Лекція 13

М’ясні породи великої рогатої худоби.

1. Британські скороспілі породи.

2. Великорослі франко-італійські м’ясні породи.

3. Американські м’ясні породи.

1.Британські скороспілі породи.

Спеціалізована м’ясна худоба характеризується високою інтенсивністю росту, досягає великої живої маси в ранньому віці, витрачається мало кормів на одиницю приросту, відзначається високим забійним виходом, одержують м’ясо високої якості.

Наразі у світі нараховується близько 30 спеціалізованих м’ясних порід худоби, що найбільш поширені. Дев’ять з них використовуються в Україні.

За господарськими і біологічними особливостями та місцем виведення м’ясні породи поділяються на британські м’ясні скороспілі (шортгорська, герефордська, абердин-ангуська, галловейська), великорослі франко-італійські (шаролезька, лімузинська, кіанська), американські м’ясні (санта-гертруда, біфмайстер, брангус, бра форд, чарбрей, барзона) і вітчизняні (українська м’ясна, волинська м’ясна, подільська м’ясна і асканійська м’ясна).

Великобританія є однією з провідних країн в розвитку племінного тваринництва. Методи „скотарського мистецтва” зі створення порід худоби, як й інших видів с.-г. тварин, а також поліпшенні існуючих зародились саме тут. Інтенсифікації тваринництва сприяли морська торгівля, розвиток промисловості та кормовиробництва.

Великобританія – батьківщина скороспілих м’ясних порід худоби: шортгорської, герефордської, абердин-ангуської, галловейської. Ці породи стали основою для виведення у різних країнах світу інших м’ясних порід.

Шортгорнська порода створена в Англії в ХVІІІ столітті. Серед тварин виділяються вираженого м’ясного типу і молочно-м’ясного типу. В поліпшенні продуктивних ознак шортгорнської породи першими почали роботу брати Чарльз і Роберт Коллінги (їх вважають основоположниками заводського мистецтва по створенню порід).

М’ясні шортгорни мають червону, червоно-рябу, чалу і білу масть. Успадкування масті проміжне. За будовою тіла шортгорни на низьких кінцівках, компактні, скороспілі. Молодняк відрізняється високою інтенсивністю росту. Однак через велике жировідкладення англійські шортгорни не одержали широкого розповсюдження, як в Англії, так і в інших країнах. Значно більшого попиту набули м’ясні шортгорни шотландського типу. Імпортована шортгорнська худоба в північно-східну Шотландію набула деяких нових властивостей, тобто були створені м’ясні шортгорни нового типу.

М’ясні шортгорни мають високі м’ясні якості, скороспілі. Маса корів 500-600 кг, бугаїв 800-1000 кг, новонароджені телята мають живу масу 25-30 кг. При відгодівлі досягають 450 кг і більше, забійний вихід 65-70%. М’ясо високої якості, ніжноволокнисте, з доброю мармуровістю. Проте порівняно з іншими високоспеціалізованими м’ясними породами гірше оплачує корм приростами.

Молочна продуктивність худоби м’ясного типу 1500-2000 кг. Рихла конституція у тварин пов’язана зі зниженою плодючістю. Надмірна рихлість і скороспілість шортгорнів обумовили різке скорочення поголів’я худоби. Але, незважаючи на це, крупний тип і м’ясні якості худоби м’ясного типу можуть бути використані в сучасній селекції та створенні нових порід і типів.

Герефордська порода. Із британських м’ясних порід герефорди мали найбільший вплив на розвиток м’ясного скотарства у багатьох країнах. За кількістю поголів’я займає перше місце. Сучасний тип в Англії представлений крупними тваринами – жива маса дорослих корів – 600 кг і більше, бугаїв – 850 кг. Забійний вихід 63-65%. Герефорди відрізняються міцною конституцією, невибагливістю до кормів і добре використовують пасовища. Порода сформувалася при пасовищному утриманні тварин, а тому має міцну конституцію, невибаглива до кормів і дуже однотипна.

Експорт тварин здійснювався в США і Канаду, де проводили роботу зі створення комолих герефордів.

