Зміст лекційного матеріалу:
Хірургія є найдавнішою медичною спеціальністю. Уже в далеку давнину застосовувалися прості методи лікування ран, переломів, вивихів, були примітивні інструменти для лікування. Було багато хірургічних інструментів; робилися складні операції — ампутації, видалення каменів, трепанації черепа та ін. У мумій за 3000 років до нашої ери було виявлено сліди операцій у ділянці живота і на щелепах. У Стародавній Ассірії і Вавілоні хірургія («медицина ножа») досягла високого розвитку. Особливо великого развитку хірургія досягла в Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Тут уже в XII—VIII ст. до н. є. були лікарі-хірурги. Лікарі називалися асклепейонами за ім'ям Асклепія — обожнюваного лікаря Стародавньої Греції. У Стародавній Греції жив і славетний лікар Гіппократ (459—377 pp. до н. є.) —основоположник сучасної медицини, і зокрема хірургії. У численних працях Гіппократ описував лікування ран, переломів, вивихів, різних запальних захворювань, техніку багатьох операцій. У Стародавньому Римі хірургія дістала дальший розвиток. Велику роль у розвитку хірургії відіграв Ібн-Сіна — найвизначніший лікар Сходу. У середні віки розвиткові хірургії, як і взагалі науки, заважала релігія. Передові вчені зазнавали гонінь, їх спалювали на вогнищах; наука занепала, неподільно панувало церковне вчення. Лише в епоху Відродження почався дальший розвиток хірургії. У зв'язку з численними війнами насамперед набула поширення воєнно-польова хірургія, удосконалювалося лікування поранених. Видатний французький хірург Амбруаз Паре (1510—-1590) почав широко застосовувати пов'язки для лікування ран, лігірування судин, відмовившись від киплячих «бальзамів» і припікання ран розпеченим залізом.
Розвиток анатомії відіграв велику роль у становленні хірургії в нашій країні, хірургічних операцій. Дальший розвиток хірургії нерозривно пов'язаний з діяльністю геніального хірурга, анатома і патолога Миколи Івановича Пирогова.
Після закінчення університету він пройшов спеціальну підготовку при Дерптському університеті, в 26 років очолив кафедру хірургії. У цей період своєї діяльності М. І. Пирогов приділяв оперативній хірургії. Своїми анатомічними працями «Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасцій» і «Топографічна анатомія заморожених розпилів людського тіла, зроблених у трьох напрямках» та іншими роботами М. І. Пирогов збагатив світову науку, заклав основи топографічної анатомії — одну з основ сучасної хірургії.
Він перший у світі запровадив гіпсову пов'язку при лікуванні переломів кісток. Після повідомлення Мортона і Джексона про операцію під ефірним наркозом (1846) М. І. Пирогов застосував перший у світі цей наркоз у воєнній обстановці під час Кавказької війни (при облозі Салти).
Допомога в Україні організована за територіальним принципом та етапністю її надання населенню країни з підпорядкуванням нижчого етапу вищому. Організація передбачає максимальне наближення до місця проживання хворого медичної допомоги взагалі та хірургічної, зокрема, і забезпечується відповідними, насамперед територіальними, медичними установами.
Організація хірургічної допомоги включає, по висхідній, первинну медичну допомогу, кваліфіковану та спеціалізовану хірургічну допомогу. Хірургічна допомога поділяється на швидку, чи невідкладну, якої потребують хворі з гострими захворюваннями та пошкодженнями, та планову, яка здійснюється хворим з хронічними недугами.
