4. Напрямки і методи удосконалення червоної степової породи.

На протязі багатьох десятиріч здійснювалася робота в напрямку зміни розвитку продуктивних ознак у тварин червоної степової породи. В окремі етапи історичного розвитку для її покращення використовувалися різні методи розведення.

В літературних джерелах відсутні відомості про методи розведення в період з 60 до 80 років ХІХ ст. Відомо, що до 90-х років червону степову породу розводили в основному „в собі”. В нових місцях розміщення – як „в собі”, так і шляхом схрещування її з місцевою худобою тих зон, куди вона завозилася переселенцями Таврії. На Кубані її схрещували з кубано-чорноморським відріддям сірої степової і з астраханською худобою, в Казахстані – з казахською худобою. Тому в цих зонах і виникли різні відріддя сучасної червоної степової породи.

Для схрещування застосовували й іноземні породи, серед яких основне місце займали голландська, вільстермаршська і ангельнська. Їх використовували для покращення екстер’єру, м’ясних якостей і молочної продуктивності червоної степової породи.

В дореволюційний період цілеспрямованої та послідовної племінної роботи з породою не проводили. ЇЇ напрямок визначався виключно ринковою кон’юнктурою і любительськими інтересами скотовласників.

На батьківщині породи (райони, розміщені в басейні ріки Молочна та її притоків) червону степову схрещували з вільстермаршською, а також з червоно- і чорно-рябою голландськими породами. Їх використовували для покращення м’ясних форм і живої маси у тварин. Певною мірою це вдалося, і тому запорізьке відріддя червоної степової породи й досі відрізняється як високими надоями, так і кращими м’ясними формами. Цьому сприяла й міцна кормова база.

Інший напрямок розвитку червоної степової породи склався в таких областях, як Херсонська, Одеська, Миколаївська. Економічна кон’юнктура і підвищений попит на молоко і молочні продукти змушували власників збільшувати молочну продуктивність червоної степової худоби. Для цього схрещували її з ангельнською породою, яка поступалася живою масою вільстермаршській, але перевершувала її надоями. В результаті було створено одеське відріддя червоної степової породи чітко вираженого молочного типу з менш розвиненою м’язовою тканиною.

Симентальських бугаїв, як поліпшувачів червоної степової худоби, вперше почали використовувати в 1896 році. Пізніше більш широкого поширення використання симентальських і швіцьких бугаїв для схрещування набуло в південних губерніях, головним чином, в Донецькій і Одеській.

З шортгорнами червону степову худобу схрещували в Ростовській області і в Західному Сибіру, а ольденбургських бугаїв використовували в окремих районах Запорізької та Ростовської областей.

Проте значна частина червоної степової худоби розводилась „в собі”. Цей метод був більш доступним і надійним засобом покращення ознак, оскільки для цього використовували плідників від високо молочних матерів і здійснювали масовий відбір за молочною продуктивністю.

Планомірне ведення племінної роботи з червоною степовою худобою почалося після жовтневої революції. Характер і напрямок її визначився необхідністю виробництва продуктів скотарства.

Основним методом відтворення тварин було чистопорідне розведення. В результаті цілеспрямованого підбору корів до кращих чистопорідних плідників, систематичної вибраковки малоцінних корів, а також поліпшення умов годівлі й утримання, вирощування молодняка у червоної степової худоби покращилися племінні й продуктивні якості.

Для покращення м’ясних форм і укрупнення червоної степової худоби проводили її схрещування з шортгорнами молочно-м’ясного напрямку продуктивності. Ця робота проводилась під керівництвом О.Є. Макєєва в Асканії-Нова.

Літературні джерела не містять обширних відомостей про роботу над поліпшенням червоної степової худоби у перше післявоєнне десятиріччя. Відомо тільки, що поголів’я худоби за порівняно короткий час було відновлено. Збільшення його продуктивності і чисельності в основному здійснювалося шляхом чистопорідного розведення.

Практично до 1965 р. проводилось чистопородне розведення, відбір тварин за молочною продуктивністю, підбір і використання плідників, що походять від високопродуктивних матерів. За час розведення червоної степової породи в різних зонах склалося більше 50 неспоріднених між собою ліній, а також велика кількість високоцінних родин. Вони характеризувалися високою продуктивністю і своєрідним типом будови тіла та конституції. Це вказувало на наявність внутрішньо породних ресурсів для успішної селекції червоної степової породи.