В нашу країну також завозили тварин цієї породи як бугаїв-плідників, так і маточне поголів’я. Їх головним чином використовували для промислового схрещування з червоною степовою та іншими молочними і молоко-м’ясними породами.

Герефорди це компактні тварини, на низьких кінцівках. Масть червона різних відтінків, голова біла, нижня частина тулуба, підгруддя, нижня частина кінцівок та кисть хвоста білі. Порода скороспіла, при інтенсивному вирощуванні кращі тварини уже в річному віці досягають живої маси 450-500 кг. Телят вирощують на підсисі. Молочність корів не висока – 1400-2000 кг. Корови-годувальниці добре вигодовують телят, зберігаючи свою вгодованість.

Герефордська порода представлена тваринами крупного і компактного типів (висота в холці 124 і 117 см). Крупний тип перед забоєм має живу масу понад 600 кг, а компактний – 500 кг. Забійний вихід відповідно – 62 і 63%. Жива маса корів після 3-ого отелення – 540 кг, а бугаїв – 950 кг.

Сучасна селекція спрямована на укрупнення тварин, зниження зайвого осалення туш, на підвищення молочності та плідності корів, а також використання породи для відтвореного і промислового схрещування.

Абердин-ангуська порода виведена у північно-східній частині Шотландії, а саме у графствах Абердин І Ангус, а звідси й походить її назва .

Основою для виведення породи стала місцева пізньоспіла чорна комола худоба грубої конституції, робочого напрямку продуктивності. Був застосований тісний інбридинг, ретельно оцінювали екстер’єр тварин, відбирали і добирали тварин за м’ясністю, використовували підсисний метод вирощування молодняку і пасовищне утримання худоби.

Порода молодша та порівняно з вищеназваними, але має велику популярність завдяки скоро-спілості та якості м’яса, яке тонковолокнисте, соковите і відрізняється мармуровістю. У тварин дуже добре виражені м’ясні якості та тип м’ясної худоби. Тварини – комолі, чорної масті. Худоба добре пристосована до відгодівлі на грубих кормах.

Тварини компактні, на невисоких кінцівках. Висота в холці дорослих корів 116 см, бугаїв – 127 см. Маса дорослих корів 500-550, бугаїв – 750-950 кг. При інтенсивній відгодівлі бички-кастрати до 15-16 місячного віку досягають живої маси 450-460 кг, забійний вихід становить 63-65%. Молочність корів низька і коливається в межах 1500-1700кг.

Абердин-ангуси характеризуються високими акліматизаційними властивостями в помірній і холодній кліматичній зонах. Їх завозили на Україну для промислового схрещування із червоною степовою породою.

При роботі з породою звертають особливу увагу на збільшення розміру (зросту) тварин, зниження осалювання худоби, підвищення молочності корів. Використовуються абердин-ангуси у відтворному і промисловому схрещуванні.

Галловейська порода. Є найдавнішою серед м’ясних порід Великобританії. Створена в сурових умовах південно-західної частини Шотландії в графстві Галловей.

Тварини міцної конституції, мають вроджену здатність протистояти найсуворішим кліматичним випробуванням – вітру, зливам, холоду і снігу. Разом з тим худоба також легко пристосовується до умов країн з більш тропічним кліматом. Поширена худоба в гірських районах Англії. Здатна випасатись на високогірних пасовищах.

Тулуб у тварин компактний на коротких ногах, кістяк тонкий, але міцний. Масть чорна, темно бура і сірувато жовта з широким білим поясом від задніх кутів лопаток до попереку; худоба комола. Споріднена абердин-ангусам, але менш скороспіла. Кінцівки міцні, що зумовлено доланням великих відстаней у пошуках корму. Узимку худоба обростає довгою шерстю, яка оберігає організм від холодів, а в дощову погоду від промокання. Жива маса дорослих корів 400-450 кг, бугаїв – 600-700 кг. Забійний вихід – 65%. М’ясо мармурове і доброї якості. Молочність корів – 1500 кг.

Використовують для поліпшення м’ясних якостей при відтворному і промисловому схрещуванні.