени.

Клініка. Харчові токсикоінфекції, зумовлені різними збудниками, мають подібну симптоматику.

Інкубаційний період короткий - від 30 хв до 24 год. Симптоми хвороби виникають раптово і швидко наростають. З'являються мерзлякуватість, блювота, переймистий біль у животі, частіше в епігастрії і довкола пупка. Блювання багаторазове. Випорожнення рідкі або водянисті, смердючі, до 10 разів на добу, іноді з домішками слизу. У частини хворих стілець без змін. Температура тіла рідко піднімається до високих цифр. Шкіра бліда, інколи з ціанозом, суха. Язик вкритий білим або сірим нальотом. Пульс частий, артеріальний тиск низький. При багаторазовій блювоті та проносі з'являються симптоми зневоднення: зниження тургору шкіри, зменшення діурезу, корчі в м'язах кінцівок. Тривалість хвороби 1-4 дні, значне поліпшення загального стану настає відразу після промивання шлунка і кишок.

При стафілококовому токсикозі інкубаційний період, як правило, дуже короткий (до 2-6 год). Клінічно хвороба проявляється головним болем, нудотою, нестримним блюванням, сильними різями у верхній половині живота, швидким розвитком симптомів зневоднення. Проносу може і не бути. Гарячка рідко буває високою. У важких випадках можуть розвинутись ціаноз, корчі, колапс. Проте вже через добу настає швидке поліпшення.

При протейній токсикоінфекції провідними є нудота, блювота, рясні рідкі смердючі випорожнення, інколи подібні на м'ясні помиї.

У хворих на клостридіоз спостерігаються різкий біль у животі, симптоми зневоднення (падіння тургору шкіри і корчі) у зв'язку з частими блюванням і проносом. Випорожнення можуть бути з домішкою крові. У ослаблених осіб і дітей часом розвивається гострий анаеробний сепсис. Захворювання перебігає важко з розвитком некротичного ентериту і гемоколіту, може призвести до смерті.

Діагностика харчових токсикоінфекцій базується на даних клінічної картини, епідеміологічного анамнезу і лабораторних досліджень. Вона полегшується при груповому спалаху захворювання після вживання певного харчового продукту. Для бактеріологічного дослідження беруть блювотиння, промивні води, кал, залишки їжі, а у випадку генералізованої інфекції, при підозрі на анаеробний сепсис - також кров, сечу і жовч. Матеріал забирають до початку лікування протимікробними препаратами. При одержанні культури необхідно врахувати, що умовно-патогенні і навіть патогенні бактерії можуть виділятись від практично здорових людей.

Етіологічний діагноз можна підтвердити таким чином.

Виділення того самого збудника від хворих та із залишків підозрілого продукту.

Одержання тотожних штамів бактерій у декількох хворих з тих, які споживали ту саму їжу.

Виділення ідентичних штамів з різних матеріалів (промивних вод, блювотиння, калу) у одного хворого при бактеріальному обсіменінні їх не менше ніж 106/г. Зменшення цього показника в процесі одужання.

Наявність у виділеної культури ешерихій та стафілококів ентеротоксину.

Позитивна РА або інші імунологічні реакції з аутоштамами ймовірного збудника, які свідчать про зростання титру антитіл у сироватці крові хворого, в динаміці захворювання.