III. Казкотерапія, як діагностичний метод

Використання методу казкотерапії з діагностичною метою у професійній діяльності спеціалістів центру базується на ідеї цінності метафори, як носія важливої інформації про внутрішній світ особистості, і її взаємостосунки з оточуючим світом та передбачає проведення психолого-педагогічної проективної діагностики, спрямованої на виявлення:

– особливостей реагування особистості на несприятливі умови життя, конфліктні ситуації, тощо;

– особливостей взаємостосунків у певній групі клієнтів, у родині;

– особливостей встановлення цілей та шляхів досягнення мети;

– особистісних та міжособистісних конфліктів;

– особливостей особистісного росту та самореалізації особистості.

Назвемо найяскравіші особливості казкотерапевтичної роботи:

По-перше, інформація, отримана в процесі такої діагностики, дозволяє спеціалісту побачити не лише конфліктні аспекти, а й демонструє ресурсні можливості, внутрішній потенціал людини, необхідний для вирішення проблемної ситуації;

По-друге, у процесі проективної діагностики за допомогою казкотерапії створюється сприятлива атмосфера для вивільнення та розвитку творчих здібностей особистості;

По-третє, продукт, отриманий у процесі проективної казкотерапевтичної діагностики, не лише дає спеціалісту необхідну інформацію, але й одночасно є прекрасним розвиваючим та терапевтичним засобом;

На сьогодні можна виділити три форми казкотерапевтичної проективної діагностики:

- вербальна, передбачає створення, дописування чи переписування казки з подальшим її аналізом;

- невербальна, передбачає малювання, створення ляльок тощо з подальшим аналізом;

- змішана, поєднує в собі створення казки з подальшим малюванням за її мотивами чи навпаки.

У роботі нашого центру ми використовуємо всі три вищезгаданих форми казкотерапевтичної діагностики. При чому, присутність батьків при проведені діагностичної процедури з використанням казки не здійснює корегуючого впливу на фантазії дитини. Дитина розвиває запропонований психологом сюжет казки, моделюючи актуальну сімейну ситуацію, адже головними персонажами в ній виступають не люди, а тварини. В зв’язку з цим діагностична бесіда може проводитися як в присутності, так і у відсутності батьків.

Діагностичний ефект в процесі розповідання казки досягається за рахунок того, що:

• образний світ казок дозволяє дитині ідентифікувати себе з персонажем казки. Діти переважно ідентифікують себе з тваринами, ніж з людьми;

• дитина поєднує свої думки і переживання з думками із переживаннями персонажів казки і розповідає про них;

• запропоновані дитиною відповіді на запитання

дорослого дозволяють зробити висновок про актуальний емоційний стан дитини, її фантазії відносно подальшого розвитку ситуації.

Самостійне створення продовження казки і її розповідь дитиною,дозволяють виявити спонтанні прояви, які переважно не помічаються в поведінці дитини. Згідно Дюсс Л., якщо дитина перериває розповідь і пропонує несподіване закінчення, відповідає поспіхом, знижуючи голос, з ознаками хвилювання на обличчі, відмовляється відповідати на запитання – все це свідчить про паталогічну реакцію на тест і, відповідно, невротичний стан.

Нами пропонується наступна форма діагностичної процедури з дитиною:

1)підготовка дитини до проведення діагностики за допомогою допоміжної казки;

2)безпосередня розповідь основної діагностичної казки;

3)вихід з процедури діагностичної бесіди.

Структура казкодіагностичної процедури подана у таблиці 2.

№	Етап	Призначення	Зміст етапу
1	Вхідна рухлива гра	Створення настрою на спільну роботу	Рухлива гра "Дмухнемо"
2	Допоміжна казка	Встановлення контакту. Спроба спільного розповідання казки	Казка на вибір дитини
3	Основна казка	Діагностика	Казка, запропонована спеціалістом
4	Заключна гра	Вихід із процедури діагностичної бесіди. Зняття емоційної напруги.	Гра(весела, рухлива)