Вплив казки на емоційну сферу "особливих" дітей

Досвід показує, що метафора позитивно впливає на дітей, проте сприйняття казок у "гіперактивних" і "пасивних" дітей різне.

Оскільки поведінка "гіперактивних" дітей відрізняється імпульсивністю, руховим занепокоєнням, крайньою нестійкістю уваги, то на перших заняттях рекомендується зацікавити їх наочними образами казки, віршованою формою викладу матеріалу. Під час заняття діти можуть схоплюватися з місця, хапати різні предмети. Часом доводиться зустрітися з яскраво вираженими неадекватними реакціями дітей на казку, наприклад, сміх замість смутку, печалі і навпаки. Всі неадекватні реакції дітей мають бути обов'язково проаналізовані педагогом з дітьми відразу ж після їх появу. Ігнорування подібних явищ може привести до їх чіткого закріплення надалі на кожну наступну казку.

Поведінка "пасивних" дітей характеризується "гальмівними" реакціями. Саме тому підготовчий етап введення в світ казки триваліший в порівнянні з етапом збудливих дітей. Дітей з РДА необхідно обережно (таємничо) вводити в світ казки. Ці діти — пасивні слухачі, вони можуть швидко "піти в себе", якщо їх не зацікавити. Використання методу шепітної мови дає позитивний результат при роботі з казкою з дітьми з РДА. Діти з РДА з эхолалічною мовою зазвичайпочинають повторювати окремі слова.

Педагог повинен обов'язково заохочувати дитину і вказувати на ті предмети (образи), які називала "особлива дитина".

"Гіперактивні" діти не розуміють тонких відтінків переживань. Вони не переживають почуття милосердя, жалості, співчуття до персонажів, що попали в біду. Їм "зрозуміліші" і ближчі негативні відчуття: агресивність, дратівливість, запальність, крикливість. Тому необхідно в процесі розповіді казки робити акцент позитивні персонажі казки. "Пасивні" діти, навпаки, переживають почуття жалості, співчуття навіть більшою мірою, ніж потрібно, і це може викликати у них плаксивість, подавленість, зажатість.

Необхідно ретельно обдумувати кожен етап проведення заняття в підготовчий період із загальмованими дітьми, аби надалі не виробити у них асоціацію казки з плачем, переживаннями, сльозами.Діти з РДА на якийсь час можуть "зациклитися" на якомусь "цікавому", новому слові і постійно повторювати його. В даному випадку рекомендується припинити заняття.

"Гіперактивним" дітям невластиве відчуття жалості, переживання інших дітей викликають у них радість, сміх. Цю особливість необхідно враховувати для того, щоб сформувати ці відчуття через казку. Педагог повинен переживати, сумувати, співчувати персонажам, що попали в біду і потребують допомоги, кинутим, залишеним в безвихідній ситуації."Пасивні" діти і діти з РДА вразливі, недовірливі, слізні, тому дуже важливо не

сформувати у них патологічну солодкуватість і підлабузнювання.

Стан "особливих" дітей, їх настрій може визначити миттєвий вчинок, необережно сказане слово педагога, іншої дитини. Стан дітей може перейти в стан "неадекватної радості", а може, навпаки, перейти в стан крикливості, дратівливості і закінчитися істерикою. Причому передбачити цей результат неможливо, оскільки він може бути і "найкращий", і "найгірший". В даному випадку рекомендується припинити заняття і відновити його в період спокійнішого стану дитини.

Емоції "особливих" дітей нестійкі, мінливі. На одне і те ж явище, що щодня повторюється, дію вони можуть реагувати по-різному. Тому необхідно перед розповіддю казки створити позитивний емоційний настрій, заспокоїти дитину, ввести її в стан таємничості, чаклунства, зацікавленості побачити і почути щось незвичайне.

"Особливі" діти дуже довгий час не розуміють емоційних станів, змальованих на картинках. Тому рекомендується постійно використовувати невеликі потішки, вірші, що відображають емоційні переживання персонажів казок на картинках.

Казка відіграє велику роль в корекції емоційної сфери "особливих" дітей. Емоційний фон, який створює педагог при читанні казки, зміна голосів персонажів, віддзеркалення на обличчі педагога емоційних станів персонажів казки — все це сприяє тому, що дитина несвідомо починає "відображати" на своєму обличчі ті переживання, які вона відчуває при прослухуванні казки.

Від першого знайомства "особливих дітей" з казкою залежить їх подальше емоційне відношення до неї. Ось чому необхідно правильно , обережно підійти до першого заняття, на якому дефектолог чи психолог відкриє дитині світ Казки. Ми використовуємо основні етапи роботи над казкою , які запропонувала О.Смірнова: