- •IV. Водний обмін рослин
- •4.1. Значення води у житті рослин
- •4.2. Клітина як осмотична система
- •4.3. Залежність між осмотичними і тургорним тиском, та водним потенціалом
- •4.4. Коренева система як орган поглинання води
- •4.4.1. Кореневий тиск
- •4.5. Транспірація та її біологічне значення
- •4.5.1. Види транспірації, способи регулювання
- •4.6. Шляхи висхідної течії води
- •4.7. Нисхідна течія води і розчинених речовин
- •4.8. Особливості водообміну у різних екологічних груп
- •4.9. Фізіологічні основи зрошення
- •Питання для самоконтролю
- •V. Мінеральне живлення рослин
- •5.1. Історія дослідження та методи вивчення мінерального живлення рослин
- •5.2. Хімічний склад рослин
- •5.2.1. Фізіологічна роль макроелементів та їх доступні для рослин форми
- •5.2.2. Фізіологічна роль азоту в рослині
- •5.2.3. Фізіологічна роль мікроелементів та їх доступні для рослин форми
- •5.2.4. Фізіологічні порушення при нестачі окремих елементів живлення
- •Найбільш характерними ознаками нестачі окремих елементів є такі:
- •5.2.5. Екологічні основи застосування азотних добрив
- •5.3. Надходження речовин у рослину
- •5.3.1. Поглинання малих молекул
- •5.3. 2. Пасивний транспорт розчинених речовин
- •5.3.3. Вільний простір клітини
- •5.3.4. Транспорт речовин за участі переносників
- •5.3.5. Протонна помпа
- •5.3.7. Мембранна регуляція транспортних процесів
- •5.3.8. Іонофори
- •5.4. Іонний транспорт по рослині
- •5.5. Синтезуюча діяльність кореня
- •5.5.1. Синтез амінокислот у коренях
- •5.5.2. Амінокислоти кореня у онтогенезі рослин
- •5.5.3. Корінь як місце синтезу вторинних сполук
- •5.5.4. Видільна функція кореневої системи. Реутилізація
- •5.5.5. Алелопатична взаємодія рослин
- •5.6. Фізіологічні основи застосування добрив
- •5.7. Гідропоніка
- •Питання для самоконтролю
5.2.5. Екологічні основи застосування азотних добрив
Серед низки причин, що призвели до надмірних порушень екологічної рівноваги у природі, важливого значення надають останнім часом нітратному забрудненню сільськогосподарської продукції і води. Однак більш правильним буде ставити питання не тільки про нітратні форми азоту, не менш небезпечним є забруднення аміаком. Тому для забезпечення охорони навколишнього середовища і здоров’я людини проблему азоту потрібно вирішувати комплексно, в цілому у промисловості й сільському господарстві.
При цьому сільськогосподарське виробництво повинно не тільки не допускати вмісту надлишку нітратів у господарсько цінній частині врожаю, але й вивітрювання аміачного азоту з добрив і грунту у атмосферу, а також вимивання нітратів у грунтові води, водоймища і ріки.
Небезпека втрат аміачного азоту полягає, насамперед, у тому, що він, піднімаючись у верхні шари атмосфери, сполучається з озоном і руйнує озоновий шар. Саме цим озоновим шаром все живе на Землі захищене від жорсткого космічного випромінювання. Доведено, що озонові діри великих розмірів мають місце над Південним полюсом, різко тоншає озоновий шар над окремими великими індустріальними центрами. Тому значні втрати аміаку у промисловості й сільському господарстві, насамперед, з таких добрив, як аміачна вода, зріджений аміак та інших, для природи є надто шкідливими.
Шкідлива дія і надлишку нітратного азоту. Вважається, що близько 80 відсотків хвороб людини у США викликаються вживанням води, забрудненої хімічними речовинами, у тому числі нітратами.
Певна кількість нітратів у продуктах харчування і воді була завжди. Але в останні роки, у зв’язку з різким зростанням хімізації сільського господарства, концентрація NО3- в окремих випадках у рослинній продукції і воді збільшилась настільки, що з’явилась небезпека для здоров’я людини і тварин.
Чим небезпечний нітратний азот для людини? При потраплянні у організм людини чи тварини підвищеної кількості нітратів, вони здатні викликати низку захворювань, у тому числі ракових. Пов’язане це явище з тим, що нітрати переводять двовалентне залізо гемоглобіну крові у тривалентне, після чого кров не здатна переносити кисень. Це зумовлює синюшність у дітей, загальне ослабленню організму, кволість, сонливість. Крім того, продукти перетворення нітратів (нітрити, нітрозоміни) мають канцерогенні властивості, порушують процес поділу клітин.
