2. Особливості розвитку великої рогатої худоби

в різні періоди онтогенезу.

Онтогенез організму починається з утворення зиготи, продовжується протягом всього життя і проявляється у морфологічних і біохімічних перетвореннях, які відбуваються з віком тварин.

Онтогенез великої рогатої худоби поділяють на два великих і чітко обмежених періоди:

1. Ембріональний період (тривалість 285 діб, 240 – 320 діб), який в свою чергу поділяють на:

1. Зародковий підперіод (тривалість 34 доби), в який розвиток організму починається з моменту запліднення яйцеклітини спермієм. Цей процес відбувається у верхній частині фаллопієвих труб. Тут в найближчі після запліднення 2 – 3 год. починається поділ зиготи. З фаллопієвих труб запліднена яйцеклітина просувається в матку, де прикріплюється до її стінки, і тут уже відбувається подальший процес розвитку зародка. У цей період дуже важливе якісне живлення материнського організму і забезпечення його жиророзчинними вітамінами, зокрема вітаміном А, який запобігає ороговінню слизової оболонки матки та сприяє прикріпленню зародка на 13 – 15 – й день після запліднення. Протягом 24 діб відбувається формування осьових органів, здійснюється початкова диференціація ділянок головного мозку, закладання первинних нирок, печінки, серця, очей, шлунково – кишкового тракту, виділяються основні системи (кровоносна і нервова), а також елементи хрящової і м’язової тканин; формуються видові особливості. Зародок живиться поживними речовинами і киснем спочатку завдяки трофобластам і судинному полю жовткового міхура, а потім хоріона з примітивними котиледонами і судинного поля алантоїса. За цей період маса зародка збільшується майже в 10 000 разів (маса зиготи становить 3 мкг, а зародка у віці 34 доби – 0,3 г, його довжина 1,5 – 1,8 см). Рівень енергетичного живлення матері істотно не впливає на масу зародка, але якість білкового, мінерального і особливо вітамінного забезпечення має вирішальне значення щодо прикріплення зиготи до слизової оболонки матки. По суті це перша критична фаза ембріонального розвитку худоби.

2. Передплодовий підперіод (тривалість 26 діб) характеризується виділенням хрящового скелету і м’язової тканини, закладенням органів чуття, центральної та периферійної нервової системи, появою ранніх зачатків молочної залози та статевих органів, а також шкіряного покрову та рогових горбиків. Маса ембріона збільшується у 30 – 50 разів і залежно від породи досягає 8 – 25 г і довжини 6, 6 – 7, 0 см. У цей період ембріон за своєю будовою схожий з організмом новонародженого теляти. Зв’язок із організмом матері здійснюється через плаценту, в якій вже з’являються нові котиледони. Неповноцінне і незбалансоване живлення матері в цей час веде до загибелі і розсмоктування плоду (друга критична фаза розвитку ембріона).

3. Плодовий півперіод (тривалість 225 діб). Відбувається інтенсивний ріст кісткової, м’язової та жирової тканини, у другій половині утворюються волосяний покрив, потові залози і породні ознаки. Розвиваються перші мозкові центри, які регулюють процеси дихання, травлення, руху, теплопродукції та ссання. З’являються поперечносмугасті м’язові волокна, розвивається кістяк і завершується формування статевих органів. Маса плода збільшується у 3 – 4 тис. разів, досягає 28 – 50 кг залежно від породи і статі, а довжина тіла – 80 – 90 см. Особливо інтенсивно плід росте в останню чверть ембріонального розвитку, майже 3∕4 маси новонародженого організму наростає в цей період. При цьому інтенсивно ростуть трубчасті кістки і тому новонароджене теля порівняно з дорослою худобою високоноге. Годівля матері повинна бути збалансована за всіма поживними речовинами. При низькому рівні та незбалансованому раціоні, особливо при годівлі тільних корів кислим жомом, силосом, сінажем, а також при даванні коровам мерзлих і запліснявілих кормів, у них на 7 – 8 – му місяці тільності може статися викидень (третій критичний період в ембріональному розвитку телят).

