3. Інші комбіновані породи.

В Україні серед інших комбінованих порід розводять пінцгау та сіру українську.

Порода пінцгау одержала свою назву від місцевості, де вона створювалась (гірська місцевість Пінцгау в Австрійських Альпах).Одна з стародавніх порід, що сформувалась у ХVІІІ столітті. Вихідними для сучасної породи були дукс – ціллертальське відріддя тирольської породи та місцева червоно-ряба худоба. Методом відтворного схрещування цих порід і була створена худоба породи пінцгау.

Тварин цієї породи у ХІХ столітті вивозили у Чехословаччину, Баварію, Румунію, Італію та інші країни світу. Порода добре пристосована до гірських умов. Молочна продуктивність корів 3000-3700 кг молока з вмістом жиру 3,9% і вище. Рекордна продуктивність понад 10 000 кг молока. Жива маса повновікових корів – 485 кг, бугаїв – 875 кг. Масть худоби червона різних відтінків: від холки тягнеться біла смуга по хребту, яка розширюється в ділянці крижів і тягнеться по череву й грудях. Носове дзеркало темно-сірого кольору. Голова довга і коротка. Шия середньої довжини, широка, помірно обмускулена. Підгруддя добре розвинене. Холка низька, широка. Груди глибокі, але часто не широкі. Спина і поперек широкі. Крижі короткі. Черево об’ємисте, вим’я середньої величини, округле, зустрічається козине. Кінцівки середнього розміру, міцні.

Худобу породи пінцгау стали завозити на Буковину ще в 1860 р., а в 1895 р. було повторне завезення. ЇЇ схрещували з місцевою гуцульською худобою. Породу розводять в Івано-Франківській та Чернівецькій областях.

За даними державної племінної книги порода пінцгау має невелику висоту в холці – 123 см, жива маса корів – 476 кг, надій – 3588 кг, жирномолочність – 3,8 %.

Порода удосконалюється в молочному і м’ясному напрямках. Частково схрещується з м’ясною худобою.

Сіра українська порода – одна з найстаріших порід світу. Особливістю її є виняткова придатність до виконання роботи, тобто відзначається великою працездатністю. Це робоча худоба і являється прямим нащадком європейського тура. На її основі були створені сучасні породи: червона степова, симентальська, лебединська. Невелика кількість тварин цієї породи (300 голів) є в господарствах „Поліванівка” Дніпропетровської та „Асканія-Нова” Херсонської областей.

Таке становище було зумовлене історичними соціально-економічними умовами (вимогами) або змінами. Тяглову силу тварин замінили машини, а необхідність великої кількості продуктів харчування змінила вимоги до продуктивності худоби. Порода не могла швидко змінитись у бік підвищення молочності, а в м’ясному напрямку достатньої роботи не проводилося. Хоча протягом 40-50-х рр. ХХ століття намагалися удосконалювати породу в молочному напрямку, але позитивних результатів не досягли. Звісно нові економічні умови витіснили сіру українську породу. Це сталося ще й тому, що не був врахований досвід інших країн в цій роботі. Італійські селекціонери свою кіанську породу також в минулому робочу, що споріднена з сірою українською породою перетворили в м’ясну, яка наразі користується широким попитом на світовому ринку.

Тепер кіанська порода найкраща з м’ясних порід, якій належать усі рекорди по живій масі тварин і середньодобових приростах.

Сіра українська худоба була дуже константною. Робочі якості в неї розвинені відмінно, м’ясна і молочна продуктивність були другорядними. Порода почала втрачати своє значення, коли кінь став заміняти вола як робочу силу.

Актуальним завданням сучасності є збереження цієї породи для потреб майбутньої селекції.