2. Червона датська порода та її особливості.

Історія створення червоної датської породи свідчить про тривале використання різних методів розведення місцевої острівної худоби. Спочатку закріплення цінних властивостей проводили на основі жорсткого відбору і підбору кращих за продуктивністю, оплатою корму і міцністю будови тіла тварин. Потім на місцеву червону худобу, поширену на островах Зеланд, Борнхольм і Лоландфальстер, що у Данії, значно вплинуло прилиття крові ангельнів, які подібні з нею за характером продуктивності, типом, мастю і умовами розведення. За даними Д.Г. Гофмана з півострова Ангельн в Данію в XIX ст. було завезено 60 тис. племінних ангельнів, в тому числі 2 тис. бугаїв. У 70-х роках ХІХ ст. почали розводити помісей „в собі”. Одночасно з цим в 1858 р. з метою покращення екстер’єру і підвищення живої маси червоної датської породи проводили схрещування її з шортгорнами. Після одноразового схрещування частину помісей першого покоління розводили „в собі”, а частину поліпшували чистопородними датськими бугаями. В результаті цього червона датська порода була покращана за формою і типом будови тіла, живою масою і молочністю.

Селекційну роботу щодо удосконалення господарськи корисних ознак можна умовно поділити на три періоди.

1. В минулому, через великий попит на незбирне молоко, червону датську породу поліпшували у напрямку підвищення надоїв, в результаті чого вона при високих надоях відрізнялася низьким вмістом жиру в молоці (3,3%).

2. Нові економічні вимоги і попит ринку на жирне молоко змінили напрямок селекційної роботи. Здійснювана раніше селекція на багатомолочність поступилася місцем селекції на жирномолочність. Спочатку була зроблена спроба підвищити вміст жиру в молоці за допомогою схрещування червоних датських корів з джерсейськими бугаями. Схрещування проводили майже 15 років і припинили через відсутність бажаних результатів. Після цього були розширені масштаби вдосконалення червоної датської худоби методом чистопорідного її розведення.

Здійснювались перевірка і оцінка плідників за жирномолочністю їх дочок, а виявлені в результаті цього бугаї-плідники широко використовувались для племінних цілей. Крім того проводили жорстку вибраковку корів з низьким показником вмісту жиру в молоці, замінюючи їх дочками бугаїв-поліпшувачів за жирномолочністю. Робота з удосконалення червоної датської худоби на батьківщині сприяла формуванню крупних і масивних тварин молочного типу з високими надоями і жирномолочністю, добре пристосованих до машинного доїння.

Середній надій корів склав 5416 кг, вміст жиру в молоці – 4,28%. Середня жива маса корів 550-600 кг, бугаїв – 1000-1300 кг. В породі є характерні недоліки екстер’єру: слабкість задніх кінцівок, недостатнє прикріплення вим’я до тулуба та його обвисання.

3. Зі зміною технологічних вимог, а також позбавлення породи недоліків застосували схрещування червоних датських корів з плідниками швіцької породи американської селекції. Тварини бурої швіцької породи відрізняються довголіттям і міцними кінцівками, сталістю лактації і доброю пристосованістю до умов навколишнього середовища. Нащадки, одержані в результаті схрещування поєднують високі показники молочності, жирномолочності з міцністю конституції й кінцівок, міцним прикріпленням вимені, що особливо важливе при машинному доїнні.

Крім того, для поліпшення червоної датської породи, у якої виявляються ознаки інбредної депресії, як наслідок тривалого спорідненого розведення, з 1972 р. проводять експериментальне ввідне схрещування з швецькою червоно-рябою, фінською, айрширською і голландською червоно-рябою породами.

У селекційному процесі вдосконалення червоної датської худоби використовувалося також і ввідне схрещування з голштинською червоно-рябою породою. В результаті використання світового генофонду у тварин червоної датської породи поліпшені форма вимені та його прикріплення до тулуба, постава і міцність кінцівок, підвищені показники молочної продуктивності.

В 1995 р. середній надій повновікових корів склав 6930 кг з вмістом жиру 4,25% і білка 3,56%. Корови добре пристосовані до машинного доїння, швидкість молоковіддачі – 1,81 кг на хвилину, а за перші три хвилини видоюють майже 71% молока.

Для тварин характерна висока інтенсивність росту і раннє статеве дозрівання. Перше отелення відбувається у віці 29 міс. Середньодобовий приріст телят 1020 гр, забійний вихід 54%.

Червона датська порода, відрізняючись високими показниками продуктивності, придатністю до машинного доїння, інтенсивно використовувалась під час створення бурої латвійської, червоної естонської, червоної литовської порід.

Враховуючи позитивні властивості червоної датської породи, в господарства півдня України було завезено, починаючи з 1980 року, 947 нетелів і телиць червоної датської породи. Поголів’я розмістили в племзаводах ім. Дзержинського Одеської, ім.. Кірова Херсонської, „Диктатура” Донецької областей, „Славне” АР Крим. Червона датська порода, завезена в нові кліматичні умови, зазнає певних змін, але в цілому тварини зберігають свої породні та продуктивні властивості. Середня жива маса корів складає 570 кг. Осіменіння телиць проводять у віці 16-18 місяців при досягненні живої маси не менше 360 кг. Середній надій корів склав 6416 кг з вмістом жиру в молоці, 3,93% („Славне”).

В процесі акліматизації спостерігається зниження рівня молочної продуктивності. Крім того, у тварин червоної датської породи мали місце порушення репродуктивних функцій, а саме подовжилась тривалість сервіс-періоду до 221 дня, МОП – 406-429 днів. Індекс осіменіння у корів склав 5,7. Аналіз відтворення стада в репродукторах показав, що у корів має місце патологія тільності (аборти, мертвонародженість).

Наведені дані показують, що зміна умов існування обумовила деяку втрату тих цінних властивостей, заради яких було завезено червону датську породу.

Інші червоні породи великої рогатої худоби.

Червона польська порода – розводять у Вінницькій і Тернопільській областях. Утворена шляхом складного відтворного схрещування місцевої польської худоби з червоною датською і англерською худобою.

Тварини червоної польської породи невеликі, жива маса дорослої корови близько 450, бугая – 800 кг. Надої корів у кращих племінних господарствах 4500 – 5000 кг молока і вміст жиру в молоці – 3,8%.

Тварини добре пристосовані до поліських умов. Провідне господарство у Волинській області – племзавод „Олицький”. Порода поліпшується методами близькими до удосконалення червоної степової, англерської та червоної датської.