Лекція 15

Відтворна функція великої рогатої худоби.

1. Зоотехнічні основи відтворення великої рогатої худоби.

4. Міжотельний цикл та його періоди.

5. Оцінка відтворної здатності великої рогатої худоби.

6. Фактори, що впливають на відтворні якості великої рогатої худоби.

1. Зоотехнічні основи відтворення великої рогатої худоби.

Велика рогата худоба належить до малоплідних тварин, які за одні пологи народжують одного, зрідка – два нащадки. Лактація є побічним процесом родів, тому прибутковість молочної ферми залежить від здатності корів до відтворення.

Розмноження великої рогатої худоби можливе лише з настанням статевої зрілості, тобто коли вона досягає такого рівня фізіологічного розвитку, що може давати потомство. Визначення цього часу зумовлене впливом факторів, які стимулюють загальну масу тіла: генетично зумовлена потенційна здатність до росту, рівень живлення і стан здоров’я. Визначаючи систему відтворення для будь-якого господарства, важливо встановити раціональний рівень інтенсивності вирощування молодняку і в зв’язку з цим встановити оптимальний вік і живу масу тварин при першому паруванні.

Відомо, що статева зрілість у великої рогатої худоби настає у 6-12-місячному віці. Це залежить від породи, статі, умов годівлі, утримання, догляду та кліматичних умов. Так, телиці молочних порід у нормальних умовах годівлі досягають статевої зрілості раніше, ніж м’ясні. Телиці перший раз приходять в охоту у 6-9 міс. віці, а у бичків спермогенез починається з 7-8-місячного віку, а у м’ясних порід цей процес настає дещо пізніше.

Крім статевої зрілості молодняку виділяють

г о с п о д а р с ь к у зрілість – це фізіологічний стан великої рогатої худоби, при досягненні якого вона придатна до відтворення без шкоди для свого здоров’я та розвитку , може дати повноцінний приплід і виявити високу продуктивність.

При першому осіменінні жива маса телиць повинна становити 70% маси дорослої тварини. Існує позитивний зв’язок між живою масою телиць при першому осіменінні та наступною молочною продуктивністю. З економічної точки зору вигідно зменшувати вік першого осіменіння, оскільки скорочуються строки й витрати на вирощування і підвищуються темпи відтворення маточного поголів’я. Вартість вирощування первісток при заплідненні телиць у 24-місячному віці підвищується на 30-40%. Крім того, у них виникає функціональний розлад яєчників і матки, що призводить не лише до зниження заплідненості, а й до неплідності і передчасного вибракування.

Ось чому інтенсивне вирощування молодняку і одержання першого отелення у 24-27-місячному віці ефективне як із селекційної та господарської, так і з економічної точки зору. Запліднення в оптимальні строки добре розвинених телиць дає можливість на 10-12% скоротити витрати на вирощування корів, а також одержати більшу кількість продукції за один рік життя тварини.

Останніми роками у зв’язку із широким використанням голштинів для поліпшення основних планових порід України підвищилися вимоги до живої маси телиць при першому заплідненні. Так, жива маса телиць чорно-рябої породи у 16-18-місячному віці повинна становити 400-440 кг, симентальської – 380-290, червоної степової – 350-380 кг.

2. Міжотельний цикл та його періоди.

Статеве життя худоби підпорядковане відповідним біологічним закономірностям. На відміну від диких тварин, у свійської худоби статеве життя проявляється незалежно від сезону року. Проте після запліднення в певній послідовності відбуваються фізіологічні та функціональні зміни в організмі корови. Якщо умовно тривалість одного циклу відтворення прийняти за 365 днів (тобто за один рік), то процеси, що відбуваються від отелення до отелення можна представити у вигляді схеми.

Лактація ( 240-305дн) Сухостійний період

45-60дн.

Отелення Запліднення Запуск Отелення

Сервіс- період

60-80 дн. Тільність 285 дн.

МОП 365 дн.

Рис. 1. Схема циклу відтворення у корів

Т і л ь н і с т ь – це фізіологічний стан самок з моменту запліднення до народження повноцінного плода. Після запліднення яйцеклітини настає тільність корів, тривалість якої становить 285 днів. Ембріональний розвиток бичків на 1-3 дні довший, ніж теличок. При народжені телят-близнюків тривалість тільності на 3-4 дні більша, а при недогодівлі тільних корів період виношування плода подовжується на 8-12 днів і приплід народжується кволим. Народження різностатевих двійнят зумовлює неплідність телиць. Це явище називають фрімартинізм і його можна виявити за допомогою імуногенетичного тестування.

