2. Голландська порода

Серед порід молочного напрямку продуктивності найдавнішою є голландська худоба, яка виведена в Голландії методом цілеспрямованого відбору і підбору місцевої худоби за молочною продуктивністю в умовах повноцінного рівня годівлі.

Спочатку відбувалося однобічне поліпшення худоби за молочністю, тварини були вузькоспеціалізованого молочного типу, плоскотілі із слабо розвинутою м’язовою тканиною. А з кінця ХІХ ст. і до середини ХХ ст. голландська худоба вдосконалювалася у напрямку створення широкотілих тварин компактного типу з одночасним підвищенням їх молочності, жирномолочності та м’ясних якостей. З другої половини ХХ ст. для формування крупних з добре розвиненою мускулатурою тварин молочного типу стали використовувати індексну селекцію, а також генетичний потенціал голштинської породи американської селекції.

Голландська порода характеризується великими розмірами, міцною конституцією та кістяком, добре розвиненою мускулатурою, гармонійною тілобудовою. Основні проміри дорослих корів: висота в холці 130-134 см, коса довжина тулуба 170-180 см, обхват грудей за лопатками 195-200 см і обхват п’ястка 19-20 см. Середня жива маса корів 550-600 кг, а бугаїв – 800-1000 кг. Середньорічний надій 5000-5500 кг, а в племзаводах – 6000-6500 кг, вміст жиру в молоці 3,9-4,0 %, білка 3,3-3,6 %, швидкість молоковіддачі 2,30 кг/хв. Серед голландських корів переважали тварини з округлим вим’ям, але останнім часом збільшилося поголів’я корів з чаше- і ваноподібним вим’ям. Враховуючи високу інтенсивність молоковіддачі та бажану форму молочної залози можна характеризувати голландську худобу, як придатну до двохразового доїння.

За даними veepro holland на 2001 р. в Нідерландах нараховувалося понад 3,5 млн. тварин голландської породи, в тому числі 1,5 млн. дійних корів, з них у 1,2 млн. голів (84 %) здійснюється контроль продуктивності.

Однією з тенденцій вдосконалення породи є підвищення білковомолочності, для чого здійснюється перевірка бугаїв за якістю нащадків. Плідників, у яких дочки переважають за вмістом білку в молоці, широко використовують для поліпшення стад.

Ферми за чисельністю поголів’я великої рогатої худоби середніх розмірів. У молочному стаді нараховується в средньому 56 корів. На виробництво введена молочна квота, яка в середньому на одну ферму складає 420 т. Надій на одну корову в рік досягає 7500 кг при високій жирно- і білковомолосності. Тварини бажано ніжного, щільного і міцного типу конституції, широкотілі, високі на зріст та з великою живою масою. Сучасна голландська худоба характеризується високою інтенсивністю росту (перше осіменіння телиць у віці 14 міс), доброю м’ясною продуктивністю (забійний вихід відгодівних тварин 55-60%).

Завдяки бажаним властивостям тварин і придатності їх до використання в умовах великих промислових ферм голландську худобу, а саме племінний молодняк, сперму бугаїв-плідників та ембріони експортують до інших країн.

1. Голштинська порода та її особливості.

Голштинська (голштино-фризька) порода створена на основі вихідної голландської чорно-рябої породи чистопородним розведенням шляхом відбору за надоями і живою масою та застосуванням своєї технології вирощування молодняку, годівлі й утримання корів. З історії виведення цієї породи великої рогатої худоби відомо, що її батьківщиною за походженням вважається Голландія, але всі свої визначні якості вона набула на американському континенті.

Робота з поліпшення голштинської худоби в США і Канаді дуже відрізнялася від напряму аналогічної роботи в Голландії. Європейські скотоводи під впливом специфічних умов поряд з підвищенням надоїв приділяли велику увагу покращенню м’ясних якостей і збільшенню жирномолочності. Голштинську ж худобу в Америці і Канаді розводили як спеціалізовану молочну породу, яка відрізнялася великою живою масою і високими надоями при середній жирномолочності. Під час селекції голштинської худоби враховувались тільки дві основні ознаки – продуктивність і тип тварин.

Ю.Д. Рубан виділяє такі основні етапи створення голштинської породи (табл. 5).

Таблиця 5.