2. Великорослі франко-італійські м’ясні породи.

З них велике значення мають французькі шаролезька, лімузинська та італійська кіанська породи.

Це породи широко відомі у світі за свою крупність, дуже високу енергію росту при незначних відкладеннях жиру і великій кількості м’язової тканини. Худоба цих порід відрізняється загальною відносною фізіологічною пізньоспілістю. Потреба в нежирному пісному м’ясі приваблює скотарів усього світу до використання високорослих порід романського походження.

Шаролезька порода виведена у Франції в районі міста Шароле (графство, округ) у ХІХ столітті з місцевої худоби білої масті. Використовувалося схрещування із сименталами і тому їх об’єднують подібність в екстер’єрі, зокрема лобастий тип будови черепа. Порола утворювалась під впливом попиту на пісне м’ясо.

Особливістю породи є здатність тривалий час нарощувати м’язову тканину. Одержують багато пісного м’яса. Ця здатність вироблена тривалою селекцією. При інтенсивному вирощуванні включають в раціон велику кількість концентратів, коренеплодів.

Тип худоби змінювався від робоче-мясного до м’ясного. Шаролезька худоба великоросла, м’ясного типу, відрізняється високими забійними якостями і доброю здатністю до акліматизації. Голова в неї широка, у лобовій частині коротка, тулуб глибокий, довгий; спина і поперек довгі та широкі, крижі широкі, добре обмускулені, кінцівки невисокі, кістяк міцний, мускулатура не рихла, рельєфно виділяється. Недоліки екстер’єру: м’якість спини, роздвоєність холки і піднесеність крижів у корені хвоста. Масть тварин кремово-біла без плям.

Корови можуть мати живу масу до 1000 кг, бугаї – 1325 кг і навіть 1520 кг. В 12 місяців бугаї – 525 кг, телички – 360 кг, 18 міс. – 650 і 448 кг. Забійний вихід – 65-66%.

При створенні спеціалізованих батьківських ліній в м’ясних породах багато вчених мають велику надію на одну ознаку великої рогатої худоби, яка за своєю сутністю є аномалією – це кулардність. Найбільше за цією ознакою досліджена в Франції худоба породи шароле. Кулардну ознаку, ще називають деппелендерна і проявляється вона в гіпертрофії м’язів стегон, плечів, тулуба і особливо в області крижів. Ця аномалія помітна рано і фенотипово проявляється дуже рано і супроводжується вкороченням трубчатих кісток, а потім зменшенням внутрішніх органів і кількості жиру. Кулардна ознака зустрічається у тварин більшості порід, але частіше у тварин порід з більшим розвитком м’язової тканини. Разом з тим у таких тварин погіршується відтворювальна здатність і пригнічується молочна продуктивність.

Молочність корів коливається від 1700 до 1900 кг, а іноді досягає і 2500 кг. Телята до відлучення можуть мати живу масу 300 кг. При вирощуванні добовий приріст складає 1036 г. Негативним є те, що маса новонароджених телят досить висока (40-45 кг) і це викликає ускладнення отелень.

Порода розповсюджена в США, Канаді, Іспанії та Англії. На Україну також були завезені тварини цієї породи і створено племінний репродуктор у дослідному господарстві НДІТ Лісостепу і Полісся УСРС. Використовують для відтворного і промислового схрещування. В Україні з участю шароле створені вітчизнянні українська м’ясна і поліська м’ясна породи.

Лімузинська порода виведена шляхом поліпшення місцевої аквітанської худоби південно-західної провінції Лімузен. Худоба невибаглива до умов годівлі та утримання, конституційно міцна. За розмірами поступається шароле, тому отелення у них проходить легше. Масть яскраво червона, більш світла знизу черева. М’ясні якості добре, виражені тулуб добре обмускулений. Висота у холці повновікових корів становить 128 см, бугаїв – 137-148 см. Жива маса корів 550-600 кг, бугаїв – 1000-1100 кг. Худоба добре акліматизується, легко переносить суворі умови утримання, добре використовує пасовища, в тому числі на схилах гір. При інтенсивній відгодівлі маса бугайців складає 459 кг, маса туші – 302 кг. У середньому забійний вихід становить 60-65%.

Молочність корів 1500-1800 кг, жива маса підсисних телят досягає до відлучення 240-300 кг.

Нині порода широко використовується при промисловому і відтворному схрещуванні для створення м’ясних порід та типів худоби. В Україні з використанням лімузинської породи створена волинська м’ясна порода.

Кіанська порода – одна із найдавніших порід в Італії, та й усьому світі. Нащадків цієї породи розводили ще до нашої ери (8-2 ст.).

Тип кіанської худоби створювався віками, а змінювався під впливом вимог тієї чи іншої епохи. Вперше в нашу країну кіанську худобу завезли ще у ХІХ столітті для схрещування з сірою українською худобою. Але в умовах екстенсивного господарства бажаних результатів не досягли. Особливістю породи є: винятково висока енергія росту, зокрема в молодому віці, скоро-спілість, висока жива маса (худоба найбільша у світі), відмінні смакові якості пісного м’яса і добре використання тваринами грубих кормів.

Найбільш характерною ознакою породи є зріст тварин. Висота у холці дорослих бугаїв становить – 170 см, корів – 158 см, а максимальна у волів – 198 см. Дуже довгий тулуб, коса довжина тулуба у бугаїв – 193 см, у корів – 173 см. Жива маса корів – 720 кг, а інколи досягає до 1000 кг, бугаїв – 1300 кг, максимально 1820 кг. Забійний вихід 61-65%. Середньодобовий приріст – 2000 г. Молочність худоби не висока, тому телят на підсисі підгодовують концкормами. Недоліками породи є велика рухливість тварин, що створює певну небезпеку при їх обслуговуванні.

Використовується для схрещування із швіцькою, чорно-рябою та іншими породами. Одержані позитивні результати. У господарствах України складним відтворним схрещуванням у тому числі із кіанами, виведені українська м’ясна і поліська м’ясна породи худоби.