1. Поведінка та фізіологічні особливості життєвих проявів у худоби.

„Етос” має грецьке походження і означає звичка, звичай. Етологія - це зоологічна дисципліна, яка вивчає і аналізує добовий режим, поведінку та фізіологічні особливості життєвих проявів у великої рогатої худоби худоби.

Поведінку тварин та її зв’язок зі спадковістю вивчає генетика поведінки. Важливим є те, що тварини зі спокійною поведінкою та врівноваженим типом вищої нервової діяльності характеризуються і більш високим рівнем продуктивності. Тому вивчення цього питання має значення для ефективного ведення галузі скотарства.

Поведінка худоби залежить від циклічності її життя. Встановлено, що у великої рогатої худоби життєві прояви систематично диференціюються залежно від часу доби. Так, загальний час цілодобового споживання корму діліться на чотири фази: головні періоди споживання корму припадають на час перед сходом сонця, на середину ранку, потім на полудень й перед заходом сонця.

Періодичність у поведінці великої рогатої худоби пов’язана з технологією утримання. Це дуже добре можна спостерігати у доїльному приміщенні. Як і при годівлі, так і в доїльному приміщенні першими йдуть особини високого рангу. При цьому більшості корів властива тенденція дотримання певного порядку як при доїнні, так і при виборі доїльних стаканів. Природно, що високорангових корів доять в першу чергу. Враховуючи це, групи корів не повинні бути дуже великими в умовах безприв’язного утримання худоби.

При утриманні тварин у схожих умовах вони проявляють щоденно тенденцію жити згідно з регулярним ритмом, виконуючи одну і ту саму функцію в один і той же час. Доведено, що це явище зумовлене звичкою йти до доїльного залу і ритмічною зміною світлих і темних годин доби.

Максимальна активність худоби відмічена в години зміни рівня освітленості, тобто на світанку і в присмерках, тоді як найменша – в середині дня або в середині ночі.

Протягом доби у худоби спостерігаються різні життєві прояви, такі як: споживання корму, відпочинок, споживання води, процес жуйки, дефекація і виділення сечі, статева і материнська поведінка тощо.

Відпочинок. Під цим терміном розуміють перебування в лежачому або стоячому положенні, коли худоба не проявляє ніякої активності, крім пережовування корму. За даними спостережень, худоба перед тим, як лягти, як правило кілька хвилин стоїть на вибраному для відпочинку місці, потім лягає й якщо лежання триває більше двох годин, то тварина встає, потягується і знову лягає через кілька хвилин, але вже на другий бік. Корови при лежанні ухиляються від зіткнення одна з одною. При безприв’язному утриманні ця дистанція може бути від 0,5 до 5 м. Перед тим, як лягти корови обдивляються і якщо місце вогке й забруднене, то не лягають. Тварини більш високого рангу в стаді займають кращі місця для відпочинку, а більш слабким коровам низького рангу місця для лежання не вистачає. Проте справжній сон корів триває дуже мало – 1-5 хв. Якщо у худоби закриті очі, це ще не значить , що у неї справжній сон. Загальний час відпочинку може бути меншим, якщо в стаді є агресивні тварини, корови в охоті або ввели нову корову в стадо. В умовах прив’язного утримання корови лежать в середньому 664 – 774, а при безприв’язному 624 – 682 хв. на добу.

В умовах боксового утримання тварини знаходяться більш відокремлено одна від одної, що зумовлює відносну їх незалежність від інших особин стада. При цьому час лежання корів порівняно з безприв’язним утриманням збільшується на 30 – 90 хв.

На тривалість відпочинку впливає якість підстилки. Більше часу (656 хв.) корови лежали у боксах, де для підстилки використовували тирсу, а в умовах прив’язного утримання, де використовували гумові килимки – менше (647 хв.).

Значно скорочує час відпочинку забрудненість лігва. Корови, як правило, більше стоять і не лягають на мокру або забруднену підстилку. На сухій підстилці вночі лежить 81 – 87% корів, а на забрудненій – тільки 17 – 20% . Порівняно з лежачими обмін енергії у таких корів збільшується на 8 – 10%.

Протягом доби корови лягають в середньому 8 – 10 разів і лежать в цілому до двох годин. Основний час відпочинку в умовах прив’язного, а також безприв’язного утримання – ніч (від 22 до 4 год. ранку).