Л а к т а ц і я. Під лактацією розуміють період, на протязі якого у корови утворюється, нагромаджується і виводиться молочною залозою молоко. Триває цей періоду від отелення до сухостійного періоду.

У перші 7-10 днів після отелення корова утворює молозиво, яке різко відрізняється від нормального молока за хімічним складом та біологічною дією. Якщо молозиво недоброякісне, це призводить до тяжких захворювань телят (диспепсії) і загибелі деяких з них у перші 5-20 днів життя.

Потім утворюється нормальне молоко і в кінці лактації стародійне.

Для утворення молока в перші місяці лактації корова витрачає поживні речовини, що накопичені в її тілі. Спостерігається деяке зменшення живої маси, корова „здоюється з тіла”.

С е р в і с - п е р і о д – це період від отелення до запліднення, тривалість якого становить 60-80 днів. Проте єдиної думки на цей рахунок немає. Осіменіння корів в першу охоту може викликати загибель зародків на ранній стадії ембріогенезу внаслідок незадовільних умов годівлі та утримання. Подовження його більше 90 днів економічно недоцільне, оскільки при цьому господарства недоотримають 15-27% телят, а середньодобові надої знижуються на 0,2-0,7 кг.

З подовженням сервіс-періоду зростають також тривалість лактації та міжотельного періоду. Разом з тим дещо збільшується надій за лактацію.

Вважають, що одним із шляхів інтенсифікації відтворення і профілактики неплідності є осіменіння корів у перший місяць після отелення. Це дає змогу одержати більше телят (100 телят від 100 корів) і значно збільшити виробництво молока.

З а п л і д н е н н я – формування зиготи в процесі з’єднання яйцеклітини із спермієм і початок її поділу.

З а п у с к – період, протягом якого здійснюється поступове припинення утворення і виведення молока із молочної залози. Тривалість цього періоду залежить від рівня молочної продуктивності. Важко запуску піддаються високопродуктивні тварини. Середня тривалість складає 7-10 днів.

С у х о с т і й н и й період – це період від запуску до отелення корови, тобто, час коли в молочній залозі не утворюється молоко і корова не доїться. Цей період важливий як для розвитку плода, так і тільної корови. Інтенсивно росте плід. У корови відбувається інволюція секреторної тканини вим’я, нагромаджуються поживні речовини, що сприяє підвищенню молочної продуктивності корів у наступну лактацію та збереження їхнього здоров’я. Сухостійний період у корів триває від 45 до 60 днів. Для корів-первісток і тварин з незадовільною вгодованістю тривалість сухостійного періоду бажано подовжити до 70 днів. Скорочення сухостійного періоду позначається на стані здоров’я теляти, корови та її майбутній продуктивності.

М і ж о т е л ь н и й період (МОП) – це період від отелення до отелення. Оптимальна його тривалість 365 днів, а понад цього призводить до неплідності корів і зниження надоїв. Втрати за рахунок зниження надою залежно від кількості днів неплідності та рівня продуктивності визначають за формулою:

Вм = , де

Вм – втрата молока за рік;

Нм – надій молока за всю лактацію, кг;

МОП – міжотельний період, днів.

У високопродуктивних корів МОП може бути оптимальним при 380-385 днях, але частіше для них характерний подовжений міжотельний періоди.

3.Оцінка відтворної здатності великої рогатої худоби.

Плодючість великої рогатої худоби являє собою біологічну ознаку, яка складається з ряду показників відтворної здатності корів та бугаїв. Важливими показниками оцінки плодючості корів та окремих стад є заплідненість іх від першого осіменіння. Ці показники найбільш об’єктивно свідчать про готовність самки, до запліднення, запліднювальну здатність сперми бугаїв та дотримання правил штучного осіменіння.

З а п л і д н е н і с т ь корів і телиць від першого осіменіння – це відношення кількості тварин, які запліднилися, до всіх, яких осіменяли протягом певного періоду. Цей показник визначається у відсотках і характеризує загальну заплідненість тварин у стаді, яка може досягти 90-95%.

І н д е к с о с і м е н і н н я – це показник кількості осіменінь на одне запліднення. Якщо цей показник становить 1,3-1,5 (68,5-72,0% відсутності повторної охоти після першого осіменіння) можна вважати, що стадо має добру відтворну здатність; 1,8 – задовільну і 25 та більше – погану. Оптимальним індексом осіменіння вважають 1,5-1,8. Цей показник відображає вплив комплексу біологічних та господарських факторів, пов’язаних із відтворенням стада.

У практичній роботі зоотехнічні та ветеринарні спеціалісти використовують для визначення плодючості й відтворної здатності корів та бугаїв спеціальні формули:

1. Коефіцієнт відтворної здатності (0,98 – 1,0 і більше).

