Допомоги населенню.

1. Визначення понять «артеріальна гіпертензія», «есенціальна артеріальна гіпертензія», «вторинна артеріальна гіпертензія»

Термін «артеріальна гіпертензія» прийнято 1998 для зазначення підвищення рівня артеріального тиску будь-якого походження (понад 140/90 мм рт. ст.). Термін «есенціальна артеріальна гіпертензія» прийнятий Всесвітньою організацією охорони здо­ров'я у 1978 році для означення стану, за якого відзначається високий рівень артеріального тиску за відсутності очевидних причин його підвищення. Термін «вторинна артеріальна гіпертензія» (ВООЗ, 1978 р.) позначає артеріальну гіпертензію, причину якої можна з'ясувати.

Артеріальна гіпертензія спостерігається у 15—20 % населення України (більше 10 млн. людей), в осіб похилого віку поширеність артеріальної гіпертензії сягає 30—40 % . Близько 30 % дорослого населення планети мають підвищений АТ. АГ часто називають ” німим вбивцею ” (Поль Уайт).

Значна поширеність захворювання, високі показники втрати працездатності, розвиток тяжких ускладнень, на які припадає більше половини показників загальної смертності від серцево-судинних причин, зумовлюють високу актуальність ранньої діагностики артеріальної гіпертензії.

Враховуючи значну поширеність АГ, її тяжкі медико - соціальні наслідки, Указом Президента України від 04.02.1999 р. № 117/99 затверджено Національну програму профілактики і лікування АГ в Україні на 1999 - 2010 роки. Метою цієї програми є зниження захворюваності населення на АГ, ІХС, судинні ураження мозку, смертності від ускладнень АГ, підвищення тривалості і якості життя хворих.

2. Класифікація аг

1. Есенціальна артеріальна гіпертензія 80—90%

2. Вторинна артеріальна гіпертензія (симптоматична) 10—20%. Види за причиною:

1. Ренальні, (ниркові): хронічні пієлонефриті гломерулонефрит, туберкульоз нирок, діабетична нефропатія, пухлини, природжені аномалії нирок. Становлять до 15 % вторинних артеріальних гіпертензій

2. Ендокринні: пухлини наднирників, клімактеричні порушення, синдром Іценка-Кушінга, гіпертиреоз.

3. Кардіооаскулярні: атеросклероз, ішемічна хвороба серця, вади серця. Ендокринні та кардіоваскулярні причини становлять до 5 % вторинних артеріальних гіпертензій.

4. Неврогенні: при судинних захворюваннях і пухлинах мозку.

5. Екзогенні (лікарські, алкогольні): надмірне вживання натрію хлориду, медикаментозна (призначення глюкокортикоїдних та протизаплідних засобів).

Есенціальна артеріальна гіпертензія — це мультифакторне генетичне захворювання, яке характеризується стійким підвищенням систолічного і діастолічного артеріального тиску (ВООЗ, 1986 р.), за якого причину розвитку артеріальної гіпертензії виявити неможливо.

Патогенез есенціальної артеріальної гіпертензії пов'язаний з порушенням регуляції рівня артеріального тиску судиноруховим центром. Порушення регуляції виникають під впливом емоційних стресів, нервово-психічного перенапруження.

Під впливом цих чинників активується симпато-адреналова (пресорна) система, а саме наднирники і симпатична частина вегетативної нервової системи, яка забезпечує іннервацію всіх внутрішніх органів та систем організму.

У результаті мозкова речовина наднирників починає виділяти адреналін і норадреналін, що призводить до спазму судин, збільшення частоти і сили серцевих скорочень і серцевого викиду. Усе це зумовлює підвищення рівня артеріального тиску. З часом звуження артеріол стає стійким, унаслідок чого зменшується приплив крові до органів, веде до їх ішемії. Через порушення кровопостачання нирок посилюється виділення в кров ферменту реніну. Під час взаємодії реніну зі специфічними білками крові утворюється ангіотензин, який володіє вираженим судинозвужувальним ефектом. Крім того, посилюється виділення наднирниками альдостерону, що сприяє затримці іонів натрію в тканинах, у тому числі судинній стінці. Іони натрію своєю чергою спричинюють затримку води в організмі, що пояснює набряк судинної стінки і ще більше звуження судин. Звужені судини чинять більший опір току крові, що забезпечує утримування рівня артеріального тиску на високих показниках. Крім описаної пресорноі системи, в організмі людини існує депресорна система, здатна активуватися і тривалий час перебувати в динамічній рівновазі з пресорною системою, підтримуючи рівень артеріального тиску на нормальних показниках. І тільки в разі виснаження депресорної системи розвивається ар­теріальна гіпертензія. Депресорну функцію виконують речовини, які синтезуються мозковим шаром нирок (простагландини, інгібітор реніну тощо).