Споживання корму. Швидкість споживання корму залежить від його смакових якостей, величини даванки, звикання до його виду, ступеня зголоднілості тварин і наявності вільного доступу до води.

Установлено, що для споживання добової норми зеленого корму в умовах 12 – годинного перебування корови на пасовищі їй необхідно витратити 3 год. 41 хв. Цю ж норму із годівниці тварина споживає за 108 хв. (1 год. 48 хв.), якщо зелений корм скошений і подрібнений. 1 кг подрібненого зеленого корму в перерахунку на 20% сухої речовини із годівниці корови споживані за 3,3, а на пасовищі – за 5,8 хв.

В дослідах виявлено, що швидкість споживання корму залежить від індивідуальних відмінностей. Худоба віддає перевагу корму, який додатково оброблено, особливо якщо його згодовують у вигляді трав’яних гранул, плющеного зерна. За ступенем переваги при споживанні найбільш поширені корми можна розмістити у такій послідовності: молода зелена трава, високоякісне сіно, шроти і макуха, плющене зерно бобових і злакових культур, кормові буряки, сіно середньої якості й, нарешті полова та солома.

Добову даванку корму корови споживають за 5-6 год., що складає 20-22% всього добового часу. При обмежені часу годівлі корови з’їдали корми добового раціону за 3-4 год. В основному корови споживали корми у світлі години доби. Вночі, як правило, особливо від 0 до 3 год. ранку, худоба корму не споживає. Холод стимулює апетит тварин, а високі температури – його пригнічують. Деякою особливістю характеризується поведінка корів на пасовищі.

Споживання коровами пасовищного корму має зоотехнічні, господарські та економічні переваги. Найбільше пасовищного корму худоба споживає при висоті рослин 10 – 12 см. і вмісту сухої речовини в межах 20 – 22%, що становить близько 15 кг сухої речовини, або 70 кг зеленого корму за добу. При більшій висоті худоба споживає тільки 11 кг сухої речовини, або до 30 кг зеленого корму. Корови не пасуться на забрудненій траві, але добре споживають мокру траву, бо її легше захоплювати рухливим язиком і вона краще перетравлюється організмом тварин. В нормальних умовах порційного споживання корму тривалістю в 3 год. корови витрачають на цей процес 84% всього часу, але при появі кормів в охоті часу на споживання зеленого корму зменшується до 65 – 67%.

Непогода (опади, вітер) порушує режим випасання худоби на пасовищу. Вона скучується, стоїть нерухомо і дуже близько одна від одної. Найбільш сприятливий час для виходу худоби на пасовище – рано вранці, до схід сонця, а у вечірні години – після його заходу. Спочатку корова переходить всю ділянку виділену під пасовище, визначає якість травостою. Починає пастися в одному напрямку, якщо ділянка має квадратну форму, худоба пасеться майже по колу. Кожна корова захоплює смугу, яка вдвоє ширша її тіла і постійно підтримує контакт із іншими тваринами.

Вся худоба в стаді підпорядковується певній поведінці – разом череда пасеться, відпочиває і виконує всі інші елементи активності. Якщо на пасовищі добрий травостій, худоба витримує єдиний напрям випасу. Необхідність підкорятися єдиному режимові стада не дозволяє деяким тваринам споживати більше корму, що впливає на їх продуктивність.

Споживання води коровами залежить від їхнього фізіологічного стану, віку, маси тіла, породи, величини добового надою, складу кормів, температури води, кількості солі в кормах, вільного доступу до води, а також кліматичних умов. За даними дослідження, нетель на останньому місяці тільності споживає за добу 31, а доросла корова на тій же стадії тільності – 32 л. води; корова з надоєм 15-20 кг – 38 л, 20-25 кг – 40 і понад 25 кг – 53 л. Під впливом низьких температур підвищується споживання корму і одночасно збільшується прийом води. Як правило, при високих температурах повітря корови споживають більше води, що визначається підвищенням випаровування її через шкіру і дихання. Влітку корови п’ють 10-12, а взимку – 5-6 л.