КВЗ= 365/МОП

2. Плодючість окремих корів визначають за індексом плодючості за Й.Дохі (1961).

Т = 100 – (К + 2М), де

Т – індекс плодючості

К – вік корови при першому осіменінні, міс.

М – середній інтервал між отеленням, міс.

Й. Дохі вважає, що якщо Т дорівнює (або більше) 48, то плодючість добра, від 41 до 47 – середня, а 40 і менше – низька.

3. Відтворну здатність (ПВ) корови розраховують за формулою О. Венге (1963)

ПВ = , де

Н – кількість телят, голів;

К – інтервал між отеленням, міс;

В – вік при останньому отеленні, міс.

В₁ – вік при першому отеленні, міс.

4. Пожиттевий показник відтворної здатності корови (ІП) розраховують за формулою К. Вільконса (1957)

ІП = , де

Н – кількість телят, голів

Д – кількість днів між першим і останнім отеленнями.

Визначений за допомогою цієї формули коефіцієнт успадкування показника плодючості корів становить 0,32.

5. Коефіцієнт відтворення (КВ) за Д. Т. Вінничуком (1970) розраховують за формулою:

КВ = , де

КТ – кількість телят чи отелень;

В – вік корів, років.

Використовують для порівняння між собою плодючості корів, різного віку.

6. Індекс бугая за відтворною здатністю визначають за формулою:

І_б = , де

І_б – індекс бугая за відтворною здатністю, %.

О_к – кількість запліднених корів, голів;

К_о – кількість корів, яких осіменяли, голів.

4.Фактори, що впливають на відтворні якості великої рогатої худоби.

Обов’язковою умовою ефективного ведення галузі є відтворення стада і одержання приплоду. Періодичність отелень корів сприяє одержанню від них більшої кількості молока, а вирощування молодняку (бугайців) і виробництво яловичини.

Тому, підтримання плодючості тварин є важливим зоотехнічним, господарським і економічним заходом. Які ж фактори треба враховувати при цьому? Знову ж таки, це групи факторів, які зумовлені спадковістю і фактори умов навколишнього середовища.

Відтворну здатність худоби стимулює більш тривалий світовий день, більш висока температура середовища і підвищена м’язова активність у поєднанні з нормальною годівлею тварин. Порушується цей процес як в умовах перегодівлі (тварини жиріють), так і при годівлі нижче підтримуючої норми. Високопродуктивні корови, особливо в кінці зимового періоду, віддають з молоком більшу кількість поживних і мінеральних речовин, ніж вони споживають з кормом. У таких випадках в перші місяці після отелення в організмі високопродуктивних корів створюється від’ємний баланс енергії, вони худнуть, резерви мінеральних речовин і вітамінів вичерпуються, що призводить до гіпофункції гонад та відсутності охоти.

Встановлено, що фізіологічно більш доцільно відновлювати вгодованість високопродуктивних корів під час лактації, ніж у період сухостою. Це пояснюється тим, що ефективність використання енергії корму на приріст маси тіла у лактуючих корів становить 62, а у сухостійних – лише 48%.

За матеріалами досліджень вітчизняних вчених, добавки до раціону тварин протеїну тваринного походження (м’ясо-кісткове борошно, курячий і молочний білок) суттєво підвищують спермопродукцію у плідників.

Важливе значення для плодючості худоби має вміст фосфору в кормах, дефіцит якого може призвести до повної депресії статевих функцій тварини.

Із мікроелементів на відтворну здатність худоби впливає кількість марганцю, міді, кобальту у раціоні. При дефіциті вказаних елементів відбувається погіршення фізіологічного стану тварин, зниження живої маси, що призводить до пригнічення статевих функцій і відсутності охоти.

Порушення функцій розмноження, як правило, пов’язане з недостатньою кількістю вітаміну А. Звичайними симптомами А-гіповітамінозу у худоби є куряча сліпота, ксероз, зупинка росту, а у корів після отелення – затримка посліду. У плідників при А-вітамінозі спостерігається дегенерація сперматогенетичного епітелію, а також порушення здатності тварин до парування.

У США Асоціація по штучному осіменінню худоби провела дослідження щодо впливу віку плідників на їх запліднювальну здатність. Одержані матеріали свідчать, що у бугаїв до 12 років відтворна здатність не знижується. Виявилося, що заплідненість корів, які були осемінені спермою 2- і 12-річних бугаїв, була майже однаковою. Американські спеціалісти вважають, що ефективність відтворення є складним і економічно важливим аспектом, в якому взаємодіють технологія виробництва і фізіологія тварин.