Надходження нітратів у кількості 100 мг на 1 кг живої маси є шкідливим для тварин. Для людини можливе отруєння при вмісті нітратів 6 мг на 1 кг живої маси.
У зв’язку з небезпекою отруєння, у різних країнах встановлено гранично допустимі концентрації (ГДК) нітратів у продуктах харчування, кормах, питній воді. Особлива увага надається овочам і картоплі, оскільки вони є основним джерелом надходження нітратів в організм людини.
Згідно з нормативами, ГДК нітратів становить 5 мг на 1 кг маси тіла людини. В Україні прийнято такі норми ГДК для найбільш поширених овочів і картоплі на 1 кг сирої маси: огірки і перець солодкий – 200; капуста пізня і кабачки – 400; цибуля ріпчаста і дині – 90, кавуни – 60; томати – 100; морква рання (до 1 вересня) – 600; морква пізня – 300; капуста білокачанна рання (до 1 вересня) – 800; столовий буряк – 1400; грунтові листкові овочі (кріп, салат, шпинат, селера та ін.) – 1500; картопля рання – 250; картопля пізня – 120 мг.
На накопичення нітратів у рослинах діють близько 20 факторів, які можна поділити на дві групи. Перша група – це екологічні фактори, до яких належать світло, температура, вологість грунту, його фізичний стан і родючість, застосування добрив та ін. Друга група – це власне рослинні фактори, такі як: видова специфічність, сортові особливості, вік рослин та ін. Розглянемо окремо роль деяких факторів у регулюванні кількості нітратів у рослинах.
Світло. Кількість нітратного азоту у рослинах за умов сонячної погоди під час вегетації значно менша, ніж при похмурій чи прохолодній. Пов’язано це з тим, що завдяки фотосинтезу при інтенсивній сонячній інсоляції у листках рослин синтезується велика кількість вуглеводів, зокрема моноцукрів – глюкози і фруктози. При диханні з них утворюється енергія у формі АТР і значна кількість органічних кислот (піровиноградна, щавлевооцтова, a-кетоглутарова та ін.). Названі продукти за участю певних ферментів сприяють відновленню NО3- до аміаку і переводять його до амінокислот, а потім до відповідних білків за схемою:
Стан грунту. До 50–70% нітратів, які надійшли з грунту до рослин, відновлюються до аміаку і включаються до складу амінокислот безпосередньо у кореневій системі. Решта пересувається до надземної частини і відновлюється у фотосинтезуючих органах. Важливо, щоб якомога більше нітратів відновилися саме у кореневій системі. Для цього вона повинна добре забезпечуватись киснем та необхідною кількістю вуглеводів. Це повністю досягається тільки при добрій аерації грунту, забезпеченні його вологою і необхідною кількістю поживних речовин.
Мінімальна кількість нітратів накопичується у рослині на легких за гранулометричним складом грунтах (супіщані, легкі суглинки) з невисокою нітрифікаційною здатністю.
Добрива. Органічні й мінеральні добрива, особливо азотні, є одним із головним факторів підвищеного накопичення нітратів у органах рослин. Водночас, не слід думати, що у будь-якому випадку застосування азотних добрив обов’язково супроводжується небезпечним накопиченням цих сполук азоту. Звичайно, цей вид добрив підвищує потенційну можливість нітратного забруднення, але воно може мати місце тільки за певних умов, а саме: передусім надмірне внесення азотних добрив, порушення оптимальних співвідношень між азотом, фосфором і калієм, різка нестача мікроелементів, зокрема, молібдену, несвоєчасне внесення азотних добрив. При оптимальних нормах азоту з урахуванням виду та сорту рослин і оптимальному співвідношенні його з фосфором і калієм кількість NО3- у рослинах не перевищує гранично допустимої концентрації.
Метеорологічні умови інколи мають не менш важливе значення, ніж добрива. У дуже несприятливі роки вплив метеорологічних умов на накопичення нітратів не поступається впливу добрив, а інколи й перевищує їх. Підвищенню вмісту нітратів понад ГДК сприяє холодна погода з надмірною кількістю атмосферних опадів. Аналогічно впливає занадто посушлива і спекотна погода після періоду з оптимальною вологістю ґрунту.
Видова та сортова специфічність рослин. Велике значення мають і сортові особливості культури. Різниця у кількості нітратів між окремими сортами може становити 22–500 % і більше.
Керуючись знанням особливостей виду, сорту рослин, особливостей погодних і кліматичних умов та застосовуючи науково обґрунтовану систему добрив, можна не тільки довести кількість нітратів у сільськогосподарській продукції до вимог ГДК, але й вирощувати практично вільну від надлишку нітратів господарсько цінну частину врожаю. Крім того, це дозволить раціонально використовувати азотні добрива.