Процес жуйки. У дорослої худоби цей процес триває від 4 до 9 годин на добу залежно від кількості спожитого корму і вмісту у ньому клітковини. Протягом доби відмічається кілька періодів жуйки. За спостереженнями у чорно-рябої худоби найбільша кількість періодів жуйки (30) відмічалася влітку і менше (28) – весною і восени. Такі самі показники відмічені у симентальської та червоної датської худоби. Жує худоба, як правило, лежачи або стоячи. На жуйку витрачається значна кількість енергії і тому цей процес відбувається переважно при лежанні. Зниження температури повітря щодо оптимальної зумовлює подовження періодів і часу жуйки, а в періоди охоти і хвороби – тривалість жуйки скорочується.

Дефекація і виділення сечі. Кількість калу залежить від об’єму спожитого корму та вмісту в ньому клітковини. В умовах підтримуючої годівлі тварин і при їх низькій продуктивності корова виділяє 15-35 кг калу за добу, а худоба на відгодівлі – до 45 кг. Добовий об’єм сечі складає 9-23 л. Впливає на об’єм сечі кількість спожитих соковитих кормів та води. За добу дефекація у корів відбувається 11-15 разів, а виділення сечі 6-11 разів. Тривалість їх відповідно складає 2-3 та 1-2 хвилини.

Статева та материнське поведінка. В умовах групового утримання період охоти у корів викликає неспокій у стаді. Характерною ознакою охоти у корів є облизування тварин стада та удавана садка на них. Тварин, що проявляють ознаки охоти слід ізолювати. В такому стані у тварин завжди знижуються надої. Період охоти триває у корів 18-36 , а у телиць 12-15 год.

Поведінка корів щодо новонародженого приплоду зумовлюється материнським інстинктом. Перед отеленням корова непокоїться, в пасовищний період старається відокремитися від стада. Для отелення вибирає тихе, менш доступне для інших тварин місце. Отелення відбувається переважно вночі або вранці. Дослідження свідчать, що між 18 год. вечора і 6 год. ранку отелюється 63% корів, у тому числі 41% – після опівночі. Після отелення корова деякий час відпочиває, потім повертає голову до теляти, обнюхує його і починає енергійно облизувати. При цьому вона знімає з теляти навколоплідні оболонки і слиз. В умовах пасовищного утримання це може тривати кілька десятків хвилин. Після народження на ноги теля стає через 15 – 30 хв. і зразу починає шукати вим’я, рухаючись вздовж тулуба корови від голови до хвоста, поштовхуючи її вбік мордою, поки не наткнеться на дійки вим’я. По даним спостережень теля на пошуки дійки витрачає 20-60 хв. Протягом доби підходить ссати в середньому 9 разів (4-16 р.), витрачаючи на цей процес від 88 до 261 хв. Є випадок, коли теля протягом доби ссало матір 48 раз. За один підхід теля ссе вим’я корови протягом 9-15 хв., а кількість одержаного молозива при цьому досягає 0,3 – 0,5 л (така місткість сичуга теляти в перші дні життя). В цілому за добу теля може одержати молозива від 3 до 6 л. Коли теля починає ссати, корова повертає голову і продовжує його облизувати. Корова пізнає своє теля за допомогою нюху, дотику, слуху, а також зору і підкликає до себе тихим муканням. Корова намагається не випускати новонароджене теля з кола зору. Про теля піклується на протязі всього підсисного періоду, який у м’ясної худоби може тривати 6-8 міс.

Теля може ссати спочатку передні, а потім задні дійки. При ссанні теля змінює кут між головою і шиєю (наближається до 180º), у результаті язик і стравохід утворюють пряму лінію, що запобігає засмоктування повітря. Поведінка теляти: під час ссання теля розставляє і відводить назад задні кінцівки, рухає хвостом з інтервалом 15-30 секунд, а краєм лоба сильно штовхає вим’я, що стимулює віддачу молока. Телята м’ясних порід вимушені вкінці молочного періоду під час ссання ставати на зап’ясні суглоби, оскільки вже досягають, значної висоти у холці. Якщо порушується зоровий і слуховий контакт між коровою і телям, особливо в перші години життя, то змінюється поведінка у них. Вони обоє непокояться, корова муканням кличе відсутнє теля, рухається у різні боки, прислухається. Зустрівши теля, корова обнюхує та ідентифікує його за запахом та специфічними звуками. Теля пізнає матір за характерним звуком, який вона подає під час його обнюхування. Якщо корова не знаходить свого теляти, вона на кілька днів втрачає апетит, порушує звичайний режим стада, знижує надої. Теля спокійніше реагує на відлучення і чим раніше воно відбувається , тим менше часу потрібно тварині для звикання до нових умов існування. Перші дні відлучення проявляються у корів зниженням надоїв, а у телят – приростів маси.