Підвищенню породності та продуктивності стад забезпечило впровадження штучного осіменіння великої рогатої худоби. Як засіб розмноження воно використовувалося в усіх племінних господарствах червоної степової породи (Х.І. Класне, 1996).

Усі ці заходи не на одне десятиріччя визначили напрямок та інтенсивність племінної роботи з червоною степовою худобою на Україні.

Поряд з цим поліпшення тварин за жирномолочністю здійснювалося методом ввідного схрещування з ангельнською, джерсейською, червоною датською породами. Крім того, було відновлено роботи зі схрещування червоної степової породи з молочними шортгорнами і створено асканійський заводський тип. Порівняльна характеристика продуктивності помісних тварин наведена в таблиці 5.

Таблиця 5

Молочна продуктивність корів різних генотипів

Ознаки	Породні поєднання
	червона степова	чс. х шорт.	чс. х ангельн.	чс. х джерс.
Надій, кг	3730	3793	3829	3500
Жир, %	3,83	3,78	3,96	4,03
Жива маса, кг	486	548	490	470

Робота в напрямку укрупнення тварин, збільшення живої маси і поліпшення м’ясних якостей дала позитивні результати. За зовнішньою тілобудовою в породі розрізняють тварин широкотілого міцного типу, а також вузькотілого ніжного, проте більшість представників породи займають проміжне становище між ними. Широкотілі тварини молочного типу характеризуються кращими показниками молочної і м’ясної продуктивності. Худоба на відгодівлі спроможна давати за добу 850-950г прирісту. Забійний вихід середній 52%. Низькі м’ясні якості худоби пояснюються тим, що червона степова порода більш інтенсивно поліпшувалася в молочному напрямку.

Використання чистопородного розведення за лініями та родинами сприяло удосконаленню генеалогічної структури українського масиву червоної степової породи, яка нараховує 26 заводських ліній проти 64, створенню 4 зональних типів – запорізького, донецького, кримського і дніпропетровського, які відрізняються між собою генеалогічним складом та розвитком селекційних ознак і найголовніше – забезпечило значне підвищення продуктивності й покращення будови тіла тварин.

В 70-80 рр. ХХ ст.. відбулися зміни соціально-економічних, культурно-господарських, екологічних умов, що зумовило прискорення темпів поліпшення існуючих порід, зокрема червоної степової породи і використання міжпородного схрещування.

Прагнення прискорити темп селекційного процесу мікро еволюції червоної степової породи, що їх обумовили нові економічні вимоги і великий попит на молоко і молочні продукти на початку 70-х років визначили спрямованість племінної роботи з породою і методи її розведення.

Для покращення червоної степової худоби використовувались спочатку англерська, червона датська, а потім і голштинська породи.

В період впровадження промислової технології виробництва молока підвищилися вимоги до продуктивних, екстер’єрних і технологічних властивостей тварин. Використання англерської і червоної датської порід було зумовлено прагненням одержати тварин молочного типу, які поєднують у собі міцність конституції червоної степової, високу жирномолочність і пристосованість до машинного доїння поліпшуючих.

З початку 80-х років ХХ ст. нові економічні вимоги і великий попит на незбирне молоко та молочні продукти визначили новий напрямок племінної роботи із червоною степовою породою. Здійснювана раніше селекція на жирномолочність поступилася місцем селекції на багато молочність. Для цього застосовували схрещування червоної степової з бугаями голштинської породи. В результаті цілеспрямованої селекційно-племінної роботи з червоною степовою худобою методом відтворювального схрещування з поліпшуючими породами (англерською, червоною датською і голштинською) створені жирномолочний і голштинізований внутрішньопородні типи, які затверджено на засіданні Науково-технічної ради Мінагропрому України, протокол №4 від 24 грудня 1998 року.

Поряд з цим здійснюється робота по створенні зональних типів і нових заводських ліній в українській червоній молочній породі, яка в 2004 році апробацію.

Таким чином, за тривалий період, який нараховує понад двісті років, зміни, що відбулися й продовжують відбуватися під впливом антропогенних факторів обумовили значне покращення продуктивних і племінних властивостей червоної степової худоби.

Лекція 10

Англерська і червона датська породи

1. Характеристика англерської породи: історія виникнення, методи розведення і продуктивні властивості.

2. Червона датська порода та її особливості.

3. Інші червоні породи великої рогатої худоби.