5. Форми порушення росту молодняку

великої рогатої худоби.

Згідно із законом М. П. Червинського – А. О. Малігонова зниження рівня годівлі найбільшою мірою позначається на тих тканинах (м’язовій, кістковій або жировій), які в цей період онтогенезу ростуть найінтенсивніше. Розрізняють такі форми недорозвинення молодняку великої рогатої худоби:

1. Ембріоналізм – телята народжуються низьконогими й такими залишаються на все життя. Низький енергетичний та протеїновий рівень живлення тільних корів гальмує ріст трубчатих кісток плода. Новонароджене теля схоже на ембріон ранньої стадії розвитку.

2. Інфантилізм – це біологічне явище, яке спостерігається у тварин уже після народження. Відбувається затримка в рості у період статевого дозрівання. Затримується ріст тварин у довжину, ширину і глибину, тварина виростає цибата, але плоска, неглибока й неширока. Ця форма недорозвинення є результатом недостатньої годівлі в період статевого дозрівання у молодняка.

3. Неотенія – раннє запліднення ремонтних телиць, що впливає на їх формування. Телиці мають невелику живу масу (меншу стандарту породи), неглибокі, короткі. Тому дуже важливо при вирощуванні телиць визначити живу масу тварин при першому паруванні.

Дослідженнями К.Б. Свєчина доведено, що молодняк має здатність компенсувати тимчасову затримку в рості внаслідок обмеженої годівлі в наступний період за умов поліпшення живлення. Здатність до компенсації пояснюється тим, що в організмі після деякої затримки росту створюються умови для більш інтенсивного синтезу речовин.

Компенсація тимчасових затримок росту – це природна властивість всіх тварин, яка витікає з основних закономірностей їх індивідуального розвитку і зумовлюється генетичними факторами, контролюючими реалізацію в онтогенезі за різних умов зовнішнього середовища, запрограмованого спадковістю розвитку окремих ознак і всього організму в цілому. Ступінь компенсації залежить від тривалості часу неповноцінної годівлі. Якщо рівень годівлі був низьким тривалий час, то за умов повноцінного живлення компенсації не спостерігається і доросла худоба має ознаки недорозвиненості й відзначається низькою продуктивністю.

Лекція 5.

Екстер’єр, конституція та інтер’єр великої рогатої худоби.

1. Поняття про екстер’єр і методи його оцінки.

2. Статі тіла великої рогатої худоби.

3. Масті великої рогатої худоби.

4. Типи конституції та їх характеристика.

5. Інтер’єр великої рогатої худоби.

1. Поняття про екстер’єр і методи його оцінки.

Вчення про зовнішній вигляд, форми тварини в цілому і особливості окремих її частин (статей) тіла, в зоотехнії має назву екстер’єру. Воно ґрунтується на наявності зв’язку між зовнішніми формами тварин і їх господарською та племінною цінністю. Найбільш чітко виражену взаємну зумовленість екстер’єру і продуктивності можна спостерігати у вузькоспеціалізованої молочної чи м’ясної худоби.

Спеціаліст повинен вміти за зовнішнім виглядом ( екстер’єром) тварини швидко оцінювати їх якість, мати чітку уяву про всі процеси, що відбуваються в організмі, бачити як ці процеси впливають на зовнішній вигляд тварини.

Оцінюючи екстер’єр тварин, ми робимо висновок про міцність будови її тіла і відповідність такої будови умовам, в яких вона існує і продукує у продуктивність, заради якої її розводять.

Оцінка і відбір молочної та м’ясної худоби за екстер’єром і конституцією є тим заходом, що тісно пов’язаний із загальним напрямом селекційно – племінної роботи щодо удосконалення стада в конкретних умовах господарств. Детальну оцінку екстер’єру проводять при бонітуванні (комплексній оцінці) тварин. Розрізняють декілька методів оцінки екстер’єру.