Поведінка тварин в стаді певним чином обумовлює величину життєвого простору та формування технологічних груп, або навпаки величина життєвого простору відображається на поведінці тварин. Малий життєвий простір викликає неспокій корів у групі. На фермі, як правило, площа руху тварин обмежена, вони не витримують необхідної дистанції. Тому більш слабкі тварини зазнають стресу під час годівлі, доїння або на шляху до місць доїння і годівлі. Щоб запобігти цьому, зменшити агресивність худоби її обезрожують. Проте у неї виникає комплекс беззахисності, що поєднується із стресовим станом. Ця обставина спричиняє різке зниження продуктивності й особливо у високопродуктивних корів.

Формування технологічних груп. Оптимальними є умови, якщо за період лактації структура групи не змінюється. Для цього групу формують після першого отелення і не змінюють її введенням нових корів. Рекомендована величина групи не повинна перевищувати 25 голів. Переміщення впливають на поведінку корів. Є породна різниця: симентальська худоба сильніше реагує на переведення в нову групу, ніж чорно - ряба.

В умовах боксового утримання корови швидше звикають одна до одної. Якщо тварини бачать одна одну, то ведуть себе спокійніше, тобто у них ще проявляються певні ознаки стадності. При безприв’язному утриманні худоби існує розподілення особин стада за рангами, спостерігається ієрархія між тваринами. Для зменшення агресивності їх в молодому віці треба обезрожувати.

Практика промислових підприємств України з виробництва яловичини свідчить, що оптимальна технологічна група бугайців – 18-20 особин з видаленими рогами і на 25-30 см відрізаними хвостами. При цьому групи формують у 2 – 4 – тижневому віці і такими їх зберігають до кінця технологічного циклу (365 діб).

У становленні соціального ранжування значення має маса худоби, її вік та наявність ріг. Кореляційна залежність між соціальним рангом і масою тіла тварин дуже висока (+ 0,87).

Якщо у стаді є худоба різних порід, то тварини однієї породи домінують над іншими. Більш важкі голштинські корови займають більш високе ієрархічне положення, ніж айширські та джерсейські, а симентальські – над чорно – рябими. Проте корови в охоті не зважають на ієрархічний розподіл в стаді, а їх поведінка викликає лише неспокій і тому таких тварин слід ізолювати.

2. Стресостійкість та методи її оцінки.

Свійська худоба у результаті багатовікового відбору пристосувалася до утримання в господарствах на обмеженому просторі. Впровадження промислової технології викликала невідповідність між методами утримання та поведінкою високопродуктивних тварин. В таких випадках худоба реагує порушенням поведінки: постійний рух головами, ковтання повітря, гра язиком, самоссання, яке частіше спостерігається у первісток після відлучення теляти. Цьому можна запобігти, якщо одягти намордник із шипами. Інші порушення поведінки є також наслідками змін в стаді, що викликає стресові ситуації.

Під терміном „стрес” розуміють стан організму худоби в умовах мобілізації захисних та відновних механізмів, до якого він вдається у відповідь на дію неспецифічних стимулів із зовнішнього середовища. Наприклад: зміни температури викликають кліматичний стрес, недогодівля або відсутність можливості задовольнити спрагу – голодний стрес, низький ранг у соціальній структурі стада – соціальний стрес, мікроорганізми або токсини – внутрішній стрес. Причину, яка викликає стрес, називають стресором. Канадський вчений Т. Сельє вперше визначив стрес як стан, що проявляється специфічним синдромом з усіма неспецифічними індукованими змінами у біологічній системі.

Спеціальні досліди показали, що адаптивні функції корів тісно пов’язані з типом нервової діяльності тварин. Так у корів з високими адаптаційними функціями надій за лактацію становив 4030, а у тварин з низьким – тільки 3373 кг. В умовах стабільного добового раціону у корів виробляється умовний рефлекс на корм, а годівля в період підготовки вим’я до доїння стимулює рефлекс молоковіддачі й підвищує молочну продуктивність на 20%.

Стресостійкість корів в умовах молочнотоварної ферми бажано визначати за три доїння ( ранок, обід і вечір). Для корів з високою стресостійкістю доїння „чужою” дояркою не гальмує молоковіддачу, а з низькою – значно зменшує надої.