Проблеми надання довготривалої допомоги населенню при артеріальній

гіпертензії

Лекція 3 (модуль 2)

КУРС IV

ТЕМА ЛЕКЦІЇ Артеріальні гіпертензії , проблеми надання довготривалої допомоги

населенню

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ Артеріальні гіпертензії - найбільш поширена патологія в групі серцево-судинних нозологій. найчастіше зустрічаються серед населення, особливо в економічно розвинених країнах. Близько 30% дорослого населення планети мають підвищений АТ. Хворіють в основному люди працездатного віку. В Україні на АТ страждають майже 13 млн. людей. Економічні збитки, зумовлені тимчасовою непрацездатністю, інвалідністю та передчасною смертністю від АТ та пов’язаних з нею тяжких. Небезпечних грізних ускладнень, цереброваскулярних захворювань перевищують 2 млрд. грн. на рік. Проблема АТ є нині національною, оскільки відноситься до країн з дуже високим ступенем поширення АТ. АТ є одним з основних Факторів інвалідності й смертності. її часто називають «німим вбивцею». У 90% випадків підвищення АТ не вдається встановити причину цього підвищення (гіпертонічна хвороба), решту становлять симптоматичні артеріальні гіпертензії.

Значне поширення захворювань, високі показники втрати здоров’я та працездатності, розвиток тяжких ускладнень, на які припадає більше половини показників загальної смертності від серцево-судинної патології, зумовлюють високу актуальність ранньої діагностики, профілактику та лікування артеріальних гіпертензій.

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ визначення артеріальних гіпертензій. чинники ризику, класифікацію, вікові аспекти, методи активного виявлення, методи обстеження пацієнта, участь с.м.с.. ускладнення. їх профілактика, етапи реабілітації, диспансерне спостереження, особливості догляду в домашніх умовах.

ВИХОВНА МЕТА виховати у сімейної сестри навики спілкування з різними віковими групами пацієнтів, спостережливість, співчуття, чуйність, милосердя. ВИСОКУ відповідальність за кожну свою дію.

План лекції

1. Хронічні захворювання, актуальність проблеми « хронізації » патології у підлітків і в молодому віці.

2. Роль синології та валеології в профілактиці захворювань.

3. Визначення, актуальність артеріальних гіпертензій.

4. Чинники ризику, класифікація артеріальних гіпертензій.

5. Симптоматичні артеріальні гіпертензії, гіпертонічна хвороба, вікові аспекти.

6. Артеріальна гіпертензія у підлітків, вагітних, геріатричних пацієнтів.

7. Методи активного виявлення артеріальної гіпертензії.

8. Методи обстеження пацієнта, участь сімейної медсестри.

9. Ускладнення артеріальної гіпертензії, участь с.м.с. в їх профілактиці.

10. Етапи реабілітації, диспансерне спостереження, участь с.м.с..

11. Особливості догляду в домашніх умовах.

МЕТОДИЧНЕ ТА МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

конспект лекції, таблиці.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Швед М.І. Пасєчко Н.В. Терапія - Тернопіль. «Укрмедкнига». 2007

2. Т.О. Анттропова. Обстеження та визначення стану здоров’я. - К.: Медиттина. 2006

3. Н.М.Середюк. Внутрішня медицина. Терапія - К.: Медицина. 2007

ш

Гіпертензивний синдром

(термінологія ВООЗ, 19 78)

Гіпертензивний синдром (Артеріальна гіпертензія (АГ) -) - це синдром основним клінічним проявом якого є підвищення АТ вище від максимальний нормальних цифр (за критеріями ВООЗ, вище від 140/90мм рт.ст.)

При обстеженні пацієнта з гіпертензивним синдромом слід розрізняти два поняття: гіпертонічна хвороба і “симптоматичні гіпертензії”.

Есенціальна АГ — стан, коли відзначають високий рівень Л.Т за відсутності очевидних причин його підвищення. В Україні тотожний терміну "гіпертонічна хвороба".

Вторинна АГ позначає АГ, причину якої можна з'ясувати.

В Україні АГ трапляється у 15—20 % населення, в осіб похилого і старечого віку частіше (30—40 %). АГ призводить до втрати працездатності, тяжких ускладнень, які спричинюють смертність від серцево-судинних захворювань.

80—90 % усіх АГ становить есенціальна гіпертензія, 10— 20 % — вторинні АГ.