1. Окомірна (пунктирна) оцінка з описуванням статей тварини. Для цього потрібно добре знати назву й топографію статей, а також взаємозв’язок екстер’єру з конституцією і напрямом продуктивності великої рогатої худоби. Дає можливість відносно швидко і всебічно проаналізувати особливості зовнішнього вигляду. Форму і розвиток статей оцінюють за гармонійністю будови тіла і загальною міцністю всього організму, враховуючи при цьому розвиток кістяка і м’язів, а також пропорційність розвитку окремих його частин. При оцінці екстер’єру слід враховувати природні особливості, а також статеві відмінності тварин.

У великої рогатої худоби чітко виражені вікові зміни екстер’єру. Це пояснюється насамперед тим, що в ембріональний і постембріональний період вони ростуть із різною швидкістю. Крім того, різні органи і тканини в зазначені періоди мають різну енергію росту, внаслідок чого з віком різко змінюється їх будова тіла. Особливо значною мірою на будову тіла вливають ріст і розвиток скелету.

Оглядають і оцінюють тварин на горизонтальному, добре утрамбованому майданчику розміром 30–50 м. кв. або на спеціально зробленій дерев’яній платформі. Тварина повинна стояти вільно й спокійно, опиратись на всі кінцівки і мати прямо поставлену голову. Тварину слід оглядати з усіх боків. Під час огляду тварини спереду і ззаду передні кінцівки повинні закривати задні й навпаки, при огляді збоку кінцівки одного боку тулуба повинні закривати собою кінцівки другого.

До початку оцінки екстер’єру встановлюють інвентарний номер тварини, її кличку, вік, стать, породу, а для корів ще й дату останнього осіменіння та отелення. Вгодованість тварин впливає на чіткість прояву недоліків. При добрій вгодованості частина недоліків згладжується, а при поганій дуже чітко проявляється.

2. Оцінка екстер’єру з використанням промірів. Цей метод дає більш об’єктивну характеристику розвитку окремих статей тіла тварини. Для взяття промірів використовують спеціальні інструменти: мірну палицю, мірну стрічку і мірний циркуль. Уяву про розвиток окремих статей екстер’єру роблять за результатами промірів. Їх кількість може бути від 5 до 52. Вимірювати тварин треба вранці до годівлі або через 3 – 3,5 год. після неї. Тварина повинна стояти на рівному майданчику і бути спокійною, не збудженою. Щоб забезпечити порівнюваність промірів, необхідно одноіменні проміри у різних тварин брати однаково і між одними і тими ж точками, а для цього їх можна заздалегідь позначити білою фарбою на темних тваринах і чорною – на світлих. Проміри тіла тварин як спосіб оцінки екстер’єру, дають уяву лише про розміри окремих статей, але не характеризують їх якість. Тому, щоб робити висновки про будову тіла худоби різних напрямів продуктивності, характеристики їх тільки за абсолютною величиною промірів недостатньо.

3. Індексний метод оцінки екстер’єру. Дає можливість точно оцінити будову тіла тварин різного напряму продуктивності, статі і віку і з метою визначення пропорційності будови, розвитку різних його частин, типу, розраховують індекси будови тіла, які є вираженим у відсотках співвідношенням взаємозв’язаних промірів. Індекси характеризують пропорційність будови тіла, напрям продуктивності й породні особливості тварин.

4. Графічний метод ґрунтується на побудові екстер’єрного профілю, який дає графічне зображення ступеня різниці за промірами чи індексами даної тварини (групи) від стандарту. При побудові графіка екстер’єрного профілю величину промірів (індексів) стандарту беруть за 100% і зображують у вигляді прямої лінії. При допомозі екстер’єрного профілю визначають не властивості, які характеризують дану тварину (групу), а характер відмінностей даної тварини (групи) від якоїсь норми, стандарту.

5. Фотографування великої рогатої худоби. Кращих тварин фотографують, потім складають альбоми, довідники, каталоги. Цю роботу виконують досвідчені спеціалісти. Важливо, щоб були додержані всі вимоги при фотографуванні: час, сезон року, фон, місце, стан тварини, тощо.