1. Постембріональний період розвитку великої рогатої худоби триває від народження і до вибуття з стада. В свою чергу його поділяють на:

1. Підперіод новонародженості – телята пристосовуються до умов нового середовища від народження до відносної їх незалежності від материнського організму. Тривалість його 2 – 3 тижні й це найвідповідальніший час у постембріональному розвитку великої рогатої худоби. Це пояснюється тим, що різко змінюються умови життя організму новонародженої тварини, вона переходить на самостійне живлення, дихання, регулювання температури тіла, сприймає різні подразнення зовнішнього середовища і виробляє зворотні реакції на них. До умов життя поза материнським організмом новонароджене теля пристосовується протягом 15 – 20 діб. Важливо захистити теля від різних хвороб і сприяти розвитку захисних функцій. Підперіод новонародженості є самим критичним у житті телят, бо вони народжуються без імунного статусу і одержують його тільки з доброякісним молозивом матері, яке багате на імуноглобулін та вітамін А. У першу добу після народження в процесі живлення імуноглобуліни переходять через стінку кишечника у незмінному стані в кровоносну систему. Це збагачує організм теляти антитілами і підвищує опірність проти захворювань, сприяє нормалізації обміну речовин. Молозиво – це важливий перехідний елемент від живлення через кров матері в ембріональний період розвитку до наступного живлення молоком.

2. Молочний підперіод (тривалість від 20 діб до 6 – 8 міс.), особливістю якого є те, що в цей період відбувається інтенсивний ріст передшлунків. У перші три місяці життя місткість рубця і сітки збільшується в 3 – 4 рази, а від трьох до шести тільки у 1 – 2 рази. Найбільш інтенсивно росте у довжину весь шлунково – кишковий тракт. Привчання телят до рослинних кормів сприяє стабілізації рубцевого травлення. Ремонтні телиці повинні мати вільний доступ до високоякісних, об’ємистих кормів, свіжої води та кухонної солі, збагаченої макро - та мікроелементами.

3. Підперіод статевого дозрівання, зумовлений розвитком у бичків та телиць зрілих статевих продуктів та органів відтворення, завершується формування основних індивідуальних і породних особливостей, який у корів завершується першим отеленням, а у бичків – на другому році життя й збігається з початком їх племінного використання. Під впливом залоз внутрішньої секреції відбуваються помітні зміни пропорцій тіла і формуються екстер’єрно – конституціональні особливості тварин. Залежно від породи та інтенсивності вирощування тварини досягають статевої зрілості у 6 – 9 та 10 – 12 – місячному віці. У півперіоді статевого дозрівання ростуть плоскі кістки, тобто молодняк росте в довжину, ширину й глибину. Статеве дозрівання – це період найбільш інтенсивного післямолочного росту молодняка великої рогатої худоби. Починаючи з річного віку кількість м’язової та кісткової тканини з розрахунку на 1 кг чистої маси тіла неухильно знижується, досягаючи мінімуму у 35 – місячної худоби. В той же час жирова тканина, навпаки, починає інтенсивно рости, збільшуючи свою відносну масу у 3 рази порівняно з такою у 35 – і 9 – місячному віці тварин. Середньодобові прирости молодняка в цей період можуть досягати біологічного ліміту великої рогатої худоби, тобто майже 2000 г при відповідній годівлі. Вважають, що час статевого дозрівання є другим критичним періодом у розвитку молодняка великої рогатої худоби після народження.

4. Підперіод функціональної зрілості починається після закінчення загального росту тіла тварин і продовжується по – різному – у корів, починаючи з третього отелення, а у бичків – з 5 – 6 – річного віку. У цей час проявляється максимальна продуктивність корів, розквіт функціональної активності плідників. Тривалість цього підперіоду залежить від інтенсивності експлуатації тварин ( у середньому 8 – 10 років). Оптимальні умови годівлі молочної худоби уповільнюють процес старіння. Проте в цей час відбувається зниження обміну речовин і продуктивності тварин. Відомі випадки, коли від корів одержували телят і задовільну молочну продуктивність у 18 – 20 – річному віці, а деякі тварини доживали до 35 – 40 років. Раціональне вирощування молодняку і добрі умови експлуатації сприяють тривалому використанню тварин в стаді та мати від них високий пожиттєвий надій.

Отже, особливістю онтогенезу великої рогатої худоби є нерівномірність росту органів і тканин, сповільненість росту тіла з віком. Доведено, що маса тіла інтенсивно збільшується до тих пір, поки не досягне близько 1∕3 маси тіла дорослої худоби, що збігається з настанням статевої зрілості, а потім поступово знижується.