Причини вторинних АГ:

• ниркові — 15 % усіх вторинних АГ, зустрічаються при хронічному пієлонефриті, гломерулонефриті, туберкульозі нирок, діабетичній нефропатії, пухлинах, аномаліях нирок;

• ендокринні — клімактеричні порушення, пухлини надниркових залоз, синдроми гіпертиреозу, Іценка—Кушінґа;

• кардіоваскулярні — атеросклероз, ІХС, вади серця; неврогенні — судинні захворювання і пухлини мозку;

• екзогенні — зловживання сіллю, вживання деяких медикаментів (глюкокортикоїди, протизаплідні засоби).

На першому етапі на підставі скарг, перебігу захворювання необхідно виявити групу захворювань, що можуть спричинити АГ. Оскільки головний біль, запаморочення, шум у вухах тощо можуть спостерігатися при підвищенні тиску будь-якої етіології, під час збирання скарг і анамнезу слід звернути увагу на специфічні симптоми, характерні для певних груп захворювань:

• пухлина надниркових залоз — поліурія, спрага, м'язова слабкість, судоми, паралічі;

• захворювання нирок — часті ангіни, патологія нирок в анамнезі, наявність сечового синдрому, ниркові кольки, які згодом минають;

• діабетичний нефросклероз — діабет в анамнезі.

Велике значення має оцінювання стану АТ.

Підвищення лише систолічного тиску характерне для атеросклерозу аорти, лихоманки, тиреотоксикозу.

Для захворювань нирок більш характерне підвищення діастолічного тиску. Асиметричне підвищення АТ (високе на руках, нормальне на ногах) характерне для коарктації аорти.

Діагностичний пошук при АГ

Перелік необхідних досліджень визначається наказом № 247 МОЗ України від 10.08.1998 р. "Про внесення змін та доповнень до наказу МОЗ України від 30.12.1992 р. №206 "Про заходи щодо покращення якості кардіологічної допомоги населенню України".

Обов'язкові дослідження:

• вимірювання АТ на обох верхніх кінцівках, а в пацієнтів віком понад 45 років — і на нижніх;

• аускультація серця;

• загальний аналіз крові;

• загальний аналіз сечі;

• аналіз сечі за Аддісом—Каховським (Амбурже, Нечипоренком);

• визначення вмісту в крові калію, натрію, рівня креатині-ну, глюкози, холестерину, ліпопротеїдів;

• електрокардіографія,

• ультразвукове дослідження серця;

• дослідження очного дна.

Додаткові методи для виключення захворювань нирок:

• ультразвукове дослідження нирок;

• аналіз сечі за Зимницьким;

• радіоізотопне дослідження нирок;

• ангіографія ниркових судин;

• екскреторна урографія;

• виявлення мікробного числа в сечі і клітин Штернгеймера—Мельбіна.

Для виключення пухлин надниркових залоз:

• ультразвукове дослідження надниркових залоз;

• екскреція адреналіну і норадреналіну за добу;

• артеріографія надниркових залоз,

• комп'ютерна томографія.

Результати лабораторних і інструментальних досліджень оцінюють таким чином:

• діагноз АГ підтверджується, якщо у двох або більше випадках вимірювання АТ зареєстровано АТ понад 160/90 мм рт. ст.;

виявлення пульсації великих артерій і вимірювання АТ на верхніх і нижніх кінцівках дають змогу виключити гемодинамічну АГ (атеросклероз, коарктація аорти), а аускультація серця — клапанні вади;

• ЕКГ дозволяє виявити гіпертрофію лівого шлуночка серця;

• під час дослідження очного дна можна виявити симптом

• Саллгоса—Гуиа ("мідного і срібного дротів");

• рентгенівські дослідження органів грудної порожнини виявити гіпертрофію лівого шлуночка, клапанні вади, коарктацію аорти;

• УЗД серця — досліджувати серцеву гемодинаміку, вия вити вади;

Лабораторні дослідження.

• збільення рівня креатиніну в поєднанні зі змінами в сечі допоможуть запідозрити хронічний гломеруло- і пієлонефрит;

• гіперглікемія з глюкозурією і альбумінурією — діабетичний нефросклероз;

• гіперхолестеринемія, гіперліпідемія — атеросклероз.

Есенціальна артеріальна гіпертензія — це мультифакторне генетичне захворювання, що характеризується стійким підвищенням систолічного та діастолічного АТ (ВООЗ, 1986), причину якого виявити неможливо.

Артеріальні гіпертензії\ проблеми надання довготривалої