3. Есенціальна артеріальна гіпертензія: класифікація, клінічні прояви, ускладнення

Класифікація артеріальної гіпертензії:

1. За ураженням органів-мішеней

2. За ступенем підвищення артеріального тиску:

• межова артеріальна гіпертензія: артеріальний тиск до 160/95 ммрт. ст.

• м'яка артеріальна гіпертензія: підвищення діастолічного артеріального тиску до 100 мм рт. ст.

• помірна артеріальна гіпертензія: підвищення діастолічного артеріального тиску 100—110 мм рт. ст.

• виражена артеріальна гіпертензія: підвищення діастолічного артеріального тиску 110—120 мм рт. ст.

• злоякісна артеріальна гіпертензія: підвищення діастолічного артеріального тиску понад 120 мм рт. ст.

3. За перебігом:

• швидкопрогресуюча;

• прогресуюча;

• непрогресуюча;

• зі зворотним розвитком.

Чинники ризику есенціальної гіпертензії Екзогенні (модифіковані)

• стреси (хронічне пригнічення відповіді на стрес);

• гіподинамія;

• паління;

• зловживання алкоголем;

• надмірне вживання натрію хлориду;

• ожиріння;

• тривале перебування за комп'ютером;

• цукровий діабет

Ендогенні (немодифіковані)

• спадкова схильність - 60-80% хворих - генетична детермінованість;

• гіперліпідемія;

• вік;

• стать;

• маса тіла при народженні;

Стадія І	Об’єктивні ознаки органічних уражень органів-мішеней відсутні
Стадія II	Наявні об'єктивні ознаки ураження органів-мішеней без клінічних проявів або порушення їх функції: Гіпертрофія лівого шлуночка (за даними електрокардіографічного, ехоелектрокардіо графічного, рентгенологічного дослідження), або Генералізоване звуження артерій сітківки, або Мікроальбумінурія або протеінурія і/або незначне збільшення концентрації креатиніну в крові (1,2—2,0 мг/дл, або до 177 мкмоль/л)
Стадія III	Наявні об'єктивні ознаки ураження органів-мішеней з клінічним проявами та порушенням їх функції:
Серце	Інфаркт міокарда Серцева недостатність ПА—НІ стадії
Мозок	Інсульт Траизиторна ішемічна атака Гостра гіпертензивна енцефалопатія Хронічна гіпертензивна енцефалопатія III стадії Судинна деменція
Очне дно	Крововиливи і ексудати в сітківку з набряком диска зорового нерва або без нього (ці ознаки патогномонічні також для злоякісної фази артеріальної гіпертензії)
Нирки	Концентрація креатину в крові > 2,0 мг/дл (> 177 мкмоль/л)
Судини	Розшарувальна аневризма аорти

Клінічні прояви:

Найчастіше хворіють жінки віком 30—60 років. Початок прихований, перебіг хронічний. Хворі скаржаться на головний біль у потиличній ділянці, біль у ділянці серця.

За І стадії артеріальної гіпертензії рівень артеріального тиску лабільний протягом доби, нормалізується в стані спокою, у разі II і III стадії артеріальної гіпертензії без проведення відповідного лікування артеріальний тиск стабільно підвищений, розвиваються гіпертензивні кризи.

Гіпертензивний криз — це різке підвищення рівня артеріального тиску, яке супроводжується нервово-судинними та гормональними порушеннями. При вторинних артеріальних гіпер-тензіях гіпертензивний криз виникає рідше і, як правило, на вищих показниках артеріального тиску.

Клінічно відзначається посилення інтенсивності головного болю, запаморочення, погіршення зору (мерехтіння мушок перед очима), нудота, блювання, біль у ділянці серця. Поява і ступінь вираженості інших клінічних проявів залежить від тину гіпертензивного кризу.

Гіпертензивний криз І типу — з переважанням нейровегета-тивного синдрому. Найчастіше виникає в осіб молодого віку. Рівень артеріального тиску стрімко зростає протягом декількох годин. Хворі збуджені, налякані, відзначається тремор верхніх кінцівок, вологість і гіперемія шкіри, сухість ротової порожнини, тахікардія, артеріальний тиск підвищений за рахунок систолічного і пульсового.

Гіпертензивний криз II типу — з переважанням водно-сольового синдрому. Виникає зазвичай в осіб похилого і старечого віку. Рівень артеріального тиску поступово зростає протягом декількох днів. Хворі пригнічені, сонливі. Підвищується як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск.

Слід зазначити, що при гіпертензивних кризах І і II типів відсутні вогнищеві неврологічні симптоми.

Окремо виділяють судомний варіант гіпертензивного кризу, який перебігає з втратою свідомості, клонічними й тонічними судомами, що пов'язано з набряком мозку і підвищенням внутрішньочерепного тиску.

Підтвердити підвищення внутрішньочерепного тиску можна за допомогою дослідження:

• очного дна — застійні диски зорового нерва;

• підвищення тиску спинномозкової рідини під час спинномозкової пункції;

• рентгенологічного дослідження кісток черепа — зміни турецького сідла, посилення судинного малюнка, наявність «пальцевих втиснень».